Перейти к содержанию

Про громадські организації в бджільництві


Bombus

Рекомендуемые сообщения

Походження та прояви ознак корупції в громадських організаціях Президент на останньому з'їзді Братства висловив намір сприяти отриманню обласними відділеннями Братства приміщень під громадську діяльність, пов'язуючи з їх появою відродження громадського життя в бджільництві. Та якщо те станеться, то зразу ж постануть питання про гроші на оренду приміщення, на телефон, страховку, грати на вікна, двері, комунальні послуги тощо. Ми уже маємо приміщення, та тільки його страховка складає 600 гривень на рік. Навіть такі гроші зібрати не всі обласні організації будуть здатні. А для нормальної роботи потрібні ремонт, оргтехніка, меблі, платня бухгалтеру, покриття збитків голові, пов'язаних з його громадською діяльністю. Тож добрі наміри часто розбиваються, стикаючись з реальністю. За відсутністю внесків, або їхнього традиційною невідповідністю мінімальним потребам організації, голови громад змушені проявляти ініціативу, залучати спонсорські та інші кошти. При цьому вони, як правило, забувають, що залучені ними спонсорські кошти статутами відносяться до пожертвувань і надаються спонсорами не їм особисто, а через їхню персону громаді. Забувають, що такі кошти підлягають обліку, їх витрати підзвітні перед громадою, яка для їх отримання в наших умовах, зазвичай, робить тільки одне — обирає голову. При цьому вона покладає на нього обов'язки, не надаючи ламаної копійки на діяльність. Саме звідси дуже скоро у голів з'являється відома мораль — "то все моє, то я все створив, то я залучив спонсорські кошти, то я з своєї кишені... Контролюйте те, що здавали!". Це перша ознака їхніх корупційних дій, які можуть навіть не усвідомлюватись. У голів з'являється природна потреба відгородитись від тієї "корисливої" меншості, що здає нічого не варті внески по "гривні з вулика". Вони відмовляються брати цю гривню. Це робиться для того, щоб не виникало у бджолярів думки про причетність до надбаного головою. Та цього буде замало під час чергових виборів керівництва. Тут стане в потребі група прикриття від колективу, який може усунути їх від розпорядження надбаним майном і від можливості надалі представляти громадські інтереси у власних інтересах. Наявність у громадській організації такої групи з людей, залежних від голови, часто сторонніх інтересам громади (здебільшого, це наймані працівники апарату громадських організацій). Зростання ролі цієї групи в громаді, введення її в керівні і контролюючі органи — це друга ознака корупційних дій керівництва. При створенні всеукраїнських організацій в корупційних цілях до ініціативної групи завжди залучається кілька знакових для об'єднуваної громади відомих осіб для надання ініціативі привабливості. Коли організація створена, з'являються "непокірні", що завжди стають на заваді ініціаторам. Це третя ознака, притаманна діям корупційної групи. В подальшому, після створення організації з її обласними структурами, ініціативна група повинна розпускатись, виконавши свою функцію, і передати керівні функції в організації Раді з голів обласних організацій, які представляють в ній не свої уявлення про інтереси громади, а справжні інтереси існуючих конкретних громад, які їх делегували. В Раду об'єднання громадських організацій можуть увійти з ініціативної групи тільки ті, хто був обраний головою якоїсь обласної організації. Голову Ради спілки організацій слід вибирати теж не з ініціаторів, які не мають відношення не тільки до бджільництва, а і до якої-небудь бджолярської громади, а теж з голів обласних організацій. Ініціатори — то дріжджі, що запускають процес громадського бродіння, а потім осідають на дно. Вони ініціюють організації під ідею захисту інтересів своєї спільноти в суспільстві, а не під своє місце в ній. У створеній організації вони мають отримувати посади згідно з загальними правилами. За заслуги прийнято давати медалі, а не посади. Щодо свого не пасічницького походження, вони зазвичай посилаються на те, що пасічник не має часу для цієї діяльності і що його мізки мають такі ж мозолі, як і руки. Справді, ми багато чого не можемо, тому, скажімо, на пасіках ручку медогонки передаємо найманим працівникам, та не керівництво пасікою. І контролюємо, як найманий працівник крутить ручку. Доцільно, окрім голів громадських об'єднань з пасічників, мати в громадських об'єднаннях найманих виконавчих директорів, на посадах яких могли б працювати і сучасні голови як наймані працівники, а не як рівноправні господарі. Натомість бачимо зовсім інший процес — зростання в громадських організаціях ролі консультантів і спеціалістів, а часом інших найманих працівників організації, введення їх до керівних органів об'єднання громадських організацій — це четверта ознака корупційних дій керівництва. Особливо цінним галузевим спеціалістам теж недоцільно надавати місце в раді об'єднання громадських організацій, оскільки вони там представлятимуть тільки себе. Доцільно їх залучати як консультантів. А вводити в керівництво бджолярських об'єднань закупівельників бджолопродукції навіть шкідливо, бо вони носії зовсім інших