Как я начинал

[Олександр Васильєв]

Начинал и продолжаю начинать... А вообще было так, закончил в 2008 институт (учитель истории), женился и сразу на работу (охранник, продавец магазина электроники). В 2012 г. дедушка передал мне свою пасеку из 6 семей (заниматься он ими начал в 80-е годы, после выхода на пенсию в 1989 г. постоянно имел 7-12 семей с которыми кочевал каждый год в течении 20 лет вокруг своего села вместе со своими товарищами. А в 2012 сломал шейку бедра, 80 лет все же, с пчелами уже не мог работать). Пчел забрал в соседнее село за 30 км. к жене (сам проживаю постоянно в городе в 90 км. от пасеки). 0 сезон 2012-2013 закончился тем что к весне имел только 3 семьи. Не было счастья да несчастье помогло. 21 ноября 2012 забрали в больницу посмотрели на УЗИ почки, а почек то нет - усохли, 21 января 2013 пересадили от папы. Пока лежал в больнице много читал и смотрел в интернете по пчеловодству, начал с "видео пасеки" Осташева ( надо сказать что для тех кто начинает первые десять уроков будут очень полезны)... Вернулся в конце февраля домой ("вышел на пенсию" "стал" "инвалидом I группы") уже в марте приступил к работе (денег не было, остались только долги после больницы), начал с ловушек для поимки роев сделал 15 шт., до операции купил еще 9 ульев к 1 маю перевез все к себе на пасеку. Сделал два отводка из 3 семей что остались, за лето поймал 8 роев (сработало 50 % ловушек). Откачал 120 литров меда. На зиму отправил 11 семей. За зиму 2013-2014 гг. обдумал дальнейший план работы, решил увеличивать пасеку до 100 семей (с содержанием еще 100 отводков летом от них). Продолжил чтение литературы, начал скупать все что возможно по этому вопросу (на сегодня собрал около 350 книг и брошюр), для этого пришлось продавать собственную библиотеку. Весной от 11 семей сделал 11 отводков, ловушки сработали на 100 %. (Пчелы в этом году роились как никогда.) В общем на зимовку отправил 42 семьи и 5 нуклеусов. (Пчел по весне посчитаем) Меда откачали 480 литров. Через год планирую отправить на зимовку 80-100 семей. Получить 1.5 тонн меда. Но на этом не остановлюсь планов, идей много сейчас еще начал собирать экспонаты для музея... Пока так. Спасибо форуму помог в этом году с разобраться в украинской периодике по пчеловодству выписал 5 журналов. P.S. Хотел еще спросить может кто знает (или знакомые пчеловоды есть "пересадочники") у меня пересадка, "пью" таблетки каждые 12 часов, чтоб-бы не было отторжения, они подавляют иммунитет пчелы наоборот его стимулируют поэтому приходиться работать всегда в перчатках правда жалят все равно но не так много, может ли повлиять это на продолжительность работы пересаженной почки?

[Паланочка]

Но на этом не остановлюсь планов, идей много сейчас еще начал собирать экспонаты для музея... Пока так.

?

да планы у тебя Наполеоновские , Бог в помощь! главное чтобы здоровье не подвело.

[DrBee]

P.S. Хотел еще спросить может кто знает (или знакомые пчеловоды есть "пересадочники") у меня пересадка, "пью" таблетки каждые 12 часов, чтоб-бы не было отторжения, они подавляют иммунитет пчелы наоборот его стимулируют поэтому приходиться работать всегда в перчатках правда жалят все равно но не так много, может ли повлиять это на продолжительность работы пересаженной почки?

Точно Вам никто не скажет, это индивидуальная реакция Вашего организма. Думаю, лучше обратиться к доктору, который делал трансплантацию, чтоб глянул кровь до и после порции ужалений. А вообще с этим лучше не рисковать... Поменяйте, хотя б, породу на что-то помиролюбивее, чем У.С.

[Олександр Васильєв]

Точно Вам никто не скажет, это индивидуальная реакция Вашего организма. Думаю, лучше обратиться к доктору, который делал трансплантацию, чтоб глянул кровь до и после порции ужалений. А вообще с этим лучше не рисковать... Поменяйте, хотя б, породу на что-то помиролюбивее, чем У.С.

?

Пчела в общем спокойная за исключением 3-4 семей но на следующий год сработаю их на мед, ( о породе трудно сказать считаю что укр. степ. в советское время правда везли много карпатки и др. со временем точно определю). Один плюс бывает давление повышенное так вот после приезда домой с пасеки оно снижается до принятых норм. Но все же надо беречься. Здоровья ВСЕМ!!!

