Jump to content
Petrovych61

Интересное о пчёлах

Recommended Posts

А от інституту бджільництва запит можна зробити. Нехай поставлять всі крапки над і.

Це слушна пропозиція. А чи є в інституті бджільництва база для таких досліджень, прилади? Якщо немає і їх треба придбати, то це все стає неможливим. Та й в сфері мобідьного зв"язку такі шалені гроші обертаються, що не дасть ніхто їх чіпати, нажаль. Але досліди треба б провести, щоб принаймні оцінити загрозу та її масштаби. :IMHO1:
Link to post
Share on other sites

СМАК ДИКОГО МЕДУ, У Житомирському обласному краєзнавчому музеї в залі традиційного народного побуту Полісся виставлені дерев’яні колоди-вулики, за допомогою яких у цих місцях добували мед. Неодноразово споглядаючи їх, автор вважав, що за наших часів такі вулики залишилися тільки в музейних експозиціях. Однак, потрапивши нещодавно у віддалені села на півночі Житомирщини (а значить, і України), впевнився, що колодне бджільництво ще живе. «АДЖЕ ОУКРАДЕТ ХТО БОРТЬ...» Історичні джерела незаперечно свідчать — наші пращури із східнослов’янських племен вельми активно і успішно займалися добуванням меду диких бджіл. Споконвіку ці комахи гніздувалися переважно у дуплах дерев, найчастіше сосен. За однією з найрозповсюдженіших версій, саме такі бджолині осідла називали бортями, тобто такими, що знаходяться у бору — сосновому лісі; а людей, які займалися цим промислом, відповідно стали називати бортниками. З часом, вказує у своїй книзі «Берегиня» Василь Скуратівський, наші предки виявили, що при відборі меду вигідніше не розоряти дупла, а зберігати і охороняти бджіл у них. Ще пізніше стали самі видовбувати борті в деревах. У практику увійшло і привласнення бортей, які разом із професією передавалися спадкоємцям. Ходити за бджолами вчилися з дитинства у батьків. Проте заняття це було надміру ризикованим — за давніх часів бортники нерідко зривалися з дерев і розбивалися насмерть. Тому тих, хто займався цим промислом, вважали людьми відважними і сміливими, до них ставилися з особливою повагою. Щоправда, в процесі розвитку бортництва були віднайдені і застосовувались різні допоміжні знаряддя, зокрема, так зване лезиво, якi робили таке бджільництво більш безпечним. Різні історичні документи підтверджують винятково важливу роль, яку відігравав у давнину на слов’янських землях мед — ним, зокрема, сплачували данину, вели жваву торгівлю із сусідніми країнами, а з прийняттям християнства вкупі з воском забезпечували майже всі обрядодійства. З літописів відомо, що спроба давньоруського князя Ігоря взяти з древлян, які населяли північ нинішньої Житомирщини, додаткову данину, в тому числі у вигляді ще одної «колоди меду» з «подимного» (тобто двору) коштувала йому життя. Тих же, хто наважувався вкрасти мед з чужої борті або взагалі розорити її, піддавали суворому покаранню. У першому давньоруському писемному кодексі «Руська правда» Ярослава Мудрого (ХI століття) один з параграфів наголошував: «Адже оукрадет хто борть, то 12 гривень продаже». Зауважимо при цьому, що таким же штрафом каралися й ті, хто вбив людину. Судочинний збірник «Статут Великого князівства Литовського» (як пам’ятаємо, були часи, коли частина українських земель знаходилась під владою Литви) у всіх трьох редакціях (1529, 1566 і 1588 років) погрожував крадіям меду смертною карою. З плином віків бджолярі з підгнилих або вивалених буревіями дерев почали відокремлювати (відрубати або відрізати) бджолині гнізда. Виходив природньо-штучний вулик