Пиретрум

[gri]

http://ru.wikipedia.org/wiki/Пиретрум Насчет медоносности не уверен но из него делают эффективное лекарство от чесотки. По логике и от деструктора может поможет. У нас такое произростает а то по картинке как миниму 3 разных похожих растений но какое именно из них?

[Бортник]

По логике и от деструктора может поможет.

←

По логике, возможно. А на практике - неизвестно. Но! Все известные действующие вещества противоваротозных препаратов относятся к группе синтетических пиретроидов, кажется так это называется.

[gri]

Ромашник состоит в дальнем родстве с пижмой, известной слухами о своих противоварроатозных свойствах.

[Petrovych61]

По логике и от деструктора может поможет.

←

Вот что про это накопал

Некоторые виды Пиретрум накапливают пиретрины — вещества, ядовитые для насекомых и других беспозвоночных.

Если учесть, что пчёлы тоже насекомые...

[ДобровоЛ]

Если учесть, что пчёлы тоже насекомые...

?

Mapet, За роки, що пройщли з останнього поста, опублікував я пост про пижму. Так, вона має отруйну речовину, відганяє мух, але бджоли від неї не пропадають. Проте це прекрасний засіб від крадіжок. Див. публікацію про пижмо. А це не та ж рослина, що її ще називають маруною? Вона пахне полином,- це відмінна від інших ромашок властивість цієї рослини. Колись в "Пчеловодстве" її рекомендували для боротьби з мурахами.

[виталийЗ]

Несколько лет маруну кладу поверх рамок,моль тоже обходит стороной.

[Анатолий Крутий]

Дивився в інтернеті інформацію про піретрум і знайшов одну цікаву інформацію, яку приведу трохи нижче. Виникло у мене запитання, а чи не можна було б з допомогою порошка піретрума чи водяним настоєм його боротись з кліщами, що паразитують на бджолах? Щось ніде в інтернеті про це інформації не знайшов. Просто деякі мої знайомі пробували використовувати деякі рослини для боротьби з кліщами, наприклад, один товариш говорив мені якось, що кладе в пасічний димар корінці хріну, коли підкурює бджіл при оглядах. А може можна було б присипати сім”ї порошком піретрума чи класти його в пасічний димар, бо ж говориться в одній інформації з інтернета, що на людину ця квітка шкідливої дії не виявляє, тому може і на бджіл не діяла б шкідливо, а тільки на кліща? Але чи хтось це досліджував? Якщо хтось про це щось знає, то просив би розповісти і вказати джерела інформації про це. І ще одне. Є піретрум різних кольорів, різних розмірів, наприклад, квіти піретрума дівочого (Pyretrum parthenium) невеликі, а в піретрума рода поповник великі. Взагалі знайшов в інтернеті інформацію, що відомо біля 100 видів піретрума. Хто його знає, який вид піретрума діяв би на кліщів, а який ні ??? Мабуть потрібно було б провести експерименти з цього приводу - дивіться інформацію „Требование к качеству” в самому кінці моїх повідомлень про пірутрум. Описане там тестування піретрума на мухах просте. Гадаю, що точно так можна було б поекспериментувати з бджолами. Мова йде всього про 10 - 15 хвилин, якщо говорити про тестування порошка пірутрума на мухах. Тобто, там говориться, що за такий час після обробки піретрумом мухи повинні здохнути (якщо порошок піретрума добрий). Так проводиться тестування порошка піретрума на якість. Щодо бджіл нічого не знаю, потрібно пробувати. Біологічна активність піретума визначається по часу, за який здихають мухи, посипані порошком піретрума тонкого помолу. Імовірно так само можна було б провести тестування на кліщах і бджолах. Бджіл жаль, але для науки пожертвувати невеличкою кількістю бджіл було б можна, щоб дослідить, чи діє піретрум на бджіл і кліща. А може і живі бджоли залишаться. Перед цим потрібно було б провірити зразок піретрума на мухах, щоб визначита, чи добрий порошок. Гадаю, можна було б помістити трохи бджіл в якійсь прозорій посудині на невеличкому стільнику (типу від міні нуклеуса) і посипати їх порошком піретрума, а потім спостерігати, чи буде осипатись кліщ і чи залишаться живими бджоли. Думаю, що легко можна було б провести такий експеримент. Якщо він виявився б вдалим, то можна було б лікувати бджіл від вароатозу методом посипання сімей порошком піретрума. Може простіше було б використати водяний настій піретрума і оприскувач типу „росинка”, а не сам порошок. Але яку дозу обрати? Можна було б так поекспериментувати. Є поле для дослідів. Тема досить цікава і головне корисна. Якщо хтось з форумчан вирощує піретрум, то просив би повідомити, який саме вид його має і чи не можна було б розжитись невеликою кількістю насіння цієї рослини, щоб виростити собі її і поекспериментувати в плані використання її для боротьби з кліщем. Мало того, порошок піретрума можна було б використовувати і для боротьби з різними шкідниками рослин. Наприклад, в 2014 році на огірки та смородину у мене напала тля. Ніколи ні разу на огірки не нападала, а тут „озвіріла”. Хімією не хотілось би кропити тлю в майбутньому, тому піретрум імовірно підійшов би для такого та інших випадків. Хотів би поекспериментувати і в цьому плані. Дещо із знайденої в інтернеті інформації:

З ромашки далматської (піретрум) виробляють також надзвичайно контактну отруту — піретрин, що міститься в надземній частині рослини, переважно в квітках. Його використовують проти комах, попелиць, бліх та інших шкідників, що паразитують на польових, садових, городніх рослинах і на тваринах, а також побутових паразитів (мух, комарів, тарганів). На відміну від отрут хімічного походження піретрин не шкідливий для людини і теплокровних тварин і не обпікає рослини. Із ромашки далматської виготовляють порошки «Піретрум», екстракти, дусти, піретринове мило, тощо. Тому ця рослина має велике господарське значення, особливо тепер, коли в аграрному виробництві дедалі більше застосовують біологічні методи захисту рослин.

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- Знайдену з різних джерел в інтернеті інформацію про піретрум я уклав для себе в форматі WORD і роздрукував собі на принтері, щоб мати під рукою. Можу викласти її тут в цій темі на форумі. Може комусь ця інформація буде корисна і цікава: Пиретрум рода поповник (укр. - маруна цинерарієлиста, далматська ромашка) получил название от греческого слова руг - "огонь" в связи с лечебными свойствами некоторых видов, обладающих жаропонижающим действием. Насчитывается около 100 видов, культивируется более 20. Самые распространенные виды пиретрума: девичий с желтыми цветками, розовый, красный, щитковидный с белыми цветками, бальзамический, крупнолистный и др. Пиретрумы - это травянистые многолетние, однолетние и очень редко - двулетние растения. Стебли ветвистые, опушенные, прямостоячие. Листья очередные, перисто-рассеченные. Одиночные корзинки цветков собраны в щитковидные соцветия. Язычковые цветки (лепестки) белые, розовые, ярко-красные и переходных оттенков; трубчатые (серединка) желтые. Многочисленные садовые формы и сорта, соцветия которых в основном махровые с белыми, розовыми, темно-красными цветками, известны в декоративном садоводстве как пиретрум гибридный. Исходным видом для большинства современных сортов является пиретрум ярко-красный. Пиретрумы очень морозоустойчивы, не требуют укрытия, хорошо растут на открытых или слегка затененных местах. Предпочитают умеренно сухую, не очень питательную почву. Плохо растут на тяжелых глинистых почвах, где страдают от застоя воды и часто вымерзают. Особенно это касается гибридных сортов, которые не так устойчивы, как простые. На одном месте пиретрум выращивают не более трех лет, так как кусты сильно разрастаются и цветение ослабевает. После цветения стебли срезают до земли, если, конечно, не намерены получить семена. Размножают растение семенами, делением куста, корневыми и зелеными черенками. Как однолетние, так и многолетние немахровые сорта дают семена, похожие на семена астры. В 1 г - 300-400 семян. Всхожесть их сохраняется до трех лет. Важно знать, что при семенном размножении особенности окраски не сохраняются. И даже при посеве семян из одной корзинки у молодых растений можно получить большое разнообразие окраски. Семена созревают в конце лета. Лучшее время для посева семян -апрель. Очень хорошие результаты дают летние посевы сразу после сбора. Семена высевают в ящики, которые ставят на светлое место. Для сохранения влаги ящик укрывают пленкой. Через неделю появляются всходы. Когда сеянцы подрастут, их высаживают в грунт на постоянное место как при весеннем, так и при летнем посеве. Пиретрумы от весеннего посева могут зацвести уже летом. Для сохранения родительской формы растение необходимо размножать вегетативно: черенками или делением куста. Кусты делить лучше сразу после окончания цветения. Выкопайте старый куст, тщательно отряхните землю с корней, можно промыть их под струей воды. Старый куст лучше разделить по числу имеющихся розеток и посадить на участок с хорошей почвой. Если хотите, чтобы растение хорошо себя чувствовало и радовало вас своим видом, такую процедуру надо проводить как можно чаще. Молодые посадки поливают, рыхлят почву, удаляют сорняки, мульчируют. Все пиретрумы хорошо размножаются черенкованием. На черенки используют прикорневые молодые побеги, которые можно брать в течение всего лета. Укореняют в тенистом месте, укрыв черенки пленкой, чтобы защитить от увядания и пересыхания. Пиретрумы с крупными соцветиями на длинном прочном цветоносе хороши в букетах. Такие экземпляры выращивают благодаря ежегодному делению куста (то есть постоянно омолаживая его), частым поливам и подкормкам. К сожалению, именно такие растения чаще всего подвергаются грибным заболеваниям и менее зимостойки. Пиретрумы незаменимы в