Не втрачати час дарма
Entry posted by Marusia ·
1,634 views
Цінність часу люди починають розуміти тоді, коли його вже чимало збігло. І часто цей безцінний ресурс ми витрачаємо не на ті речі, на які варто було б.
Отаке прозріння і жаль за втраченим надійшли й до мене. Добре, що хоч надійшли. Бо за неповних 9 років пасічникування зрозуміла, що за останній рік дізналася про бджільництво більше, ніж за всі попередні роки разом взяті. Як хотілося б згаяні хвилини конвертувати в безцінні знання і досвід...
Виправдати себе можу лише тим, що до цього я з бджолами просто "бавилась", утримуючи кілька років лише 5-7 сімей, бо мені це просто подобалося. Просто цікаво було за ними спостерігати, приємно біля них працювати. Я йшла на пасіку лише заради того, щоб вдихнути отого "терапевтичного" повітря, просякнутого запахом меду, воску, прополісу і невідомих мені чарів. Лише щоб поспостерігати за польотом моїх трудівниць і упевнитись, що у них все гаразд. І навіть "логічне" завершення сезону - качка, продаж і підрахунок прибутку - не викликали таких емоцій, як проста робота з ними. А от від здобуття нових знань про бджіл "відволікало" навчання в іншому місті, невизначеність подальшого життєвого шляху і всілякі непотрібні і дрібні речі (які не здавалися тоді такими).
Зараз бджоли - то майже все моє життя. Інколи мене навіть лякає моя прив*язаність до них. Доля розставила все на свої місця. Тепер я розумію, що жити без пасічникування не хочу і не буду. А з усвідомленням цього факту прийшло ще й те, що для більш комфортного існування бджіл у межах мого точку потрібно постійно поповнювати свої знання, розвиватися і рости. Надолужувати все. Щодня, хоча б по півгодини, читати, дізнаватися щось нове, не боятися запитувати в інших, виписувати стоси періодики, їздити на зустрічі, ярмарки і семінари. Інакше - нічого не буде.
Напівдитяча наївна закоханість, що була закладена на генетичному рівні, переросла у щось більш серйозне і велике. Хоча і прагматичне. Адже тепер на отриманий прибуток доводиться дивитися крізь призму буття насущного. Але радує те, що життєві пріоритети нарешті розставленно, а орієнтири знайдено... Тепер головне - не збитися з дороги.
Якби кожен вчасно знаходив свій шлях у житті... У світі побільшало б щасливих людей.
-
20
6 Comments
Recommended Comments