у вигляді колоди. Ці гнізда тут же у лісі витягували на дерева, а згодом почали у деяких випадках улаштовувати їх на вирублених ділянках-просіках, створюючи таким чином лісові пасіки. Пізніше (згідно деяких джерел, десь у ХVI столітті) вулики-колоди вже виготовлювали спеціально — бджолярі вирізали з товстих дерев півтораметрові заготовки і випалювали або видовбували в них гнізда для бджіл. Ці вулики іноді називали дуплянками, кадубками, бездонками, тощо. Однак до цього часу, принаймні на Поліссі, найбільш вживаною загальною назвою вуликів-колод є борть, а тих, хто займається добуванням з них меду, як і в давні часи, називають бортниками. Хоча з появою колодного бджільництва класичне бортництво, у первісному значенні пов’язане з видобуванням меду диких бджіл з дупел дерев, почало поступово занепадати. А з винаходом у ХIХ столітті рамкового вулика (на жаль, пріоритет у цьому видатного українського бджоляра Петра Прокоповича не був своєчасно закріплений офіційними документами), той почав повільно, але невпинно витісняти борті. І колодне бджільництво таки б зникло на території України, якщо б не вперті поліщуки. «БДЖОЛЯР — ЦЕ ТОЙ ЖЕ МУЗИКАНТ» У селі Далета, що на самій півночі Житомирщини (це неподалік кордону з Білоруссю) проживає бортник Микола Олексійович Кудря. Зараз йому 60 років. Медовим промислом займається ледь не 40 років. На думку директора Поліського природного заповідника Сергія Жили, який спеціально вивчав ситуацію з бортництвом, М.Кудря має всі підстави претендувати на чільне місце серед українських і, можливо, не тільки українських бортників. Як розповів автору сам М.Кудря, його бджолине господарство складається десь із 120-ти бортей, розставлених на деревах у навколишніх лісах, і 10-ти — біля хати. Починав він з кількох вуликів, які дісталися йому в спадок від батька. Але поступово за рахунок подарованих, прикуплених у місцевих селян або виготовлених самотужки колод, розширяв масштаби свого промислу, пізнавав тонкощі бортництва. «У мене був великий інтерес до пчіл (для збереження колориту вислови старого бортника подаються в оригіналі. — Авт. ). І треба, — видає свій головний «секрет» Микола Олексійович, — щоб пчеловода тягло до пчіл, як гармоніста до гармошки, а барабанщика до барабана. Бо пчеловод — це той же музикант: є в нього талант, то з такого буде пчеловод». І розповідає: ще років з 20 назад у навколишніх селах на п’ять сімей, що займалися бортями, припадала тільки одна не бджолярська. У кращі роки, продовжує він, з одного вулика за сезон можна було зібрати до 20—30 кілограмів меду. Був час, коли М.Кудря возив продавати його до Овруча. Зараз же заготовляє мед в основному для своїх дітей і онуків. А в останні дві зими через різкі зміни погоди (холодної на теплу і навпаки) втрачав по 30-40 бджолиних сімей. З двох його синів справою батька зацікавився тільки молодший Василь, якому зараз 30 років. Однак перед ними постала жорстока проблема — треба покидати Далету, оскільки, внаслідок радіоактивного забруднення після аварії на Чорнобильській АЕС, село підлягає обов’язковому відселенню. Та старий бортник мріє оселитися в сусідній Селезівці і звідти наїжджати до своїх бджіл. Якщо ж обидва виїдуть далеко, впевнені і батько, і син, їхнє бджолине господарство загине. Бо навіть якщо бджоли й залишаться, їх знищать крадії дикого меду — вони і зараз у гонитві за ним часто розоряють борті чи прямо на деревах, чи скидаючи їх з дерев на землю. «Треба, щоб була кримінальне відповідальність за знищення бджолиних сімей, щоб диких бджіл охороняли і лісники», — схвильовано доводив М.