олександр 11,176 Posted February 28 Share Posted February 28 2 години тому, Arius сказав: Я вас благаю... мажорська посада ад'ютанта при генералах на той час означала мінімум ризику для життя, максимум особистої користі. Це ж не польовий офіцер, який веде солдатів на штурм укрплень. на той часть генерали особисто водили солдат. 1 1 Quote Link to post Share on other sites
Arius 5,569 Posted February 28 Share Posted February 28 4 години тому, ромео сказав: Я Вам навіть більше скажу. Нектар - це виділення статевих органів рослин. Бджоли його збирають, консервують і ми їмо мед... Ну звичайно! Нектар і аромат для приваблення запилювачів і, в даному разі, це бонус, який дає природа. Без бонуса ніхто цим би не займався, ні бджоли, ні коти, ні люди. Але якщо об'єктивно поглянути на всю природу, люди мені здаються найбільш обдуреними і обділеними. 4 1 Quote Link to post Share on other sites
gardener 32,492 Posted February 28 Author Share Posted February 28 31 хвилину тому, Arius сказав: Ну звичайно! просто люди найдурніші 32 хвилини тому, Arius сказав: мені здаються 3 Quote Link to post Share on other sites
Avgust Vadim Poltava 9,417 Posted February 28 Share Posted February 28 7 часов назад, Arius сказал: Я вас благаю... мажорська посада ад'ютанта при генералах на той час означала мінімум ризику для життя, максимум особистої користі. Це ж не польовий офіцер, який веде солдатів на штурм укрплень. Та може. Хезе. Но орден Святої Анни в нього був. (За шо іменно я не найшов.) До речі, орден Святої Анни це: "Бывшая династическая награда дома Гольштейн-Готторп-Романовых..." Яка там особиста користь? Ні сім"ї ні дітей. Якась нещасна любов з кріпачкою Мотькою і таінствєнне покровітєльство дружиною генерал-губернатора Варварою Рєпніною-Волконською ( до речі внучкою останнього гетьмана - Кирила Розумовського). Театр і військо - ото вся його користь, ото все його життя! Ну ще й література. Віршики і всьо такоє. 1 1 Quote Link to post Share on other sites
Arius 5,569 Posted February 28 Share Posted February 28 1 година тому, Avgust Vadim Poltava сказав: Якась нещасна любов з кріпачкою Мотькою і таінствєнне покровітєльство дружиною генерал-губернатора Варварою Рєпніною-Волконською ( до речі внучкою останнього гетьмана - Кирила Розумовського). Ну ось бачите. Випадкових людей ад'ютантами генералів не призначали. Лев Николавич це показав у Війні і Мирі. Я не буде заперечувати чи щось стверджувати відносно військових заслуг пана Котляревського. Відносно літератури Енеїда - краще, ніж нічого. 1 годину тому, Avgust Vadim Poltava сказав: Яка там особиста користь? Ні сім"ї ні дітей. Вам, Полтава, ще вчитись і вчитись. Користь для Себе! 1 годину тому, Avgust Vadim Poltava сказав: Театр і військо - ото вся його користь, ото все його життя! Ну ще й література. Віршики і всьо такоє. Чудово! Можна по доброму позаздрити воїну і поету, а не сім'янинові-тягловій коняці. Ось згадав повість Тараса Григоровича "Художник" - дуже цікава річ, з автобіографічними елементами. Давно читав, пам'ятаю погано, але основна думка така: молодий художник дуже вдало почав, йому сприяли люди, і він зміг дещо створити. А потім зустрів якесь смазливе бабеня і все пішло коту під хвіст. Мораль від Тараса Григоровича: гробити божественну частку в собі заради жінок - гріх. Про MGTOW і чарівну (чи червону, яка там у вас термінологія?) таблетку тоді ще не знали. 1 1 1 Quote Link to post Share on other sites
Arius 5,569 Posted February 28 Share Posted February 28 3 години тому, gardener сказав: 3 години тому, Arius сказав: Ну звичайно! просто люди найдурніші 3 години тому, Arius сказав: мені здаються Ну судіть самі: на рослині з'являються плоди, їжа; бджоли теж отримують собі продукт; коти отримують... просто задоволення. А що отримують люди? Ні продукту, ні їжі, ні задоволення як такого. Ось як той-таки Марк Аврелій проникає у суть речей: "... а щодо тілесного співжиття - що це натирання нутрощів, а далі трохи корчів і виділення слизу... ( і узагальнює) і там, де якісь речі уявляються аж надто вартими довіри - оголювати їх, добачаючи їхню дешевизну, стягати з них покрив оповідок, у якому вони такі статечні." Тому що коти зроблять діло і розійдуться до наступного періоду. А у людей починаються "отношалки", "выяснялки", шантаж и "мозговынос". 1 3 Quote Link to post Share on other sites
