На пасіці у Діда Василя

Геніальна людина – геніальна в усьому. Чи міг хто подумати, що доцент кафедри медичної радіофізики Національного університету імені Т. Г. Шевченка, інженер-конструктор діагностичних медичних приладів, кандидат технічних наук Василь Олексійович Соломка стане корифеєм українського бджільництва? На нього рівняються як вітчизняні, так і закордонні пасічники, його виступи слухають, затамувавши подих.

Побувавши на відомій «Пасіці Діда Василя» – обійсті Василя Олексійовича, послухавши в партикулярній атмосфері його історії з багатого та насиченого життя, я з упевненістю скажу: Дід Василь – не тільки прекрасний професіонал своєї справи, а й прекрасна людина...

Про бджіл написано багато, але про них мало що відомо...

Великою ж несподіванкою стало те, що найвідоміший бджоляр країни почав займатися цією справою, коли йому було за 50. Переломна сторінка життя Діда Василя перегорнулася саме у мудрі роки, але, як кажуть, не було б щастя, та нещастя допомогло. Бюрократичний бік галузі медичної радіофізики, в якій працював Василь Олексійович, витіснив його, як провідного спеціаліста.

Ось тут потужний інтелектуальний потенціал, досвід, багаж знань і дали про себе знати, та, на радість пасічникам, саме у такій цікавій, старовинній галузі сільського господарства, як бджільництво. Саме зайнявшись бджолярством, далися взнаки прискіпливість і допитливість Діда Василя. Вивчаючи поведінку комах, цілющі властивості меду, промислові технології, виявилося, що бджоли, бджолопродукти – є невід’ємною частиною медицини або, так би мовити, природні медичні прилади.

Після цього почалися зібрання, семінари, публікації, підписані «Дідом Василем». Для всіх він так і залишився Дідом Василем, мудрим і відкритим, тим, хто вчить і вчиться.

Бджолярський круг

Чи поспішає у наш час той, хто досяг вершини, допомогти іншим стати в один ряд із собою? Питання риторичне... «Бджолярський круг» – це дещо більше, ніж зібрання. Це ритуал, відродження давніх традицій, обмін досвідом. Приємно, що цього року вдалося побувати на такому «крузі». «Бджолярський круг» – це ще й професійний журнал, головний редактором якого є Василь Соломка. Щороку захід збирає все більше бджолярів з усіх куточків України. За традицією починається з Гімну бджолярів, написаного Дідом Василем. Головна ідея, що пропагує «Бджолярський круг», як зібрання і як журнал, – за рентабельну пасіку!

Як відомо, більшість приватних пасік – це захоплення, хобі, духовне збагачення, і заробляти на них можуть хіба що досвідчені ветеринари, економісти... Майстер-класи Діда Василя спрямовані на поглиблення знань пасічників, догляд за бджолами з метою виготовлення якісної продукції. Не менш важливими методами дохідності є кочівля пасік для запилення та переробка меду.

Істина у вині

Пасіка Діда Василя, окрім того, що є місцем революційних відкриттів у бджільництві, це, напевно, якийсь енергетичний центр. Ще одне досягнення, що тут започатковане й має колосальні перспективи, – відродження древніх традицій медоваріння. Питні меди, медівка, медові вина підкоряють сьогодні смаки найвибагливіших гурманів. А виготовляються такі напої за унікальною рецептурою Діда Василя. У 2008 році за його ініціативи створена Гільдія медоварів України, яка впроваджує нові методи виробництва медових напоїв і популяризує їх. У музеї медоваріння на пасіці Діда Василя зібрані унікальні екземпляри, деякі з яких виривали з руками на міжнародних аукціонах. І всі питні меди сьогодні створюються пасічниками за одним рецептом, написаним Василем Соломкою, і лише той, хто має хоч найменшу фантазію, проявляє творчість та робить напої на свій смак.

Найцінніший експонат музею – подарована дерев’яна сова з написом: «Мудрість – це розум настояний на совісті» (Діду від «внуків» медоварів).

А чого варта лише оцінка винахідників благородного напою – французької делегації, котра була вражена тим, що вино можна робити без винограду. Спробувала вина Діда Василя і семенівська делегація. До речі, ця пасіка приймала безліч груп, найбільша з яких налічувала близько 200 чоловік! Та ніхто ніколи не відчував ніяких незручностей на маленькій пасіці, що налічує декілька десятків вуликів. Це завдяки хазяйці обійстя, супутниці відомого пасічника, – Вірі Петрівні. Ну а найголовніше – незабутня атмосфера, яка панує у селищі Баришівка, що на Київщині.

Михайло ПОГРІБНИЙ

Фото за посиланням

http://semenivka.com.ua/наша-пасіка/21247-на-пасіці-у-діда-василя