Кудря. (І як тут не згадати «Руську правду» Ярослава Мудрого, про яку йшлося на початку цих нотаток. — Авт. ) Натомість, розташоване в 18-ти кілометрах від Далети село Селезівка обов’язковому відселенню не підлягає. Тут бортництвом займаються до десятка бджолярів. І в основному це люди похилого віку... Один з них, 74-річний Адам Титович Андросович, продемонстрував автору традиційні прийоми огляду бортей на деревах і збору меду — нічого подібного ваш покірний слуга в житті своєму не бачив, та задля скорочення викладу детальне описання цього процесу опустимо. Але не згадати, як літній бджоляр не гірше професійного верхолаза прудко дерся на дерева, закріплювався на висоті метрів з п’ять біля вуликів на лезиві (вузенькій лавці на міцній мотузці з петлею), а потім на цьому лезиві, як на парашуті, спускав сам себе на землю, було б гріхом... І особливо з огляду на те, що і за нинішніх часів не поодинокі випадки падінь бортників з дерев, що закінчувалися трагічно. Меду ми тоді не взяли — в оглянутих вуликах не було його надлишку, а бортники бджіл не грабують. Уже вдома Адам Титович пригощав мене медом із раніше зрізаних стільників і власноруч вигнаною медовухою (смачна горілка, треба сказати, виходить з дикого меду). А в застільний бесіді ремствував: непокоїть його, мовляв, доля промислу, якому віддані майже 50 років життя (зараз у Адама Титовича в навколишніх лісах розставлені на соснах близько 80-ти бортей). Син його, який має з десяток своїх колод, не виявляє до цієї справи особливого завзяття. «На столі мед усі люблять, а ось клопатися навколо бортей, лазити по деревах не в усіх бажання вистачає. Боюсь, що скоро таких, як я, і тут не буде», — закінчив на мінорній ноті свої роздуми бджоляр- ветеран. ЧИ ЗАЛИШАТЬСЯ ВОНИ? Крім згаданих сіл Далета і Селезівка, борті і бортників можна зустріти ще в деяких селах Овруцького і Олевського районів Житомирської області (особливо розташованих по берегах річки Уборть) а також в окремих поліських районах сусідньої Рівненщини. Однак з кожним роком охочих займатися цим промислом, меншає: клопоту з бортями багато, а особливого прибутку вони не дають, та й належного правового захисту у вигляді спеціального законодавства бортництво не має. Найближчим часом, вважає вже згаданий С.Жила, ми можемо втратити і багатовіковий досвід утримання бджіл у вуликах-колодах, і безцінний генофонд місцевої поліської бджоли, надзвичайно зимостійкої і пристосованої до місцевого медозбору і кліматичних умов Полісся, яка грає видатну роль в опиленні тутешньої флори. А тому, доводить він, необхідно вжити екстрених заходів для охорони даної популяції бджіл, що потребує відповідної фінансової підтримки. Принагідно зауважимо, що деякі міжнародні екологічні організації виділяли спеціальні гранти для бортників Мордовії, щоб ті зберігали свої борті і бортьових бджіл. Однак до України подібні гранти чомусь не дійшли. У свою чергу, вбачається, що при відповідній рекламі унікальний промисел може привернути до північних районів України увагу охочих до екзотики закордонних туристів. І тоді, окрім меду, бортництво може дати суттєвий прибуток у валюті. Проте, думається, справа не тільки в збереженні генофонду диких бджіл та інвалюті — втративши бортників і бортництво, ми можемо позбутись чогось незмірно важливішого не стільки у матеріальному, скільки у духовному вимірі. Валерій Костюкевич, газета «День»

