Ива (верба) белая

[sewerby]

Ива белая (S. alba L.) - высокое дерево (ок ЗО м) с грубой пепельно-серой корой на стволе и буро-красноватой на молодых ветвях. Цветет во второй половине апреля в течение десяти дней. Пчелы охотно собирают нектар и пыльцу. В цветков по две тычинки и два нектарника. Нектаропродуктивнисть - 100 кг/га.

[ДобровоЛ]

Так, це дуже хороший ранньовесняний нектаро- і особливо пилко- нос. Виростає на плавнях, по берегах річок, ставків і водоймищ, уздовж доріг на лісових вологих полянах і біля житла . Верба біла світлолюбна , морозостійка , маловимоглива до грунтів (хоча віддає перевагу вологим), добре переносить міські умови.У культурі довговічна, доживає до 100 років. Розмножується насінням, «кілками» (живцями), можуть вкорінюватися впалі гілки. Кореневу поросль дає рідко. Дерево (після рубки може приймати форму чагарнику ) висотою 20-30 м, з широкоокруглой, нерідко плакучою кроною , потужним стовбуром діаметром до 3 м (найчастіше стовбурів декілька), покритим темно-сірої корою (гіркою на смак), на старих стовбурах - грубо -продольно-тріщинуватою. Молоді пагони оливково-зелені або червоно-бурі, на кінцях сріблясто-пухнасті. Більш старі пагони голі, гнучкі, неломкіе, блискучі, жовтувато-червоно-бурих тонів. Нижні гілки часто схиляються до самої землі. Листя восени набуває бронзово-жовтого забарвлення, тримаються на гілках довго. Квітки зібрані в пухкі циліндричні , досить товсті сережки довжиною 3-5 см. Приквіткові луски жовтуваті або зеленуваті, увігнуті, волосисті біля основи, у жіночих квіток рано опадають. Тичинок дві, вільних, внизу волосистих; пильовики яскраво-жовті, пізніше червонуваті; нектарників два, передній і задній, іноді роздвоєних. Зав'язь яйцевидно-конічна, тупа, гола. Стовпчик короткий або дуже короткий, часто кілька роздвоєний; рильце жовте, роздвоєне, з продовгуватими лопатями. Плоди - коробочки довжиною 4-6 мм, на ніжках довжиною до 1 мм. Цвіте у квітні - травні одночасно з розпусканням листя. Добре відвідується бджолами, адже її пилок яскраво-жовтого кольору - один з найпоживніших. Насіння дозріває в травні - червні. Значення для бджільництва як ранній нектаро- і пилко- нос має дуже велике. Під час цвітіння верби білої бджолосім*ї запасаються весняним кормом та встигають поновити і наростити силу після тривалої зимівлі. за інформацією з іннету.

[miro]

коли поблизу верба, тоді і ранній весняний розвиток бджолосімї гарантований(лише б погода сприяла)

[євген з одеси]

Коли ми в дитинстві занадто довго купались в річці,то дід зазвичай кричав нам: - Ану вилазьте вже з води,бо верба в сраці виросте...(здається то літературне слово).

[ДобровоЛ]

Мені з вербою повезло. Уся річечка, що десь за кіломентерів півтора від пасіки, майже вся заросла котиками. Там же є й вербові дерева вже високі. Неподалік - улоговина. Там мною років з двадцять тому насаджено десятка півтора різних верб. А ще десь за метрів 500 - комплекс відпочинку "Княжий двір" з трьома ставками всплошну засадженими вербами та івами. Отож на вербі при гарній погоді я, буває, навіть і медок качаю "на пробу". Ну, а пилок то неодмінно збираю саме з верби,- він найпоживніший як для бджіл, так і для людей. Ось кусочок того райського вербового куточка для моїх бджілок над ставочком комплексу відпочинку під назвою "Княжий двір"

[ДобровоЛ]

Зацвіла в Києві біля під'їзду верба (іва) біла. За тиждень і на дачі (пасіці) заквітує. Пора за пиковловлювачами дивитись, перевіряти. А може, все ж дасть Бог погодку?.. Ну, доки ж нас і бджіл мучити?..

[Николай S]

ВЕРБА БІЛА Ф. ЖОВТА ПЛАКУЧА

http://ieenas.org/site/assets/files/3495/verba-bila-f-zhovta-plakucha-1.580x580.jpg

Латинська назва

Salix alba L. f. vitellina pendula Rehd.

Російська назва

Ива белая ф. желтая плакучая

Рід

Верба Salix L.

Родина

Вербові Salicaceae Lindl.