олександр 11,176 Posted February 28 Share Posted February 28 40 хвилин тому, Arius сказав: Ну ось бачите. Випадкових людей ад'ютантами генералів не призначали. Ви друже Арій мнакладаєте на тих генералів свої уявлення про сучасних я чесно кажучи хотів сюди накопіастить біографій маршалів Наполеона бо Ви за москалів скажете що пропаганда але вспомнив що в той час була обділена пропагандою війна. Російсько-перська, й історію одного генерала. хочете вірте а хочете ні фамілії його не помнив, мо совпадєніє й однофамілець а мож й ні Пётр Степа́нович Котляре́вский (12 [23] июня 1782, Ольховатка, Воронежское наместничество —21 октября [2 ноября] 1851, Феодосия, Таврическая губерния[1]) — генерал от инфантерии, покоритель Закавказья[2]. Происхождение Принадлежит известному дворянскому роду Котляревских (укр. Котляревський, польск. Kotlarewski). Герб Котляревских внесён в Часть 13 Общего гербовника дворянских родов Всероссийской империи, стр. 110. Старшинская семьяКотляревских данного рода принадлежала к военной элите Гетманщины. Одна же из её ветвей переселилась наСлобожанщину и связала свою судьбу с Харьковским слободским казачьим полком. Биография[править Родился в Ольховатке[3] в семье сельского священника Купянского уезда Харьковской губернии, предназначался тоже к духовному званию. Волею случая, однажды в доме его отца зимняя непогода вынудила задержаться на целую неделю офицера, в будущем известного генерала Ивана Петровича Лазарева, который, заметив физические и умственные особенности сына священника, предложил отцу отдать его на военную службу. Через год юный Пётр Котляревский был записан в 4-й пехотный батальон Кубанского корпуса, которым командовал подполковник Лазарев, 14-ти лет от роду в 1795 году участвовал в Персидском походе, и при осаде Дербента впервые услыхал свист вражеских пуль. Шесть лет прослужил сержантом и только в 1799 году произведён в офицеры с переводом в 17-й егерский полк, шефом которого в то время был назначен Лазарев. С ним вместе и в звании его адъютанта Котляревский совершил переход вГрузию, куда по просьбе грузинского царя Георгия XII были введены русские войска. Первое же сражение, в котором Лазарев разбил лезгин на реке Иори, доставило Котляревскому сразу две награды: чинштабс-капитана и орден Святого Иоанна Иерусалимского. После предательского убийства Лазарева царицей Марьей в Тифлисе, молодой Котляревский получает в командование егерскую роту. Во главе этой роты при штурме Гянджи был ранен и вынесен с поля боя будущим кавказским наместником молодым Воронцовым, с которым впоследствии, связала 48-летняя дружба. В 1805 году участвовал в героических подвигах Карягина у Аскорани, Шах-Булаха и у Мухратага, где получил две раны и 14 августа орден Святого Владимира 4 степени с бантом. В 1807 году был произведён в подполковники, а в 1808 году — в полковники. В 1810 году главнокомандующий в Грузии генерал Тормасов, желая предупредить вторжение персов, приказал Котляревскому с одним батальоном 17-го егерского полка занять пограничное село Мегри. Позже Тормасов получил известие, что вся персидская армия выдвинулась в этом направлении и он приказал воротить Котляревского. Но приказ поступил тогда, когда неприступное Мегри было уже взято раненым Котляревским. Тормасов вновь приказал отступить отряду в Шушу. Котляревский отвечал в рапорте о всей важности занятия Мегри и выразил желание отразить армию неприятеля. Персидская десятитысячная армия Ахмет-хана, при котором были советниками известные английские офицеры, блокировала отряд Котляревского в Мегри. Ночной атакой отряда из пяти сотен весь неприятельский корпус был в рукопашной схватке уничтожен штыками. 14 июня 1810 года за взятие Мегри получил орден Святого Георгия 4-й степени. 