Link to post
Share on other sites

Одна семья собиралась роиться, взяток оборвался, перед ульем я нашел мертвую старую матку, взял на ладонь и начал рассматривать. Вдруг подлетает пчела, садиться на ладонь, хватает мертвую матку за крыло и стаскивает на землю. После этого пчела начинает меня «изучать», кружит около головы. Опыт повторил, но теперь пчела стала охранять мертвую матку.

Link to post
Share on other sites
Опыт повторил, но теперь пчела стала охранять мертвую матку.

Мож, умерла недавно?
Link to post
Share on other sites
Link to post
Share on other sites
Я сам встречал необъяснимое поведение пчёл, на грпнице с мистикой.... Но в этом случае, через пол года после смерти, в июле месяце какие пчёлы могли узнать фото? Те что там сидели никогда не могли видеть этого пчеловода... :hi:
Link to post
Share on other sites

Подстанция в 2 кило вольт врядли существует. Есть 110/30 КV, 30/10 КV, 10/ 0,4КV.

Link to post
Share on other sites

Поразился информацией.По расчетам А.Ф.Губина (1956),2 рамки печатного расплода за 12 суток выделяют такое количество тепла,с помощью которого можно довести до кипения 7 ведер воды.Вот это бойлер!

Link to post
Share on other sites

При борьбе с шершнем, пчёлы берут его в клуб и, поднимая температуру, доводят его до удушения. Кто знает до какой величины поднимается температура в таком клубе?

Link to post
Share on other sites

Предлагаю вниманию форумчан главу из книжки К.Фриша "Из жизни пчел" Ориентировка по магнитному полю Земли Восприятие поляризованного света, обнаруженное у пчел, до сих пор не было известно ни у каких других живых существ. Но в последнее время было сделано открытие, что пчелы могут использовать еще одно недоступное для наших чувств явление — земной магнетизм. Под этим подразумевается та сила, которая заставляет подвижную магнитную палочку (например, стрелку компаса) указывать направление на северный магнитный полюс. Географический Северный полюс несколько не совпадает с магнитным, и связанное с этим отклонение магнитной стрелки называется магнитным склонением. Кроме того, стрелка, свободно подвешенная в своем центре тяжести, имеет определенный угол наклона к центру Земли (магнитное наклонение). Магнитное поле обладает определенной интенсивностью. Эти величины позволяют точно охарактеризовать действие магнитного поля в любом участке земного шара в данное время. В виде земного магнетизма природа дает вспомогательный ориентир, которым мы можем воспользоваться лишь косвенно, при помощи компаса. Пчелы же в состоянии сами определять направление стран света. Они пользуются этой способностью в своем темном жилище, где не видят ни солнца, ни голубого неба. Это показывает поведение роя в начале постройки сотов. Как правило, во всяком случае в наши дни, это происходит не совсем естественным образом. В то время как пчелиный рой еще висит на ветке и разведчицы находятся в пути, отыскивая подходящее убежище, пчеловод сгребает рой и сажает его в улей. Теперь пчелам не остается ничего иного, как строить соты в подвешенных в улье деревянных рамках. В прежние времена пчелы вселялись в естественные жилища — в расщелину скалы или в дупло дерева (это случается и теперь, когда рой улетает с пасеки нерадивого пчеловода). Здесь пчелы-строительницы тотчас принимаются за работу и в первый же день создают несколько вертикально висящих параллельных друг другу сотов. Их вертикальное положение понятно, так как каждая пчела имеет хорошо развитые органы равновесия и воспринимает направление вниз. Но каким образом многие сотни пчел, работая одновременно в разных местах, «договариваются» об ориентировке их общего творения по странам света? Не находят ли они какой-то исходный пункт для этого во внутренней форме дупла? Чтобы исключить такую возможность, пчелиный рой был посажен в картонный цилиндр. Леток находился в центре дна. Пчелы никаким образом не могли воспользоваться небесным ориентиром. И все же рой начал отстраивать точно сориентированные соты. К удивлению наблюдателей, рой придал сотам в предоставленном ему помещении такую же ориентацию, какая была в материнской семье. Для этого не потребовалось никаких дополнительных указаний. Следовательно, пчелы могут воспринимать направление стран света. Затем рой пересадили в другой картонный цилиндр, управление магнитного поля в месте расположения цилиндра было искусственно смещено на 40°. Пчелы начали строить свои новые соты также под углом 40° к направлению прежних сотов. Этим они ясно показали свою способность ориентироваться по магнитному полю. В десятикратно усиленном радиальном магнитном поле они,в соответствии с такой прямо-таки сумасшедшей ситуацией, начали строить цилиндрические соты. Уже давно высказывались предположения, что перелетные птицы воспринимают магнитные силовые линии. Эти предположения долго подвергались сомнению, но последние годы они были подкреплены экспериментами, пока еще нет никаких указаний на то, что пчелы и в полете ориентируются по магнитному полю Земли. Однако в связи с вопросом совсем иного порядка, а именно при рассмотрении чувства времени у пчел, мы еще раз коснемся этой темы . Относительно физиологических основ восприятия земного магнетизма сейчас имеются лишь умозрительные предположения.

