О, продажні вчені видали нову шизу. Вони відкрили те, що і так давно відомо, що в генах бджіл закладені механізми боротьби з будь-якими патогенами. Особливо цинічно звучить це: "... факторами, сокращающими их численность, являются разнообразные патогенные биологические агенты, распространившиеся из-за глобального изменения климата". Це твердження абсолютно брехливе. Прив'язати ситуацію до глобального потепління і, таким чином, перевести стрілки від руйнівної діяльності агрокорпорації та виробників агрохімії до ефемерної зміни клімату. По-перше, глобальні зміни клімату вже не раз відбувались на планеті. Останній раз це було наприкінці 10 ст., коли Ерік Рудий з Ісландії заснував колонію в Гренландії. На той час в Європі було значне потепління, північні порти не замерзали, в Гренландії були зелені луки, пасовища і навіть ліси (звідси і назва Гренландія). Потепління різко припинилось в кінці 15 ст. Але бджоли не вимерли від "патогенных биологических агентов", навіть більше, продукти бджільництва завжди були основними експортними продуктами Русі.

По-друге, всі давно знають, і навіть вчені, що бджоли, джемелі, та їм подібні - це види-біоіндикатори. Знищення чи забруднення їхнього природного середовища веде до вимирання популяцій. Це основна причина, а не якісь там глобальні зміни клімату. Запровадження монокультур та агресивне застосування пестицидів заради якихось кількох додаткових відсотків врожаю перетворює великі території на стерильні зони, де не тільки бджоли, мурахи навіть не виживуть, де знищується біорізноманіття флори та фауни. Для майбутнього це нічим не виміряні збитки. Якось читав, що американський Середній Захід колись не так давно в епоху малого фермерства був раєм для бджіл, а зараз, наприклад штат Айова - це одне нескінченне поле сої. І крупних бджолярів там лишилось кілька чоловік.

І по-третє, імунітет проти захворювань з'являється тоді, коли популяція зіштовхується зі шкідником чи хворобою, зазнає стресу і тоді вмикається механізм адаптації, який закладений в генах. Популяція при цьому може зазнати великих втрат, але поступово відновиться. Це нормальний механізм, який працює в природі і відомий навіть вченим. Будь-який шкідник чи хвороба - це природний інструмент відбору найстійкіших і найкращих. З європейськими бджолами все відбувається таким чином, що популяції зупинились на початковому етапі, вони, власне, постійно зіштовхуються з вароа, як вперше, але не можуть виробити імунітет, який залишається пригніченим. Бджоли стають вразливі до якихось вірусів і нових диво-хвороб, про які раніше ніхто не чув. У вулики постійно вносяться сторонні шкідливі речовини, отруту, яка допомагає лише в короткотерміновій перспективі. Тут можна навести приклад, який відомий навіть вченим, але вони про це не говорять. Кліщ вароа був чужий не тільки для європейських бджіл, а й для африканських. Основна відміна в тому, що африканські бджоли живуть в диких умовах, де немає аграрної індустірії з пестицидами і благородною метою  урвати побільше бабок "нагодувати світ", де немає промислових пасік, для яких бджолосім'я - це економічна одиниця. Коли африканські бджоли не так давно зіштовхнулись з вароа, їх ніхто не лікував. Період адаптації тривав кілька років (за деякими оцінками 5 років), зараз африканські бджоли успішно існують з вароа. Подібне відбулось в Америці з африканізованими бджолами (бджоли, що у 50-х в Бразилії "вийшли з-під контролю" доблесних вчених і зараз успішно освоюють Північну Америку), з якими ніхто не хоче працювати через сильну агресивність, і які ніхто, звісно, не лікував. Подібне відбулось з трахейним кліщем, до якого європейські бджоли успішно пристосувались в дохімічну епоху 100 років тому. 

Отже, висновок такий, що б вони там не мутили з генно-модифікованими бджолами чи ще якоюсь маячнею, все це є боротьба з наслідками, а не з причиною. А в основі причини лежать дуже великі бабки. Вся нинішня споживацька модель ставлення до природи по-суті є позикою у майбутнього, коли бджіл і не тільки бджіл може вже не залишитись взагалі. Як там у індіанській легенді: коли вони вирубали останнє дерево, вбили останню тварину і отруїли останню річку, вони зрозуміли, що гроші не можна їсти.