миксбордерах и одиночных посадках на фоне кустарников. Красиво смотрятся в сочетании с желтой (дороникум), белой (поповник) и голубой (фелиция) ромашкой, скученным колокольчиком. На заднем плане можно посадить дельфиниумы. Объединяет эти растения одновременное цветение в конце мая - июне. В это же время цветут бородатые ирисы, люпин. Дополнить цветочный фейерверк могут двулетние растения: наперстянка, гвоздика барбатус, колокольчик средний с огромными разноцветными цветками. Інформація взята з сайта http://cvetopedia.ru/ - „Цветопедия” - сайт о цветах и растениях) Ще трохи інформації про піретрум додам нижче: Ромашка далматська Ромашка далматська (Matricaria recutita, m. perforata) з родини айстрових (Asteraceae) — багаторічна трав'яниста рослина. Батьківщиною ромашки далматської є передгір'я Далмації (Югославія). Звідси її назва. У перший рік утворює лише розетку листя, а в наступні роки — довгі стебла з суцвіттями-кошиками, у яких по краях білі язичкові, всередині — білі трубчасті квітки. Цвіте в травні—червні. Вегетаційний період триває 80 —100 днів. Корінь мичкуватий, залягає у верхньому шарі ґрунту. Товарною частиною рослини є квітки, можна використовувати також стебла й листя. Засоби з ромашки далматської позитивно діють на нервову систему, виявляють високий антисептичний і протизапальний ефект, не мають побічної дії. З ромашки далматської виробляють також надзвичайно контактну отруту — піретрин, що міститься в надземній частині рослини, переважно в квітках. Його використовують проти комах, попелиць, бліх та інших шкідників, що паразитують на польових, садових, городніх рослинах і на тваринах, а також побутових паразитів (мух, комарів, тарганів). На відміну від отрут хімічного походження піретрин не шкідливий для людини і теплокровних тварин і не обпікає рослини. Із ромашки далматської виготовляють порошки «Піретрум», екстракти, дусти, піретринове мило, тощо. Тому ця рослина має велике господарське значення, особливо тепер, коли в аграрному виробництві дедалі більше застосовують біологічні методи захисту рослин. Це рослина помірного клімату. Для ромашки далматської не придатні перезволожені й засолені ґрунти. ( Інформація взята з книги „Рослинництво: Підручник”. Автори: О. І. Зінченко, В. Н. Салатенко, М. А. Білоножко — К.: Аграрна освіта, 2001. — 591 с.) --------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- Деяка додаткова інформація про рослину: Дата публикації: 22-06-2013, 06:27 Інформація взята з сайта: http://www.farmlib.info/cvety/ Піретрум або далматська ромашка, батьківщиною якої вважаються гірські райони Південної Європи, де вона виростає на висоті від 0,5 до 2 км над рівнем моря, в природних умовах у нас не мешкає. Зате вона з успіхом культивується на півдні країни. Це трав”яниста багаторічна рослина, що досягає у висоту 50-70 см, має укорочені, майже безлисті пагони, які мають суцвіття і опушені, сірувато-зелені, двічі-тричіперисті-розсічені на сегменти листя. У ромашки красиве суцвіття у вигляді корзинки, діаметр якої досягає 5-6 см. Крайові квіти безплідні, маточкові, язичкові, пофарбовані в білий, а серединні, мають пятизубчатим трубчастий віночок, в жовтий колір. Ромашка далматська досить посухостійка, може переносити тривалу засуху, але в той же час легко пристосовується до вологому клімату, хоча надлишок вологи в грунті переносить погано. Вона високовимоглива до фізичних властивостей і родючості грунту, добре росте і розвивається на легких чорноземах, суглинках і родючих супісках. Розмножується переважно насінням, яке висівають навесні, попередньо витримавши його протягом семи-восьми годин у воді кімнатної температури. При посіві під зиму сухе насіння не закладають, а присипають перегноєм товщиною 1 см. Збирання суцвіть разом з верхньою частиною стебла проводять у фазі повного цвітіння рослин. Зібрану сировину сушать під навісом або в сушарках, а потім розмелюють в спеціальних ступках. Причому, чим дрібніший помел, тим вище токсичність порошку. Порошок із суцвіть піретруму широко використовують для боротьби з шкідниками сільськогосподарських культур і знищення побутових комах. У медицині далматська ромашка застосовується при лікуванні глистових інвазій і корости, ревматизму і гіпертонії. ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- Ромашка далматская (ромашка далматська) ? Pirethrum cinerariifolium T г e v., Chrysanthemum cinerariifolium V і s. Синонимы: ромашка пепельнолистная, пиретрум цинерарие- листный. Описание. Многолетнее растение из семейства сложноцветных (Compositae) серовато-серебристого цвета, высотой около 0,5?0,8 м. Корневище большое, мочковатое, с главным многоголовым корнем, внедряющимся в землю на глубину до 2?3 м, и большим количеством придаточных корней. В первом году культуры развивается розетка с большим количеством прикорневых листьев. На втором году образуется 40?100 и более стеблей. Листья черешковые, дважды- и трижды-перисторассеченные, сверху серо-зеленого цвета, снизу пепельно-серые. Соцветие ? сложная корзинка диаметром до 5?6 см, состоящая из краевых язычковых бесплодных женских цветков белого цвета и средних трубчатых обоеполых желтых цветков. Плод ? маленькая, ребристая, узкая семянка. Цветет в мае ? июне. Плоды созревают в июне?июле. Вес 1000 семянок ? 0,5?1,2 г. Лекарственное сырье: соцветия и верхние части стеблей. Биологические особенности. Ромашка далматская является засухоустойчивым растением, которое, с одной стороны, может переносить длительную засуху, а с другой ? легко приспосабливается к влажному климату. Однако избыток влаги в почве переносит плохо. Под прикрытием снежного покрова выдерживает довольно низкие температуры (до 20?30°С ниже нуля). Если нет снега, легко вымерзает даже при более высокой температуре. С третьего-четвертого года культуры наблюдается выпирание (выдвигание) кустов над поверхностью почвы. Местообитание. Растет в горных местностях на высоте 500?2000 м над уровнем моря, на каменистых, солнечных, сухих, известковых и горных склонах. Распространение. В диком виде ромашка далматская встречается в южных районах Балканского полуострова. Культивируется в Югославии, Болгарии, Японии, Италии, Испании, США и Франции. В СССР возделывается на юге Украины, в Молдавии, на Северном Кавказе и в Средней Азии. Состав действующих веществ. Действующими веществами ромашки далматской являются главным образом сложные эфиры: пиретрин I и пиретрин II, цинерин I и цинерин II. Токсичность пиретринов примерно в два раза выше цинеринов. Пиретрин I в 2,5 раза активнее пиретрина II. Количество пиретрина варьирует в завязях цветков от 0,4 до 1,6%, в листьях до 0,2 и в стеблях до 0,1%. Применение. Ромашка далматская используется как инсектицид. Из цветков, стеблей и листьев ее готовят различные препараты, которые широко применяются в борьбе с вредителями полей, с паразитами человека и животных. Получаемое из ее соцветий инсектицидное сырье перерабатывают в порошок очень тонкого помола (пиретрум), а затем ?в специальные препараты (флицид, пиретол. экстракты и дусты). Употребляют также в виде водных и спиртовых растворов. Ценность препаратов, изготовленных из соцветий ромашки далматской, заключается в том, что они уничтожают насекомых и фактически безвредны для человека и теплокровных животных. Агротехника возделывания. Выбор участка. Ромашка далматская растет на одном и том же месте по восемь и более лет, однако самым продуктивным является период с трех до шести лет культуры. Поэтому растения лучше размещать на запольных участках, а если их нет, возделывать на ровных по рельефу участках полевых севооборотов с глубоким залеганием грунтовых вод. Для ромашки далматской наиболее благоприятны плодородные черноземы легкого механического состава с хорошей структурой, незаплывающие. На тяжелых, низинных и песчаных почвах она растет плохо. Лучшими предшественниками в полевых севооборотах считаются озимь, идущая по удобренному пару, и рано убираемые зернобобовые и пропашные культуры. Обработка почвы. После озими подготовку почвы под ромашку далматскую ведут по системе зяблевой пахоты с предварительным лущением стерни (глубина зяблевой вспашки ? 25?27 см). После пропашных культур пашут на зябь сразу же после их уборки. Ранней весной поле боронуют, а вскоре после этого ? перед посевом ? культивируют и еще раз боронуют. Если поле плохо разрабатывается или недостаточно уплотнилось за зиму, следует провести каткование и боронование. Такая обработка способствует хорошей разделке почвы, созданию мелкокомковатой структуры, правильной (неглубокой) заделке семян и получению дружных всходов. Внесение удобрений. В качестве основного удобрения под ромашку далматскую вносят навоз в количестве 20?25 т/га. При недостатке навоза его следует вносить наполовину с минеральными удобрениями. Размножение. Ромашка далматская размножается преимущественно посевом семян в почву весной, сразу же после начала полевых работ. Семена предварительно намачивают в течение 7?8 часов в воде комнатной температуры. Норма высева составляет 6? 7 кг/га. Глубина заделки ? 