Jump to content
  • entries
    1,007
  • comments
    2,284
  • views
    154,996

Пасічникування в прифронтовій зоні


ромео

328 views

 Share

Олена ОСОБОВА

5 серпня

 

Політ бджоли над замінованим різнотрав’ям

На Луганщині зростає кількість бджолярів, але не ціна меду 

Смак та якості меду в нинішньому році визначила холодна, затяжна весна. Здавалося б, це мало вплинути на ціну сонячних ласощів. Але у людей, які тримають пасіки, безліч проблем із реалізацією цілющого продукту.

Годувальниця для мешканців сірої зони

«Бойові дії скоротили можливості самозайнятості в нашому краї, землі зараз зайняли військовики або вони в мінних «розтяжках». Але бджола літає, куди хоче, і збирає мед навіть із тих квітів, які ростуть на замінованих полях», — каже бджоляр Ігор з Трьохізбенки. Прізвище називати не хоче — заради реалізації меду доводиться бувати, як каже, і на «тому боці».

Його рідне селище опинилося чи не на лінії вогню, за лічені метри від лінії розмежування, у самісінькій прифронтовій зоні. З роботою тут важко. Більшість мешканців селища, як і в п’яти прилеглих, що належать до Трьохізбенської військово-цивільної адміністрації, — пенсіонери та безробітні. За словами Ігоря, тут є багато людей, які готові поставити виробництво меду на промислову основу. Бджільництвом займатися вигідно, бо все відбувається вдома. Не треба, як для корови, шукати пасовище в зоні бойових дій. Але основна проблема — реалізація продукту.

«Якби нам сказали, що будемо брати у вас мед за такою-то ціною, ми працювали б більше. Але поки інвестора немає, та й не шукаємо ми його, враховуючи нашу прифронтову ситуацію», — ділиться наболілим бджоляр.

За його словами, закупівельники, які таки добираються до Трьохізбенки, користуються ситуацією і пропонують оптову ціну, яка набагато нижча за середньоукраїнську. Це б’є по кишені виробника, адже навіть підготовка бджіл навесні вимагає великих витрат — купити вощину, цукор для підгодівлі, плюс ветеринарні послуги. Ті з пасічників, у кого збереглися старі зв’язки з клієнтами, намагаються не втратити їх. Іншим дорога одна — до Старобільська на оптову базу. Але й там не дають «гідної ціни».

 

Годувальниця для мешканців сірої зони. Фото надане автором Годувальниця для мешканців сірої зони. Фото надане автором

Новоайдарський мед їли космонавти

До того, аби поставляти продукти зі своєї пасіки космонавтам, новоайдарець Володимир Зубатенко йшов понад двадцять років.

«З усього рослинного та живого світу в наше небезпечне, екологічно неблагополучне століття існує всього два біологічних фільтри. Це кролик і бджола. Ці дві істоти не пускають в наш організм отрути», — каже лікар за професією і бджоляр за покликанням Володимир Зубатенко.

Він займається бджолами не менш як піввіку. Після того як закінчив інститут і приїхав у Новоайдар на роботу, перше, що зробив, — це познайомився з місцевими бджолярами. У «горбачовські» часи організував чи не перший у районі кооператив. Забезпечував маточним молочком космонавтів, возив продукт, отриманий в українському Новоайдарі, в Зоряне містечко.

 У 1986 році чорнобильські події підштовхнули до того, щоб шукати їм «протиотруту», як в Японії. І тоді організував лікування наших чорнобильців бджолиним маточним молочком з дозволу Міністерства охорони здоров’я. І зараз у нього є такі можливості: постачає маточне молочко, щоправда, у менших обсягах, а також отримує від своїх «смугастих працівників» мед, у тому числі полунично-малиновий, квітковий пилок, прополіс, бджолиний підмор і трутневе молочко.

Але от проблема — де реалізувати продукт, отриманий від 140 бджолосімей?

«В області немає жодного великого міста. Щоб забезпечити Сєверодонецьк, вистачить однієї моєї пасіки, — каже Володимир Зубатенко. — Нема де реалізовувати продукцію, тож здаю закупникам. Ціни — мізерні. Цього квітня ми здавали торішній мед за ціною від 36 до 41 гривні за кілограм. А ось в Угорщині — інша справа. Знаю чоловіка, в якого дві пасіки там. Він отримує допомогу на бджіл, і держава закуповує мед по 4 долари за кілограм. І держава ж мотивує преміями, якщо накачав побільше. У нас же мотивації ніякої». 

Й бджоляр Ігор із Трьохізбенки, і Володимир Федорович Зубатенко з Новоайдара вважають, що пасічникам області потрібна «організована структура», щоб відстоювати свої інтереси і добиватися «гідної ціни на мед Луганщини».

ДОВІДКА «УК»

За даними департаменту агропромислового виробництва Луганської ОДА станом на початок нинішнього року в усіх категоріях господарств області налічується 43,6 тисячі бджолосімей (із них у сільгосппідприємствах — 513). Найбільше бджолосімей зареєстровано в особистих господарствах Новопсковського району. У 2016-му виробництво в області становило 14 714 центнерів меду і 132 кг воску. Найбільше меду вироблено в сільськогосподарських підприємствах Білокуракинського району (2,9 тисячі тонн). 

https://ukurier.gov.ua/uk/articles/polit-bdzholi-nad-zaminovanim-riznotravyam/

  • Like 4
 Share

0 Comments


Recommended Comments

There are no comments to display.

Guest
Add a comment...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

×
×
  • Create New...