7 декабря 1810 года взял крепость Ахалкалаки, которую за несколько лет перед тем не смог взять граф Гудович, потерявший при этом 2000 человек. К 20 декабря 1810 года он покорил уже всю Ахалкалакскую область. Тогда он получил генеральский чин на 29 году от рождения и георгиевские знамёна его храбрым батальонам. В след за этим, за экспедицию в Карабахское ханство, получил орден Святой Анны 1-й степени и 1200 руб. ежегодной ренты. Наступил 1812 год. Персияне, пользуясь восстанием в Кахетии, желая соединиться с лезгинами, стягивали значительные силы и готовили вторжение, надеясь поднять против России все горские и татарские народы для уничтожения русского господства над Кавказом. 19 октября Котляревский нанёс решительный штыковой удар отрядом из двух тысяч человек при шести орудиях по персидскому лагерю, обратив персиян в бегство. И в эту же ночь внезапной атакой уничтожил при Асландузе и остатки персидской армии. Знамёна поверженных персов разместили в Казанском соборе. За победу над персиянами при Араксе Котляревский 5 декабря 1812 года был награждён чином генерал-лейтенанта[4], а за Асландуз — орденом Святого Георгия 3-го класса. Готовясь к штурму Ленкорани, Котляревский 30 декабря 1812 года отдал отряду приказ: «отступления не будет». Русские потеряли две трети отряда, но Ленкорань взяли. Котляревский был найден на поле боя в груде убитых с тремя ранениями. Лицо его было сведено на сторону, правого глаза не было, челюсть раздроблена, из уха торчали разбитые головные кости (всю жизнь он хранил 40 костей, вынутых из его головы, в шкатулке, которую никому не показывал)[5][6][7][8][9], но стараниями доктора Грузинского 14-го гренадерского полка остался в живых. За асландузскую победу Главнокомандующий наградил Котляревского «в полной парадной форме» орденом Святого Георгия 2-го класса, наградой необычной на 31-м году жизни. По взятии Ленкорани тяжело раненый генерал Котляревский отправился в Карабах, поручив крепость в ведение начальника флотилии, капитана 1-го рангаЕ. В. Веселаго, который, возглавив морской батальон в 400 человек, «…содействовал свозом с судов десанта операциям сухопутных войск, осаждавших крепость»[10] — то есть десантом моряков помог сухопутным войскам, осаждавшим крепость: Въ 1813 г. въ штурмѣ Ленкорани участвовалъ мор. б-нъ (400 ч.), подъ ком. нач-ка К. ф-ліи, кап. 1 р. Веселаго, а 4 судна обстрѣливали кр-сть съ моря[11]. — Военная энциклопедія (Сытинъ, 1911—1915) После взятия крепости Ленкорань была открыта прямая дорога русским войскам для вторжения в Персию[12], а ближайшим последствием кровавого штурма былГюлистанский мир, подписанный 12 (24) октября 1813 года в селении Гюлистан (Карабах), по которому Россия приобретала западное побережье Каспийского моря доАстары. Россия получала монопольное право на содержание флота в Каспийском море. «Кровь русская, пролитая в Азіи, на берегах Аракса и Каспія, не менее драгоценна, чем пролитая в Европе, на берегах Москвы и Сены, а пули галлов и персов причиняют одинаковые страдания» — так сказал о значении битвы, в которой русские потеряли две трети отряда, Котляревский. Тяжёлые неизлечимые раны заставили его выйти в отставку. Уединённая и жестоко-мучительная от ран жизнь продолжилась в селе Александрове возле Бахмута. С 1838 года, по совету медиков, приобрёл дачу «Добрый приют» в Феодосии, где познакомился с И. Айвазовским, который спроектировал его усыпальницу на горе Митридат. Скончался 21 октября (по старому стилю) 1851 года, в 11 часов ночи. Тело Котляревского покоилось в могиле недалеко от моря, в саду дачи за небольшой решёткой. Рядом с ним был похоронен его подчинённый, друг и родственник Осип Шультен. В советское время могила генерала была утрачена. В 2013 году на феодосийском доме, где 10 лет прожил Котляревский, установлена мемориальная доска. 1 4 Quote Link to post Share on other sites
САХНЮК 4,569 Posted February 28 Share Posted February 28 Перекур? 1 5 Quote Link to post Share on other sites
Avgust Vadim Poltava 9,417 Posted March 2 Share Posted March 2 video-bffc55686326bf439eec9c63a2ddd486-V.mp4 Quote Link to post Share on other sites
Avgust Vadim Poltava 9,417 Posted March 2 Share Posted March 2 Знаю похожу сітуацію 1 1 Quote Link to post Share on other sites