Link to post
Share on other sites

"Если пчелу хотя бы раз в течение ее 45-дневной жизни угостить сахарной пудрой,способность вырабатывать ферменты,которые делают мед целебным,она теряет навсегда! Об этом мне поведал телеканал "Интер".

Link to post
Share on other sites
"Если пчелу хотя бы раз в течение ее 45-дневной жизни угостить сахарной пудрой,способность вырабатывать ферменты,которые делают мед целебным,она теряет навсегда! Об этом мне поведал телеканал "Интер".

У когото на Интере бред. :blink:
Link to post
Share on other sites
Если пчелу хотя бы раз в течение ее 45-дневной жизни угостить сахарной пудрой

Хотел бы я посмотреть на пчелу, которая лопает сахарную пудру... Летом... Что-то в СМИ обнаруживаются явные проколы... То мёд нужно кушать очень осторожно, т.к. он аллерген, то вот такие сообщения... Как бы народ не пошел пасеки громить...
Link to post
Share on other sites

Я тоже помню времена,когда нам советовали есть поменьше мяса и масла ибо они вреднЫ для здоровья :umora:

Link to post
Share on other sites

Привіт, це я- бджілка! :ole_ole: Я народилася у величезному 15-ти поверховому вулику з надписом СРСР. Мої сестри-годувальниці до суміші меду і перги, якими частували мене, щоразу додавали з різних квітів особливого значення чеснот ,навчаючи мене любові та відданості до своєї сім"ї, чесності та порядності до навколишніх, чистоти помислів та діянь до всього бджолиного роду. :ah: Моя мати , старша бабусина донька, до знайомства з батьком була дуже спритною, швидко бігала по вуличках і співала гарних українських пісень для своїх іще ненароджених сестер. Саме ця співочість зберегла їй життя. :umora: Вона говорила мені, що солодших од меду, рідних слів, пісень, джерел, стежок від рідного льотка немає нічого на цілому білому світі. :dntknw: Пізніше моя домівка розділилася на 15 відводків, а мій залишився на землі небувалої краси, у найбагатшому нектарами краї, що вмивається рясними, чистими дощами , де найсмачніша в світі вода з отчої напувалки, зробленої вмілими руками українського пасічника. :ay: Нову хатинку з моєю сім"єю господар пофарбував у жовто-блакитний колір. Тоді я зробила свій перший обліт. Для порівняння ,на предмет кращого керівника, я на деякий час полетіла відвідати моїх подружок з колишнього 3-го і 5-го поверхів.І зрозуміла, що вибрати Батьківщину неможливо. :helpme: Самим головним пасічником у моїй країні є сам президент, шкода лише :ak: , що у верховній раді "сидять одні лише бортники- знайдуть дупло з медом, витрусять мед і до наступного сезону ні палець об палець". Сьогодні мед, що збирала моя сім"я з гречки на конкурсі у Франції визнаний найкращим :ax: Та я вам по секрету розкажу, що одна тітонька отримала іменну медаль за чужий мед. ;) А ще у мене є батько-трутень, повинна сказати вам, що він знаменитий ледар. Так от сьогодні, вперше в сезоні , він проніс води до хати і почав мене навчати, як правильно ледарювати, щоб дожити до весни. " Головне, - казав він, - не треба вриватися біля роботи". :ae: Мені лише 18 днів, я маю навчитися "любити роси, легенький ранковий туман, п"янкий любисток, м"яту, маковий цвіт". Хочу побачити " як плачуть од радості дерева, коли надходить весна, як у розквітлому соняшнику ночує джміль". :baby: Вірю, що мої мрії збудуться, бо живу у вільній, незалежній державі з самими працьовитішими людьми на Землі!!!!! :ole_ole:

Edited by Тина
Link to post
Share on other sites

Пчелы распознают людей в лицо Пчелы, несмотря на скромные размеры своего мозга, распознают людей в лицо. Таковы данные австралийского ученого Адриана Дайера. Насекомые, по природе своей обладающие маленьким размером мозга, оказывается предельно умны и организованны. В процессе проведенного эксперимента группе пчел было предложено взглянуть на ряд фотографий, одна часть из которых была помечена раствором сахарозы, а на другую был нанесен горький хинин. Пчелы изучили изображения, после чего "пометки" с фотографий были смыты, а через пару дней насекомым вновь показали изображения. Как ни странно, пчелки смогли вспомнить "сладкие лица". По словам ученых, этот эксперимент доказывает, что своих заботливых хозяев пчелы знают в лицо, а отнюдь не реагируют на запах, как это предполагалось ранее. :dntknw:

Link to post
Share on other sites

Тина,

Привіт, це я- бджілка! Я народилася у величезному 15-ти поверховому вулику з надписом СРСР. Мої сестри-годувальниці до суміші меду і перги, якими частували мене, щоразу додавали з різних квітів особливого значення чеснот ,навчаючи мене любові та відданості до своєї сім"ї, чесності та порядності до навколишніх, чистоти помислів та діянь до всього бджолиного роду. Моя мати , старша бабусина донька, до знайомства з батьком була дуже спритною, швидко бігала по вуличках і співала гарних українських пісень для своїх іще ненароджених сестер. Саме ця співочість зберегла їй життя. Вона говорила мені, що солодших од меду, рідних слів, пісень, джерел, стежок від рідного льотка немає нічого на цілому білому світі. Пізніше моя домівка розділилася на 15 відводків, а мій залишився на землі небувалої краси, у найбагатшому нектарами краї, що вмивається рясними, чистими дощами , де найсмачніша в світі вода з отчої напувалки, зробленої вмілими руками українського пасічника. Нову хатинку з моєю сім"єю господар пофарбував у жовто-блакитний колір. Тоді я зробила свій перший обліт. Для порівняння ,на предмет кращого керівника, я на деякий час полетіла відвідати моїх подружок з колишнього 3-го і 5-го поверхів.І зрозуміла, що вибрати Батьківщину неможливо. Самим головним пасічником у моїй країні є сам президент, шкода лише , що у верховній раді "сидять одні лише бортники- знайдуть дупло з медом, витрусять мед і до наступного сезону ні палець об палець". Сьогодні мед, що збирала моя сім"я з гречки на конкурсі у Франції визнаний найкращим Та я вам по секрету розкажу, що одна тітонька отримала іменну медаль за чужий мед. А ще у мене є батько-трутень, повинна сказати вам, що він знаменитий ледар. Так от сьогодні, вперше в сезоні , він проніс води до хати і почав мене навчати, як правильно ледарювати, щоб дожити до весни. " Головне, - казав він, - не треба вриватися біля роботи". Мені лише 18 днів, я маю навчитися "любити роси, легенький ранковий туман, п"янкий любисток, м"яту, маковий цвіт". Хочу побачити " як плачуть од радості дерева, коли надходить весна, як у розквітлому соняшнику ночує джміль". Вірю, що мої мрії збудуться, бо живу у вільній, незалежній державі з самими працьовитішими людьми на Землі!!!!!