інтересів. Повірте, якщо, скажімо, зайці не піддадуться заклику вовків "Зайці і вовки, єднаймося", то вовки з образи не викреслять зайців зі свого меню. Вживання зайчатини у їхніх у генах. Не образяться і закупівельники, і завжди будуть поряд з бджолярами — це в їхніх інтересах. Ініціатори часто створюють громадську організацію не під громадський, а під свій особистий бізнесовий або чиновницький інтерес. Передати керівництво представникам громад не зацікавлені. Під приводом того, що представники об'єднуваних організацій розпорошені по країні і зайняті на пасіках бджолою, вони запевняють, що краще знають бджолярські інтереси, ніж самі бджолярі, що краще можуть їх втілювати в життя. І справді, для втілення своїх інтересів нам корисно звертатись до спеціалістів, скажімо, як при потребі звертаємось до адвокатів, краще нас обізнаних в законах, та не передаючи їм свій інтерес, а тільки наймаємо їх для допомоги нам у нашому захисті. У адвоката, якого ми наймаємо, інтерес не до наших справ, а до наших грошей, а грошей у наших супротивників може бути більше, ніж у нас. їхню діяльність треба контролювати, як і всіх найманих працівників. Тільки ми самі ніколи не зрадимо свій інтерес. Корупційні групи в керівництві мають ще одну притаманну їм, п'яту, ознаку — вони не гають час на важку справу — створення громадського самоврядування, об'єднання громадян у співпраці, співзахисті їхніх інтересів, а закликають до швидкої реєстрації відповідного статусу організації мережі відділень і осередків, під приводом того, що це дасть змогу отримувати державні субсидії. А от тоді вже вони на державні кошти побудують для бджолярів рай. Не торкаючись філософських "глибин" такого підходу до справи, морального його змісту і добре відомих наслідків, потрібно відзначити його принципову несумісність з ідеями громадянського суспільства. Про справи в громадських організаціях бджолярів Повертаючись до конкретної громадської практики на прикладі Братства бджолярів України, повинен відмітити, що на цьогорічному його з'їзді контрольно-ревізійна комісія в своїй доповіді з'їзду заявила про відсутність фінансової діяльності в Братстві. А звідки тоді кошти на заходи Братства, починаючи з витрат на проведення з'їздів і рад, святкування "Дня бджоляра", поїздки по областях, за кордон і тому подібне? Керівництво поспішило мені заявити, що то все на спонсорські кошти, "коли здасте внески, то і контролюйте!". До речі, ми запропонували внески відразу після створення обласного відділення, та голова Братства від них великодушно відмовився — "Вам самим гроші потрібні". І то суща правда, внески, відповідно Статуту, повинні сплачуватись. Без них нема членства. Ще було одне дуже цікаве пояснення керівництва, що звітність за використання коштів ведеться перед спонсорами. Так то тоді не пожертвування, а підзвітні кошти, які вказують на що? Ймовірно, на господарів Братства? А ми ж тоді хто такі? Йшлося і про те, що не всі спонсори бажають демонструвати свою допомогу. Така допомога сама по собі викликає підозру, але і вона підлягає в громадських організаціях обліку як анонімна. Так, як робиться у нас, не тільки недопустимо робити, а і зізнаватись у такому не прийнято, а тим паче документувати у вигляді звіту ревізійної комісії з'їзду. Привертає увагу, що президія останнього з'їзду Братства уже не обиралась, а призначена головою Братства, і основне місце в ній віддано найманим працівникам Братства, які не тільки сидять у президії з'їзду, а і голосують як члени організації, і навіть виступають з доповідями на з'їзді, а не з консультаціями. Та найстрашніше не в любові вовків до зайчатини, а в заячій ментальності зайців: п'ємо дармову горілку після з'їзду, заїдаємо дармовими бутербродами, і ніхто з нас — бджолярів — не спитає: "Кошти звідки?". А на дурняк годують звісно де. Ще одна доленосна біда Братства закладена в рішеннях його останнього з'їзду — це рішення про внески за вже випробованою Спілкою відомою схемою "гривня з вулика", в основі якої лежить "що не жалко". Рішення про внески — це основне рішення, яке закладає не тільки основу для наповнення бюджету громадської організації, а і вектор розвитку організації, вектор ціннісної орієнтації громади, вектор становлення громадської моралі. Що таке "гривня з вулика? За формою свого визначення, це не внесок з людини, а низький податок з кількості утримуваних нею бджолосімей. При цьому, якщо у вас основна діяльність інша і ви утримуєте тільки один вулик, то в об'єднанні бджолярів право голосу маєте таке ж, як і той, хто має 1000 вуликів, працює у бджільництві професійно, а сплачуєте в 1000 разів менше, ніж він. Якщо ж він дійшов до власної етикетки, дозатора з бачка від пральної машинки і до розвезення продукції по магазинах, то, з точки зору з'їзду Братства, повинен сплачувати і від цієї діяльності додатково по 1000 гривень як підприємець. А орієнтуватись у громаді повинен на ціннісні орієнтири відсталої від вимог часу верстви бджільництва, яка складає сьогодні не більшість, яка сплачує, що, голосуючи за "гривню з вулика", не сама зобов'язалась її сплачувати, а висловила тільки намір, про який після з'їзду забула. Я сам мріяв про 1000 бджолосімей, та досягав тільки сотні, бо не зміг організувати збут продукції. Виправдовуватись перед собою міг зовнішніми обставинами, інвалідністю, низькими стартовими можливостями, та в ті ж роки і тих же самих зовнішніх обставинах у моїй країні мій земляк О.