Павло Снєжнєвський

[ДобровоЛ]

Снєжнєвський П.Л.(1870 – 1938) Павло Львович Снєжнєвський – видатний діяч в галузі бджільництва. Народився в м. Галичі Костромської губернії в сім’ї дяка. Рано втратив батьків і змушений був батракувати. Бджолами захопився ще в дитинстві. В 1897 році переїхав з Костроми на Херсонщину, де працював бджолярем Херсонського сільськогосподарського училища, пізніше – повітовим бджолярем у м. Єлисаветграді (тепер Кіровоград). Вивчивши стан бджільництва на півдні України, Снєжнєвський почав пропагувати тут вулик Дадана, зимівлю бджіл надворі, доцільність боротьби з роїнням. Наполегливо переконував пасічників у шкідливості обмеження червління маток за допомогою роздільної решітки в місцевих умовах. Він дуже цікавився степовими українськими бджолами. Його вразила їх висока продуктивність, стійкість проти хвороб, їх витривалість, миролюбність, здатність добре зимувати надворі, мала рійливість тощо. На схилі віку П. Л. Снєжнєвський писав, що випробувавши кавказьких бджіл і віддаючи належне їх позитивним якостям, - все таки остаточно, твердо і безповоротно зупинився на «нашому бджолиному скарбі» – українських бджолах, маток яких виписував з Кіровоградської області. Висока оцінка вченим цих бджіл заслуговує на увагу, оскільки він у той час мав можливість порівняти справжніх, чистопородних середньоросійських, гірських кавказьких та степових українських бджіл. Павло Львович надрукував понад 200 дуже цікавих і оригінальних книг та статей. Досі не втратили значення його книги «Складывание гнезда на зиму и зимовка пчел» та «Инстинкты семьи пчел». Ряд пропозицій вченого-бджоляра набули поширення в практиці бджільництва. Це, зокрема, зоотехнічний метод виведення бджіл, верхній льоток, зимівля бджіл надворі – як засіб підвищення їх медової продуктивності та зниження рійливості. Суть зоотехнічного методу полягає в старанному збереженні індивідуальності сімей на пасіці, повній відмові від природного роїння бджіл на пасіках, використання лише відводків (штучних роїв) від видатних за продуктивністю і нерійливістю сімей, виведенні маток і трутнів від сімей, які не рояться, вибраковуванні бджолиних сімей, що не задовольняють пасічника своїми якостями. Щоб виявити, зберегти і розумно використати найпродуктивніші сім’ї на пасіці, Павло Львович вважав недопустимим виправляти (підсилювати) за рахунок кращих слабкі, малопродуктивні сім’ї. У 1910 році П. Л. Снєжнєвський висловив думку, що добрі якості сімей передаються потомству не тільки через маток і трутнів. На спадковість сім’ї бджіл впливають і бджоли-годувальниці. І цей висновок талановитого науковця вже знайшов деяке підтвердження у останніх дослідах відомих матководів. За повідомленнями іннета.