ромео 36,811 Posted March 2 Share Posted March 2 5 часов назад, Avgust Vadim Poltava сказал: Знаю похожу сітуацію І шо? Quote Link to post Share on other sites
Avgust Vadim Poltava 9,417 Posted March 2 Share Posted March 2 5 минут назад, ромео сказал: І шо? Та нішо. Просто удівітєльноє рядом. І воно вже норма. Тіки ми його не замічаєм. Quote Link to post Share on other sites
олександр 11,176 Posted March 2 Share Posted March 2 51 хвилину тому, Avgust Vadim Poltava сказав: Та нішо. Просто удівітєльноє рядом. І воно вже норма. Тіки ми його не замічаєм. давай будем обично й нормально вважать не одним й тимже 1 1 Quote Link to post Share on other sites
Avgust Vadim Poltava 9,417 Posted March 2 Share Posted March 2 54 минуты назад, олександр сказал: давай будем обично й нормально вважать не одним й тимже Не запутуй мене. Я й так запутався, обичне це нормальне чи нормальне це обичне? Чим отлічається обичне од нормального? І шо нормального в обичному? 5 Quote Link to post Share on other sites
олександр 11,176 Posted March 2 Share Posted March 2 22 хвилини тому, Avgust Vadim Poltava сказав: Не запутуй мене. Я й так запутався, обичне це нормальне чи нормальне це обичне? Чим отлічається обичне од нормального? І шо нормального в обичному? то трудно обяснить гуманітарію. дивись є лінійка возможностєй, вибірка з реальності -средньостастичний кінь, простіше кажучик обичний а є ідеальна модель-сфєрічєський кінь в вакуумі. ти ж схоже під нормою підразуміваєш -прийнятне це перший момент де виникає заліпон а другий- ти не оприділишся хто визначає ту "норму.... 3 Quote Link to post Share on other sites
ромео 36,811 Posted March 2 Share Posted March 2 38 минут назад, Avgust Vadim Poltava сказал: Не запутуй мене. Я й так запутався, обичне це нормальне чи нормальне це обичне? Чим отлічається обичне од нормального? І шо нормального в обичному? 1 3 Quote Link to post Share on other sites
ромео 36,811 Posted March 2 Share Posted March 2 Мужики. Я знаю, що можна подарити жінкам на 8 березня. І нехай хто тільки скаже, що це не модний одяг!!! Навіть доказ є! 1 6 Quote Link to post Share on other sites
gardener 32,492 Posted March 3 Author Share Posted March 3 9 годин тому, ромео сказав: І шо? 9 годин тому, Avgust Vadim Poltava сказав: Та нішо. То всьо херня. От в мене (вірніше в сина) десь років два тому пропав собака. Ну як пропав, просто пішов. Пару разів його бачили на районі. Вчора вечером виходжу покурити, а він, собака, сидить на сходах. І головне - так ніби й нікуди не ходив. тепер виходив - ше сидить. 6 годин тому, ромео сказав: Мужики. Я знаю, що можна подарити жінкам на 8 березня. Синя класніше виглядає 2 2 Quote Link to post Share on other sites
Даринка 5,681 Posted March 3 Share Posted March 3 1 час назад, gardener сказал: тепер виходив - ше сидить. Дик Снідати чекає 4 Quote Link to post Share on other sites
gardener 32,492 Posted March 3 Author Share Posted March 3 10 хвилин тому, Даринка сказав: Дик Снідати чекає вже десь нема їсти я йому дав, звичайно 3 Quote Link to post Share on other sites
Даринка 5,681 Posted March 3 Share Posted March 3 4 минуты назад, gardener сказал: вже десь нема їсти я йому дав, звичайно А, ну тоді понятно На роботу пішов 7 Quote Link to post Share on other sites
gardener 32,492 Posted March 3 Author Share Posted March 3 2 хвилини тому, Даринка сказав: А, ну тоді понятно На роботу пішов може знов на два роки. 2 Quote Link to post Share on other sites
Avgust Vadim Poltava 9,417 Posted March 3 Share Posted March 3 2 часа назад, gardener сказал: може знов на два роки. Вахта 3 Quote Link to post Share on other sites
Avgust Vadim Poltava 9,417 Posted March 3 Share Posted March 3 11 часов назад, олександр сказал: ти ж схоже під нормою підразуміваєш -прийнятне Та нє. Ніфіга не прийнятне оте. Ну норма. Обична норма хоть і не прийнятне. 2 Quote Link to post Share on other sites
олександр 11,176 Posted March 3 Share Posted March 3 2 години тому, Avgust Vadim Poltava сказав: Та нє. Ніфіга не прийнятне оте. Ну норма. Обична норма хоть і не прийнятне. 2 Quote Link to post Share on other sites