О. Нєженський досяг на цей рік утримання в своєму приватному господарстві 1600 бджолосімей, 1000 нуклеусних маткомісць, одного маточного молочка зібрав на серпень цього року більше 9 кілограмів. За запилення сільгоспкультур його господарство отримує по 70 гривень за вулик. Цього року заснував власний бджолорозплідник на 800 маткомісць. Тисячі відмінних маток української степової породи уже в цьому році знайшли своїх покупців. Купував їх сам і дуже задоволений. Його мед у різноманітній тарі (навіть кераміка і дерев'яні діжечки власного виготовлення) реалізується у магазинах Києва і Одеси, Миколаєва і Дніпропетровська, Запоріжжя і Сімферополя та інших міст країни вже сім років. За оцінкою американського бджоляра Сізара Флореса, який днями відвідав нашу громадську організацію, пасіка Нєженського навіть за американськими мірками може бути віднесена до середньої промислової. І це досягнуто не десь, а у нас, нашим бджолярем, у наших умовах, де по англомовних фільмах вивчається малоприйнятний для нас американський досвід пасічникування. Це дає змогу нашим бджолярам свою господарську нерозпорядливість виправдовувати українськими умовами. Приклад Нєженського показує, що справа не в умовах, а в нас; що працювати і у нас можливо, вирішуючи системно проблеми навіть недосяжної для більшості платні за запилення. До нашої пасічницької громади цей пасічник ввійшов тільки за мого головування. Чому? Та тому, що дратував. Над ним навіть глузувала рада нашого Союзу бджолярів: "Що, нема куди гроші дівати?" — маючи на увазі його вкладення грошей в бджільництво. Знову нема пророка в своїй вітчизні? Знову привид заздрощів блукає Україною? Колись довелось пасічникувати на кочівлі з інсультним, нервовим, тому важким у спілкуванні пасічником, руки якого не могли навіть забивати в доміно. А він майже щорічно від своїх незмінної кількості 18 вуликів (на дві ходки легкового причепа) відвозив по дві тонни меду. Це теж багатьох дратувало. Тому до спілки з таких жоден у нас не йшов. Важко мені назвати його своїм вчителем, але він показав можливе в бджільництві, чим задав мені орієнтир — 100 кіло меду в середньому з вулика в рік. Світла пам'ять і моя вдячність Миколі Максимовичу Морозу, який показав, як ефективно можна працювати на малій пасіці. І хоча працюю на більшій пасіці і дещо по-іншому, але в ринкових умовах сьогодення організаційні і технологічні підходи до роботи на малих пасіках не дають пасікам виживати. Потрібні зовсім інші орієнтири, приклади іншого мислення, інших підходів, іншої технології. Нєженський самим існуванням його пасіки дає нам такий орієнтир. І справа не в конструкції даху вулика, а в головному — в організаційних підходах, насамперед, до збуту, а потім і виробництва бджолопродукції в усьому її діапазоні від запилення до маточного молочка. За членство в одній громадській організації зі мною я б йому навіть доплачував зі своєї кишені, та йому це не потрібно. І не переймає мене думка багатьох про його стартові можливості. Вектор таких думок направлений на виправдання незрівняно меншої ефективності своєї пасіки, а не на її розвиток. Значно продуктивнішою є думка про те, що коли б я умів так, як він, гроші вкладати в бджільництво і виймати їх з нього, доводячи діло до логічного кінця, то гроші на ще один старт в житті відробив би. При цьому не кумира треба творити з Нєжен-ського і йому подібних, а творчо навчатись вести свою справу відповідно до вимог часу. Не треба таких ставити вище інших членів громади — вони і без того помітні, але не треба принижувати їх більшими внесками за таке ж членство. При цьому їхню професійну гідність не треба ототожнювати з громадськими якостями, які у них різні. А на звання заслуженого діяча сільського господарства в галузі бджільництва, або хоч почесного пасічника на Україні — не знаю сьогодні більш достойних кандидатів, ніж члени нашого об'єднання О.О. Нєженський і С.В. Домбровський. Саме їхні імена сьогодні задають вектор розвитку вітчизняного бджільництва. Саме на їхній професіоналізм є сенс орієнтуватись. Саме їхній досвід і господарські підходи потрібно поширювати. їм самим не до цього. Чому проходить на з'їздах бджолярів саме таке рішення "по гривні з вулика" і ще тисячу, з того, хто працює ефективно? Чому після прийняття такого рішення каси громад залишаються порожніми, а прийняті з'їздами постанови не виконаними? Чому не прораховуються відповідні цілям витрати, а внески не прив'язуються до цих витрат? Чому не позбуваються тих бджолярів і організацій, які не вносять внесків відповідних навіть таким рішенням з'їздів? Тільки на останнє запитання відповісти легко — тому що голови Всеукраїнських громадських організацій втратять можливість робити вигляд, що представляють інтереси багатотисячної бджо-лярської спільноти. Для відповіді на інші питання потрібна відверта розмова про нас — бджолярів. Соціальний