Походження

Європа (крім північних районів), Середземномор’я, Мала Азія, Середня Азія, Гімалаї, Індія, Китай.

Опис

Листопадне середніх розмірів дерево (висота 15–20 м), з широкою розлогою кроною і вертикальними, звисаючими до землі гілками.

Квітка

Жовті, вузькі сережки з’являються разом з листками.

Листок

Листки зелені, матові, при розпусканні яскраво-жовто-зелені; осіннє забарвлення жовто-зелене, розташовані почергово, ланцетної форми, 8–12 см довжиною.

http://ieenas.org/site/assets/files/3495/leaf-verba-bila-f-zhovta-plakucha-1.400x400.jpghttp://ieenas.org/site/assets/files/3495/leaf-verba-bila-f-zhovta-plakucha-2.400x400.jpghttp://ieenas.org/site/assets/files/3495/leaf-verba-bila-f-zhovta-plakucha.400x400.jpg

Основні дані фенологічного розвитку:

Цвітіння в квітні.

Фото рослини в різні пори року і в різні фази розвитку:

http://ieenas.org/site/assets/files/3495/gallery-verba-bila-f-zhovta-plakucha-1.400x400.jpghttp://ieenas.org/site/assets/files/3495/gallery-verba-bila-f-zhovta-plakucha.400x400.jpg

Використання в озелененні, народній медицині та ін.:

Світлолюбна, швидкоростуча, зростає на всіх помірно сухих (витримує навіть дуже сухі місця) або вологих ґрунтах; утворює дуже широко розгалужену кореневу систему; з віком стає ламкою.

[Николай S]

Верба біла (Salix alba L., син. S. vittelina; місцеві назви — верба біла, верболіз, білоліз, ветлина)^[1] — вид рослин з роду верба. Може використовуватися як лікарська рослина.

Морфологічна характеристика[ред. | ред. код]

 

Верба біла

Дерево досягає (10-25 м заввишки) із широкою округлою кроною, товстим стовбуром, вкритим темно-сірою поздовжньо-тріщинуватою корою. Молоді пагони й гілки бурі, із численними шовковистими волосками. Листки чергові, ланцетні або широколанцетні (5-15 см завдовжки, 1—3 см завширшки), загострені, пилчасті, молоді листки з обох боків сріблясто-білі, пізніше зверху голі, зелені, зі споду опушені вздовж центральної жилки. Бічних жилок багато, прилистки обпадають рано.

Верба біла — лісоутворююча порода в заплавних лісах. Часто створює чисті високопродуктивні лісостани. Росте також на вологих луках, берегами водойм. Морозостійка, світлолюбна рослина. Цвіте у квітні — травні. Один із найбільш ранніх та найцінніших пилконосів.^[2]

Сировина[ред. | ред. код]

Для медичного застосування заготовляють кору верби білої. Її здирають рано навесні, до цвітіння і розпускання листків, коли вона добре знімається. На молодих гілках через кожні 20—30 см роблять кільцеподібні надрізи кори. Потім їх з'єднують поздовжніми лініями. Після зняття кори її подрібнюють і сушать у теплому приміщенні з доброю вентиляцією.

Хімічний склад[ред. | ред. код]

У корі верби білої знайдено значну кількість дубильних речовин (близько 12 %), флавонові глікозиди (близько 3 %), флавоноїди.^[3]

Застосування[ред. | ред. код]

У народній медицині кору верби білої застосовують передусім як протигарячковий та в'яжучий засіб. Знайшла вона застосування і як потогінний та протиревматичний засіб (флавонові глікозиди, що розпадаються під дією шлункового соку, вивільняють саліциловий спирт, який перетворюється на саліцилову кислоту).^[3].

Див. також[ред. | ред. код]

• Список дикорослих корисних рослин України

Примітки[ред. | ред. код]

1. ↑ Ветлина // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
2. ↑ Алексєєнко Ф. М.; Бабич І. А.; Дмитренко Л. І.; Мегедь О. Г.; Нестероводський В. А.; Савченко Я. М. (1966). У Кузьміна М. Ф.; Радько М. К. Виробнича енциклопедія бджільництва (українською). Київ «Урожай». с. 62.
3. ↑ Перейти до:^а б Товстуха Є. С. Фітотерапія. — К.: Здоров'я, 1990.-304 с., іл., 6,55 арк. іл. ISBN 5-311-00418-5

Джерела[ред. | ред. код]

• В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова. Дикорастущие полезные растения Украины. Справочник. — Київ: Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
• Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шабарова С. І. Дари лісів. — Київ : Урожай, 1979. — 440 с.