А красива написано, почитал с интересом, никогда вжизни стока не прочел сразу!!! :ole_ole:
Link to post
Share on other sites
А красива написано, почитал с интересом, никогда вжизни стока не прочел сразу!!!

Большое спасибо!!! :ax: Я знаю , что короткие сообщения читаются лучше. Я и так старалась сократить результат моего хорошего настроения.
Link to post
Share on other sites
А ще у мене є батько-трутень, повинна сказати вам, що він знаменитий ледар.
написано очень красиво - только по сколько я помню ,трутень не такой уже и ледарь,помогает сохранять температуру ,правда он космополит
Link to post
Share on other sites

ПАСЕКА- ПОДПОЛЬНЫЙ СИНДИКАТ В прошлом году перуанские таможенники заметили, что почти каждый день границу с Эквадором пересекают грузовики с бидонами, полными меда. Зачем эквадорцам такое количество импортного меда, если у них самих с пчеловодством дело обстоит нормально? Вопрос требовал ответа, и таможенники послали один бидон на экспертизу. Их подозрения подтвердились - в меде содержался кокаин. Неожиданным, однако, оказалось сообщение ученых о том, что наркотик вовсе не был подмешан к меду механическим способом,- сам мед каким-то образом приобрел наркотические свойства. Как выяснилось позднее, торговцы наркотиками "пасли" пчел на плантациях с кокой - растением, из которого получают кокаин. Так получали нужный продукт: естественный мед, и все же наркотик.

post-520-1260953168_thumb.jpg

Link to post
Share on other sites
Так получали нужный продукт: естественный мед, и все же наркотик.

Так получали нужный продукт: естественный мед, и все же наркотик.

У нас бы так. Проблем со сбытом и ценой не было бы :ole_ole::umora::ay:
Link to post
Share on other sites
У нас бы так. Проблем со сбытом и ценой не было бы

А з коноплі не беруть? Хто там ближче до Миколаєва та Херсону. Скажіть нам правду.
Link to post
Share on other sites
У нас бы так. Проблем со сбытом и ценой не было бы

А з коноплі не беруть? Хто там ближче до Миколаєва та Херсону. Скажіть нам правду.
Ні, не беруть!... :ak::dntknw::blink::wave:
Link to post
Share on other sites

Читаю журнал "Пчеловодство" №10 за 1964 г. "...Впервые Ф.Гюбер в 1792 году обнаружил своеобразную реакцию пчел на некоторые звуки:они как бы замирают на сотах и остаются неподвижными в течении всего времени,пока продолжается звук.Это явление может быть использовано для усмирения пчел при их осмотре в улье. По сообщению амекриканской пчеловодной печати,наиболее приемлем для этой цели звук частотой 600 герц.Он производится при помощи лампового вибратора и громкоговорителя,который устанавливают на расстоянии от 60 до 120 см от улья.Однако звук не оказывает никакого влияния на летающих пчел,что подтверждает мнение о том,что звуковые рецепторы находятся на ножках пчелы и что звуки они воспринимают,сидя на твердом субстрате..." Отсюда вопрос.Могут наши радисты--Бортник,gri,sij и другие неназванные здесь умельцы соорудить такое бездымное чудо и что они думаут по этому поводу? P.S.Все цифры скрупулезно сверены :ay:

Link to post
Share on other sites
Отсюда вопрос.Могут наши радисты--Бортник,gri,sij и другие неназванные здесь умельцы соорудить такое бездымное чудо и что они думаут по этому поводу?

Так в Чорткові вже зробив хлопчина... ;)
Link to post
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.


×
×
  • Create New...