облік бджолярства Гадаю, що споконвічно, як і сьогодні, в нашому народі бджільництво було справою переважно літніх людей, які за віком втратили свою звичну соціальну і професійну нішу в суспільстві. Немало моїх знайомих заздалегідь, свідомо, готуючись до пенсії, вивчають бджільництво. Вдивляючись у давнє минуле, ми бачимо цю традицію в середовищі козацтва. Славетний кошовий Іван Сірко навіть помер на власній пасіці. Бджільництвом займались кошовий Калнишевський і генеральний писар Кочубей, полковники Гурко-Палій, Іскра і багато інших. Козачий потомок Прокопович прийшов у бджільництво, коли вийшов у відставку з царської служби. Ця традиція серед військових існує й дотепер, та не тільки серед них. До військових пенсіонерів належимо і я, і чимало моїх колег по товариству, серед яких є навіть два двозіркових генерали. Немає іншої такої професії в сільському господарстві, в якій було б стільки кандидатів наук, лікарів, учителів, інженерів, людей з вищою освітою, спеціалістів з різних сфер суспільного життя. Навіть Президент країни у нас бджоляр, були міністри-бджо-лярі і члени парламенту. Людей, що втратили з тієї чи іншої причини звичну соціальну нішу в суспільстві і опинилися на соціальному узбіччі, прийнято називати маргіна-лами, незалежно від їх посад у минулому. Але окрім природної вікової маргіналізації літніх людей, сьогодні існує широка маргіналізація суспільства, пов'язана з його соціальною реструктуризацією, що відбулась в останні півтора десятиріччя. Заняття бджільництвом — це ніша, яка дає змогу відгородитись від важко сприйнятних для маргіналіє соціальних змін у суспільстві і відчувати себе на пасіках доволі комфортно. Збут бджолопродукції змушує маргінала вибиратись з панцира відчуження і віч-на-віч зіткнутись з ринковими відносинами нового суспільства. Саме на ринку праці і товарів відбувається соціалізація особистості, її утвердження в тій чи іншій соціальній ніші. Та ті з бджолярів, що затвердились на ринку і в суспільстві — до бджолярських громадських організацій, як правило, не ідуть. Там вони сьогодні чужі за світосприйняттям. Ці люди не сховались на пасіках від життя, а ефективно працюють у всіх напрямках своєї справи, від виробництва до збуту. На відміну від них, більшості маргіналіє властиве відчуження, орієнтація на минуле, на його виробничі, соціальні, економічні і політичні технології. Вони не можуть сприйняти нову дійсність і мріють про часи, коли двадцять вуликів давали прожиток. їхні сподівання часто носять харизма-тичний характер, пов'язані з очікуваннями, що хтось їх ощасливить. Працювати на реальному сучасному ринку вони не можуть і не хочуть. Закупівельні ціни їх не влаштовують. Працювати на сотнях і тисячах вуликів, як аргентинські, мексиканські і американські бджолярі, вони не можуть, одні тому що "то все брехня" і "не може такого бути", а інші за браком коштів, обладнання, техніки. Тут маємо справу з вічним колом: "Чому дурний? Бо бідний. Чому бідний, бо дурний!" Саме як організації переважно з маргіналіє, характеризує громадські організації бджолярів те, що в них основне питання завжди пов'язується зі збутом меду, а не з тим, для чого вони створені — не з відстоюванням своїх інтересів власними силами, шляхом узгодження інтересів з бізнесом і владою, або шляхом тиску на них. Недовіра до власних сил, до власної спроможності щось змінювати в суспільстві, сприйняття себе не партнерами влади і бізнесу, а клієнтами, невміння наполягати і відстоювати, а тільки просити, та ще й не самим, а через обраного голову з стану бізнесу чи влади. Це не тільки симптоми запущеної хвороби, а і діагноз. Перспектива таких організацій при таких членах і такому керівництві — обслуговування інтересів бізнесу і влади при фактичному масовому відчуженні бджільництва. Групи маргіналіє схильні добровільно підтримувати в громадах корупційних лідерів, оскільки їхня поведінка їм зрозуміла, складати навколо них "групи прикриття" від колективу, затверджуючи цим і собі право на прикриття свого особистого місця і інтересу в організації. З такими організаціями ми, як і раніше, тільки з преси будемо дізнаватися, що якісь наші інтереси враховані в якихось змінах законів, що за участю наших організацій сформовані і прийняті нові державні програми розвитку бджільництва в країні, будемо чекати, що Президент-бджоляр ощасливить, допоможе обійти умови ринкової економіки, що дасть відповідні директиви, і бізнесмени скуплять товар за цінами вищими від ринкових. Те, що це неможливо — їх не цікавить. Нам потрібні принципові зміни в складі і в діяльності наших громадських організацій, а не створення нових організацій на застарілих засадах, не заміна керівних осіб і кланів на інші. Потрібен відповідний співпраці і співзахисту склад організацій, здатний на угамування свого індивідуалізму і його підпорядкування в громаді колективним цінностям рівноправ'я. Потрібен вектор, спрямований на розвиток, на підтягування слабких до кращих, а не навпаки. Потрібні прості механізми громадського застереження, щоб уникнути створення нових кланів. Сергій Мілов, голова Союзу бджолярів Одещини з журналу „Агросвіт України” № 6 2006