2?3 см. Подзимний посев идет без заделки, но с присыпкой перегноем толщиной 1 см. Норма высева увеличивается на 10?15% по сравнению с весенним посевом. Крымская опытная станция ВИЛРа рекомендует высевать далматскую ромашку чересполосно с озимыми зерновыми культурами (озимые сеют полосами с промежутками 70?100 м). Озимые культуры защищают посевы ромашки от выдувания и заносов почвы во время весенних ветровых бурь. На освободившихся полосах после уборки озимых следующей весной сеют ромашку. Уход за плантациями первого года культуры в основном заключается в систематическом рыхлении междурядий и рядов. В течение лета четыре-пять раз производят машинную обработку междурядий и два-три раза пропалывают рядки. На подзимних посевах первая шаровка рекомендуется ранней весной, а на весенних ? сразу же после появления всходов (на глубину 5?6 см). Второе рыхление идет после появления всходов на плантациях первого года жизни, в начале появления стеблей (на глубину 10?12 см) ? на переходящих плантациях. Во время первой шаровки проводят подкормку из расчета 60 кг/га фосфора, 30 кг/га азота и 30 кг/га калия действующего вещества. Уборка. Соцветия ромашки убирают специальными ромашкоуборочными машинами в период распускания большинства трубчатых цветков. В южных районах уборку соцветий со стеблями травы часто производят лобогрейкой (со специальным приспособлением для уменьшения потерь). Высота среза ? не ниже 20?25 см. Выращивание семян. Для получения семян закладывают специальные участки или на готовых плантациях отводят лучшие поля с нормальным травостоем. Семенники убирают в стадии восковой зрелости лобогрейкой с приспособлением Для уборки соцветий со стеблями. На больших площадях следует убирать специально приспособленными для этого комбайнами. Срезанные соцветия собирают на брезент или в мешковину и отвозят на ток для просушивания, затем обмолачивают на молотилке и очищают на зерноочистительных машинах, доводя семена до посевных кондиций. Средний урожай семян составляет 2?7 ц/га. Для улучшения семенного материала наряду с обычными методами селекции мы испытали и биологический метод отбора с привлечением плодовой мушки (Drosofilla melanogaster). Для этого были отобраны цветы ромашки далматской в нашем питомнике и на колхозных плантациях Житомирской области (для определения содержания пиретрина). После сушки цветов был произведен тонкий размол на специальной машине. Этим порошком и воздействовали на плодовых мушек в пробирках. Оказалось, что те пробирки, в которых погибло большее количество плодовых мушек, содержали значительно более высокий процент пиретрина. Это же подтвердили химические анализы. После биологического анализа на плодовых мушках было выбраковано множество образцов ромашки далматской, и для химического анализа осталось очень небольшое количество образцов с высоким содержанием пиретрина. Этот предварительный метод позволяет значительно сократить затраты труда на селекционную работу. Сушка. Сырье сушат на чердаках под железной крышей или в сушилках. В хорошую погоду ромашку можно сушить на солнце, разложив ее на брезенте. Если ромашку убирают вместе со стеблями, то скошенную массу сначала провяливают в кучах и только на второй день свозят на ток для сушки. Сухую ромашку скирдуют и укрывают соломой, чтобы не допустить ее увлажнения. Средний урожай сухих соцветий ромашки составляет примерно 5?6 ц/га, лучший? 10?15 ц/га. Упаковка. Цветки пакуют в мешки, а стебли в тюки, которые прессуют обыкновенным сенным прессом. Хранение. Хранить сырье следует в сухом, хорошо проветриваемом помещении. При этом необходимо следить за тем, чтобы соцветия цли целые растения не вбирали в себя влагу. Требования к качеству. По ГОСТу 2628?53 в товарной массе цветочных корзинок ромашки далматской допускается: влаги ? 12%; побуревших частей ? 5; цветочных корзинок с цветоносами длиннее 2 см ? 5; примесей органических (частей других растений) ? 2,5, минеральных ? 1,0%. Цельных цветочных корзинок должно быть не менее 65%; содержание пиретрина 1 в цветочных корзинках ? не менее 0,3%; биологическая активность для цветочных корзинок 10 мин, для цветочных корзинок с цветоносами ? 15 мин. (Биологическая активность определяется количеством времени, в течение которого погибают мухи, обработанные порошком ромашки тонкого помола.) Инсектицидный порошок тонкого помола из сухих цветов получают на фабричных мельницах путем размалывания в специальных каменных ступках. Чем тоньше помол, тем выше токсичность ромашки. (Інформація взята з сайта: http://fitoapteka.org/index.php - „Лекарственные растения, фитотерапия, лечение травами”).