Ссылка на комментарий
Поделиться на другие сайты

:offtopic: Я тему "підняв", щоб вона не загубилась, якщо ненароком законів побільшає... :) Читав я, здається, це в УП. Правильно і сильно написано. В мене токож склалося враження що загальновідомі громадські організації бджолярів створені під конкретних осіб, а не для загалу бджолрів. І автор правильно говорить про те що потрібно... Але ще б знайшовся хтось, хто б сказав як це все організувати. А де гарантія, що створена по-новому верхівка нової організації, не погрязне тій же корупції. Тому, на мою думку є зміст тільки в місцевих об"єднанях пасічників, подібних до кооперативів(чи довірчих товариств), себто, які б займалися конкретною господарською діяльністю і співпрацювали з іншими подібними, без централізованого органу, хіба з якимось координаційним центром. Тут, на мою думку, треба залучати і Інтернет, поскільки це, на сьгодні, самий швидкий засіб масового спілкування і оповіщення. :IMHO: Тут ще є одне питання... Те що бджолярі-промисловці потребують такої структури - це зрозупіло, а ось яка вигода з цього буде для "дрібних" пасічників, з пасікою від 1 ну і до, скажемо, 20-30 вуликів. А можливо і більше. Якщо в людини нема проблем збуту... А от чи схоче успішний пасічник ділитися своїм досвідом з такою "дрібнотою" в 5-10 вуликів - це питання... Чи буде сприймати той, в кого 100 і більше вуликів, такого, в кого 5, за свого колегу??? Я нікого не хочу образити, але з подібним зустрічався... Може мені просто не повезло... :hi:
Ссылка на комментарий
Поделиться на другие сайты

Тоді може, створити дві незалежні організації: "Спілка бджолярів професіоналів" і "Спілка бджолярів любителів" як кажуть у нас: "Гроші до грошей, а воші до вешей"

Ссылка на комментарий
Поделиться на другие сайты

Перше, що впадає в очі - пишучи про "ознаки" корумпованості "спілки" пасіників автор явно пише з прикладу конкретної організації(ій). Друга частина статті підтверджує це. Люди, які стоять біля керівництва Спілок пасічників розуміють, що рано чи пізно в галузь прийде капітал, укрупнення і централізація. І що першу скрипку в цих процесах будуть грати саме вони, прикриваючись тими самими тисячами пасічників, що мають по 5-20 вуликів. Ось, наприклад, на 5-му з"їзді пасіників України пан Бондарчук виголосив дивні пропозиції: 1. Задля нарощування загальної кількості бджолиних сімей та покращення воскового балансу пасік на декілька років заборонити вивіз воску за кордон. Для чого? Чи хтось думає, що від цього стане дешевшою вощина? А от закупівельні ціни на віск - точно. 3. Створити в кожній області від 3 до 5 великих бджологосподарств від 1000 до 5000 сімей. ... Таким господарствам держава повинна надати пільговий кредит. По-перше, я так розумію, що сворювати такі госоподарства будуть люди "свої". По-друге, грошики державні вони для себе також будуть "вибивати". А головне - ніхто не задумується над тим, що у нас в державі і так перевиробництво меду. І головна проблема - не у створенні пасік на 1000, 2000 і більше сімей. Головна проблема - налагодити збут продукції за кордон. Хоча б для великих (більше 200-300 сімей) пасік. Це б розвантажило б внутрішній ринок і у більш дрібних пасічників не боліла б голова, кому продати мед за достойну ціну. От так, виходить, що у "спілках" як у державі - керівництво під гаслами "захисту" мас роблять свої справи.

Ссылка на комментарий
Поделиться на другие сайты

Те що бджолярі-промисловці потребують такої структури - це зрозупіло, а ось яка вигода з цього буде для "дрібних" пасічників, з пасікою від 1 ну і до, скажемо, 20-30 вуликів. А можливо і більше. Якщо в людини нема проблем збуту...
Это наше самое слабое место. Тот , кто найдет концепцию объединяющую всех- тот победит Бондарчука сотоварищи. Пока он умело играет на чувствах пчеловодов , используя для этого субсидии .И именно те у кого больше 20 семей недовольны этими подачками. Для тех же у кого проблем пока нет, реклама думаю не помешает. И грань эта зыбкая, у кого нет и кого уже есть проблемы сбыта. Зависит от многих факторов. Например, в сельской местности и с 30-40 ульями проблема и продать и СДАТЬ! Многих именно проблема сбыта удерживает от увеличения пасеки.
Ссылка на комментарий
Поделиться на другие сайты

на 5-му з"їзді пасіників України пан Бондарчук виголосив дивні пропозиції:
Браво! Таких бы как вы , еще человек 100 на съезд и мы б еще поборолись.
Тоді може, створити дві незалежні організації
Во многих странах так и есть. Мы тоже уже разделены. Просто не все еще поняли где они и как. Создаются пасеки на базе бывших пчелокантор. Бывшими председателями. Выкупшими их за гроши в смутное время. Или как сказал Ахметов: В годы неформальной экономики. В их планах пасеки по 5-10 000 семей. Мы со своими 100-200-300 с ними тягаться не сможем. А им помощь из государственного кармана предоставляется. И не 5-10 гривен на семью. И если мы еще разделимся ...нас без соли слопают.
Ссылка на комментарий
Поделиться на другие сайты

Мы тоже уже разделены. Просто не все еще поняли где они и как. Создаются пасеки на базе бывших пчелокантор. Бывшими председателями. Выкупшими их за гроши в смутное время. Или как сказал Ахметов: В годы неформальной экономики. В их планах пасеки по 5-10 000 семей. Мы со своими 100-200-300 с ними тягаться не сможем. А им помощь из государственного кармана предоставляется. И не 5-10 гривен на семью. И если мы еще разделимся ...нас без соли слопают.
Это я и имел ввиду. Простому пчеловоду (даже опытному) не под силу создать такую пасеку как в финансовом плане так и из-за нашей бюрократии. Пасечные хозяйства в несколько тысяч пчелосемей могут практически "уничтожить" средние частные кочевые пасеки - так как никто вас и на пушечный выстрел со своими пчелами не подпустит к масивам медоносов. Я принципиально против создания крупных пасек пока у нас в стране такая экономическая ситуация. Содержа 100-200 семей пасечник обеспечивает себе не самое худшее финансовое положение на селе. На 5000 семей это получается 30-50 человек. Если один содержит 5000 семей, то у него 10 работников максимум будут получать гроши, а деньги к нему будут стекаться. Вот такая простая арифметика.
Ссылка на комментарий
Поделиться на другие сайты

Створення здоровенних пасік по Nх1000 сімей, та ще й декларовано в кожній області, це на мою думку, зовсім не бажання заповнити ринок України медом(тим більше якісним), а наміри притиснути пасічників як клас... Якщо на сході-центрі-півдні України медоносів достатньо, то в нашому регіоні такі пасіки залишуться на голодному пайку(ще свіжа память про колоспні пасіки в пару сотень вуликів, коли на пасіку завозились тони цукру для підняття медовиробництва). Я як уявлю, що поруч поставлять пасіку в 1000 вуликів, то крім жаху в мене це більше нічого не викликае, бо в безвзятковий період це буде Тартуга в кращі її часи... Та і під час взятку така маса бджіл буде вигрібати все що навколо медоносне є.... А мед з такої пасіки не буде якісним, поскільки місцеві медоноси забезпечити нектаром їх не зможуть і організатори без сиропу собі ради не дадуть... :IMHO:

Ссылка на комментарий
Поделиться на другие сайты

Милов предлагает организовывать общества на базе собственных взносов. Приводит расчет, из которого можно догадаться , что это в эквиваленте 100 дол. Насколько я осведомлен , со всей Одесской области нашлось 40 человек согласившихся на эти условия. Чтобы вывод был более репрезентативным , приведу наш опыт. Пару недель назад мы собрали звонками на собрание самых активных участников всевозможных сборов со всей области. Приехало 30 человек. В процессе дискуссии подняли вопрос о взносах. После перерыва, нас осталось 15. Решили сброситься по 100 дол. Получилось 1500 (и это если остальные не разбегутся). Один рекламный щит стоит 130 дол. Сидим думаем :а почему мы будем давать рекламу , а ее плодами пользоваться все? Сидим думаем: рекламу дадим в Днепре, а живем сами в разных местах области? Сидим думаем: значит надо объединяться в "фирму" и давать целенаправленную рекламу. Значит нужен магазин на паях. Открыть его в людном месте стоит... не 1500 дол! Скоро весна, все по пасекам разъедутся, кто будет этим заниматься? Решили еще подумать дома. Разьехались все с тяжелым осадком на душе. Думаю не все приедут на следующую встречу. И я их понимаю. Поэтому и предложил тему об использовании субсидий на рекламные цели. Но как донести это всем и объединиться - не представляю.