[ДобровоЛ]

Несколько лет маруну кладу поверх рамок,моль тоже обходит стороной.

Є їх кілька. Розглянемо маруну велику - ромашник большой (ajnj) Це багаторічна трав'яниста білувато-повстиста з приємним запахом ро­слина родини айстрових (склад­ноцвітих). Стебла прямостоячі або підведені, прості або у верхній частині розгалужені, 50—120 см заввишки. Листки шкірясті, ціліс­ні, видовженоеліптичні, тупі, по краю зарубчасто-зубчасті; нижні й середні — черешкові, верхні — сидячі. Квітки трубчасті, жовті, у невеликих (до 7 мм у діаметрі) кошиках, які утворюють негустий щиток. Інколи спостерігається ут­ворення і язичкових квіток, вони білого кольору. Плід — сім'янка. Цвіте у серпні—вересні. Буває часом дичавіє. Її бажано мати на пасіці. На території України вирощують як овочеву рослину, а також як рослину для боротьби з мурахами та міллю. Пасічники інколи використовують її і при боротьбі з нападами . Поширення. Походить з Півден­ної Європи. Заготівля і зберігання. Для лікар­ських потреб використовують тра­ву маруни, яку зрізають під час цвітіння рослини на висоті 12—15 см від поверхні грунту і сушать під укриттям на вільному повіт­рі. Зберігають у щільнозакритих банках чи бляшанках. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Трава маруни ве­ликої містить до 0,4% ефірної олії, основними складовими час­тинами якої є парафін та різні кетони. Фармакологічні властивості і ви­користання. Настій трави маруни великої використовують як седа­тивний, спазмолітичний (при бо­лісних менструаціях), протисудомний, вітрогінний, дезинфікую­чий, антигельмінтний і як такий, що стимулює виділення шлунко­вого соку, засіб. Свого часу ви­датний природознавець К. Лінней вважав маруну радикальним засо­бом, який знешкоджує наркотич­ну дію опію. Зовнішньо, як анти­септичний засіб, настій трави маруни великої використовують для компресів при травматичних ушкодженнях шкіри. Рослину ви­користовують як інсектицидний засіб для знищення комах і по­бутових паразитів. Використову­ють маруну і як пряну приправу до страв, для ароматизації харчо­вих продуктів, у соліннях і ово­чевих консервах. Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — настій трави (6—10 г сировини на 200 мл окропу) по 150 мл чотири рази на день. Зовнішньо — настій трави подвійної міцності (20 г сировини на 200 мл ок­ропу) для компресів. Прикрепленное изображение Мала має білий колір квіток і, логічно,- сама менша.