Ссылка на комментарий
Поделиться на другие сайты

Поэтому и предложил тему об использовании субсидий на рекламные цели. Но как донести это всем и объединиться - не представляю.
Тут ще постє питання яким чином ці субсидії вибрати не окремими пасічниками, а організацією. Та і знову постане питання як врахувати частку участі пасічника в створеній організації від кількості його вуликів...
Ссылка на комментарий
Поделиться на другие сайты

Створення здоровенних пасік по Nх1000
Это еще и прикрытие для отмывания денег. Выделенных , кстати , для всех пчеловодов. Но используя определенные лазейки, как типа "на создание племенной пасеки", итд итп нам неизвестное , можно неплохо поживиться. А создашь или не создашь... это уже такое дело. Темное. Насекомые, бес их знает. Здохли.
Ссылка на комментарий
Поделиться на другие сайты

постане питання як врахувати частку участі пасічника в створеній організації від кількості його вуликів...
Сейчас на каждую область выделяется определенная сумма денег. Она зависит от количества семей по официальной сводке.Именно с этой суммой, используя НАЕМНЫХ специалистов, нужно работать на благо всех (в этой области). Люди, занимающиеся нашими общими вопросами , должны получать зарплату. И отчитываться перед сьездом, радой, или кем там еще, ежегодно, ежеквартально, ежемесячно и до гривны , документально. Не нравится нам как работает человек , проголосовали - свободен.
Ссылка на комментарий
Поделиться на другие сайты

Та я не проти, взагалі-то... Тим більше що я і так тих грошей не беру.. То хоч якусь користь би приносили... До речі, якби товариство такого роду мало свій магазин і для своїх продавали інвентар, ліки і інше по знижених цінах - це було б досить непоганно. Але магазин потрібний в кожному райцентрі... Знову ж таки, як завжди - хто візьметься за таке із бджолярів? Ви правду кажете, що таким і не бджолярі можуть займатися, але ініціювати таки пасічники повинні...

Ссылка на комментарий
Поделиться на другие сайты

Знову ж таки, як завжди - хто візьметься за таке із бджолярів?
Пасічники в основній своїй масі - романтики в душі. Їм не дуже і хочеться тягатися з цією бюрократією. Для них важливіше приїхати на пасіку і робити цілий день серед цих жужачих створінь.
Ссылка на комментарий
Поделиться на другие сайты

Пасічники в основній своїй масі - романтики в душі. Їм не дуже і хочеться тягатися з цією бюрократією. Для них важливіше приїхати на пасіку і робити цілий день серед цих жужачих створінь.
Это пока не ощутишь , что теряешь много со своего кармана.
Ссылка на комментарий
Поделиться на другие сайты

Это пока не ощутишь , что теряешь много со своего кармана.
Може й так. Я сказав з позиції "дрібного" пасічника для якого бджоли є скоріше хоббі ніж засіб для заробітку.
Ссылка на комментарий
Поделиться на другие сайты

Сегодня была конференция в Днепропетровске. Человек 200 пчеловодов собралось. В кулуарных разговорах многие не скрывали недовольства председателем Н.И.Горбенко. Зашли в зал, и Горбенко предлагает переизбрать его на новый срок. Ни обсуждения доклада. Ничего. Только один человек встал и предложил внести , для соблюдения демократии, еще какие-нибудь кандидатуры. Была секундная паника в рядах руководства. Тут же нашлись холуи, которые заорали , что это не надо. И зал единогласно проголосовал за него! Ну и кто мы после этого ?И это ведь не в первый раз! Двуличные рабы. Так нам и надо!

Ссылка на комментарий
Поделиться на другие сайты

И зал единогласно проголосовал за него! Ну и кто мы после этого ?И это ведь не в первый раз! Двуличные рабы. Так нам и надо!
І так завжди, і не тільки в бджільництві. Жаль. "Настоящих буйных мало, вот и нету вожаков"
Ссылка на комментарий
Поделиться на другие сайты

Тут же нашлись холуи, которые заорали , что это не надо.
Умный "руководитель" всегда таких возле себя держит. Чтобы создать видимость, будто-бы инициатива снизу идет, от народа.
И зал единогласно проголосовал за него!
А вот это нехорошо... Что думают одно, а делают другое...
Ссылка на комментарий
Поделиться на другие сайты

И зал единогласно проголосовал за него! Ну и кто мы после этого ?И это ведь не в первый раз! Двуличные рабы. Так нам и надо!
СовДеп - forever!!! Це з нас ще не скоро вийде... На жаль.
Ссылка на комментарий
Поделиться на другие сайты

  • 7 months later...

Перенесено з теми " Бджільництво Кореї" До речі, організувало приїзд делегації бджолярів Кореї в Україну Братство Бджолярів України, яке на цьому форумі щедро поливають помиями... :dntknw: А пан Горніч в своїй статті навіть про це не згадав. Ну, що ж - то його справа, зрештою... Вже відчуваю,як зараз на мене почнуть обурено кричати, обзивати прислужником олігархів і т.д.. Ваше право. Просто мене дивує і обурює, чому бджолярі, що постійно скаржаться як погано їм живеться і чекають якогось "Вашингтона з новим і праведним законом" так різко налаштовані проти єдиної громадської організації в українському бджільництві, яка реально шось робить, і яка є єдиним реальним опонентом Боднарчука! :angry: В чому справа? Не розумію... Чи можливо я чогось не знаю? Я все-таки не бджоляр, а маркетолог... Поясніть!

Ссылка на комментарий
Поделиться на другие сайты

В чому справа? Не розумію... Чи можливо я чогось не знаю? Я все-таки не бджоляр, а маркетолог... Поясніть!

Спробую висловити свою думку. Я не знаю, що робить доброго і тому важливого, для будь-якого з простих бджолярів будь-яка з існуючих організацій. Щоправда, я є членом Спілки, але з тієї обставини я не дуже й то радий... Справа навіть не в членських внесках, а втому, що реальної допомоги з будь-якого питання в цій нелегкій, але благій справі, пасічник не отримує, бо його інтереси не збігаються з інтересами спілки. Конкретно. Загорівся цього року бажанням зареєструвати пасіку, але в цій справі організація. членом якої я є, не змогла мені нічим зарадити. А осередка Братства я теж не зміг знайти в Харкові... Хто ж мав допомогти в такому питанні? Братство бджолярів однаково не люблять пасічники, як і Спілку, тому що ці організації створені заради самих себе :IMHO1: . Бо якщо б було інакше, то їхні лави дуже швидко зростали, чи не так? І навіть би тендери відбувались серед бажаючих. Але все навпаки, принаймні поки що. Жодна з організацій, поки не матиме відповіді на питання, чому до неї мають вступити, зречена...
Ссылка на комментарий
Поделиться на другие сайты

Я цілком згідний з Бортником. Шановна Бджілка-Мая, як знайдете час, то перечитайте хоча б пару журналів "Український пасічник" за 34-й рік, вони викладені в темі По сторінкам видань минулого століття... Там досить наглядно спростерігається діяльність Кооперативи "Рій", яка всім передплатникам журналу суттєво допомагала в придбані вощини, реманенту, тощо і навіть в купівлі інвертованого цукру, про який в нас тепер через 73 роки можна тільки мріяти... Такщо повірте що це не є "обливання гноєм" - це об'єктивний скептицизм простих бджолярів. :IMHO: Я теж одинаково ставлюся до обох структур, бо вони, на мою думку не бджолярські, а політично-бізнесові. Не сприймайте висловлені на цьому форумі думки як обливання гноєм, чи цькування когось/чогось. Це просто реальна думка пасічників-аматорів(за невеликим винятком), до проблем яких нашим корифеям від бджільництва глибоко начхати, бо проблеми в "нас" і в "них" різні, тому ще раз повторю

Що мені дуже сподобалось в Кореї, так це різні спілки для фахових пасічників і аматорів... Все ж інтереси в цих категорій різні і проблеми різні...

Шануймося! :hi:
Ссылка на комментарий
Поделиться на другие сайты

  • 2 weeks later...

Бджілка-Мая, Не знаю, чи задовольнила Вас моя відповідь... Чи може ще щось пояснити? А то я тільки-но налаштувався на діалог, а Ви мовчите чомусь. Чи часом не образились? :hi:

Ссылка на комментарий
Поделиться на другие сайты

Просто мене дивує і обурює, чому бджолярі, що постійно скаржаться як погано їм живеться і чекають якогось "Вашингтона з новим і праведним законом" так різко налаштовані проти єдиної громадської організації в українському бджільництві, яка реально шось робить, і яка є єдиним реальним опонентом Боднарчука!

Більшість пасічників уже давно ні на кого і ні на що не скаржаться, а просто займаються любимою справою. Тому що про обидві організації ми читаєм тільки на сторінках різних видань, та на різних форумах в інтернеті. А де вони в моєму місті, про них більшість нічого і не чула, а що говорити про тисячі сіл, адже там основні пасіки. Щось я не бачив на вулицях Києва вуликів, де і проходить основна діяльність усіх бджолярських організацій, ну може ще в обласних центрах.
Ссылка на комментарий
Поделиться на другие сайты

  • Алёнка changed the title to Про громадські организації в бджільництві

Присоединяйтесь к обсуждению

Вы можете написать сейчас и зарегистрироваться позже. Если у вас есть аккаунт, авторизуйтесь, чтобы опубликовать от имени своего аккаунта.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вставлено с форматированием.   Вставить как обычный текст

  Разрешено использовать не более 75 эмодзи.

×   Ваша ссылка была автоматически встроена.   Отображать как обычную ссылку

×   Ваш предыдущий контент был восстановлен.   Очистить редактор

×   Вы не можете вставлять изображения напрямую. Загружайте или вставляйте изображения по ссылке.

×
×
  • Создать...