[ДобровоЛ]

Пчела в общем спокойная за исключением 3-4 семей но на следующий год сработаю их на мед, ( о породе трудно сказать считаю что укр. степ. в советское время правда везли много карпатки и др. со временем точно определю). Один плюс бывает давление повышенное так вот после приезда домой с пасеки оно снижается до принятых норм. Но все же надо беречься. Здоровья ВСЕМ!!!

У кусючих ,aleksanderche, замініть зразу ж навесні матку, а то ж з'являться "кусючі" трутні і передадуть небажану властивість іншим. Здоров'я і успіхів Вам!

[Олександр Васильєв]

У кусючих ,aleksanderche, замініть зразу ж навесні матку, а то ж з'являться "кусючі" трутні і передадуть небажану властивість іншим. Здоров'я і успіхів Вам!

?

Спасибо, так и поступлю.

[Svan]

Цю тему на форумі вважаю для себе однією з найцікавіших. Заходив сюди давно, і все думав: " Якось і я про себе напишу!". - Дозрів... Бджолами я зайнявся досить несподівано для себе. Я зростав в маленькому селі на Львівщині, і була в мого діда там невеличка пасіка, в декілька сімей. Сталося так, що мої батьки не змогли жити разом, і ми з мамою виїхали з дідової хати ще коли мені було десь років п"ять. Але, на диво, в пам"яті залишився запах дідової пасіки: запах рамок та вощини. Йшли роки, та навіть десятиліття. Я вже дуже-дуже довго проживав в Харкові. Іноді, приходячи на ринок, бачив там продавців меду, і коли біля них виявлялися сотові рамки , я підходив і відразу згадував той запах з глибокого дитинства. Не скажу, що мене дуже "торкало", але все ж мимоволі зупинявся на хвильку, і щось в серці ворушилося трохи... А потім мені в руки попалися в руки популярні на той час книги Мегре, серед них, звичайно, й "Анастасія" Я читав їх як красиву фантастику, і якби мене хтось тоді спитав, чи вірю я написаному, я б не задумуючись відповів, що ні, звичайно. Але - дивно, якби мене тоді ж спитали, чи вірю я в колоду Анастасії, я б точно так, не задумуючись, відповів, що вірю беззаперечно. Я передрукував собі креслення та опис колоди, поклав в стіл, і все частіше згадував діда... І в якийсь момент зрозумів, що вже давно в мені є бажання "ходити біля бджіл". Але я не давав цьому бажанню жити, бо вважав, по-перше, що бджолярство - надскладна штука, а по-друге, що я живу в місті, а для бджіл потрібно жити в селі. І просто "колода Анастасії" ніби вказала мені шлях: можна дуже спростити процес бджолярства, практично не втручаючись в житя сім"ї, в той же час "бути при бджолах", вдихати той запах з дитинства... Власне, з колоди я й почав. Були на дачі старі дубові дошки, і однієї зими я зробив з них "колоду", розміром схожу скоріше на пристойну труну . Залишилося заселити колоду бджолами. Вирішив все ж щось почитати про цих комах, бо, хоч Анастасія й обіцяла їх цілковиту автономність, та щось не вірилося. На щастя, тоді вже інтернет активно вліз в наше життя, і я зразу потрапив на цей форум. Тут мене чекало нове відкриття. Почитавши буквально кілька тем, я відразу зрозумів, що бджільництво - хоч і відповідальна, та все ж не така складнюча справа, якою менні ввижалася. І вже навесні я зробив собі два вулики зі старих меблів, повністю копіюючи настанови всім тут відомого бджоляра з "Відєопасєкі". Між іншим, я йому дуже вдячний, бо ті вулики служать мені вже п"ятий рік, а вони ж практично нічого не коштували. Так, вулики зі смітнику" На початку червня поїхав за двома бджолопакетами... Це було незабутньо! Я, людина "під п"ятдесят", хвилювався як молодий юнак перед першим побаченням! Віз тих бджіл, прислухаючись до глухого шуму в салоні авто, і мені не вірилося: " Господи, В МЕНЕ Є БДЖОЛИ"! Один пакет я заселив в свою колоду, а інший - в змайстрований власноруч українець- лежак (згадуючи діда, не варто й сумніватися, який вулик я змайстрував). Сидів ввечері біля колоди, серце калатало, і жила в ньому світла радість. Ось так я прийшов до бджіл.

[ЮМос]

Схоже на сповідь. Дякую, дуже цікаво!

[шаруда]

Ось так я прийшов до бджіл.

?

Дуже зворушливо...

[алекс-к]

Цю тему на форумі вважаю для себе однією з найцікавіших. Заходив сюди давно, і все думав: " Якось і я про себе напишу!". - Дозрів... Бджолами я зайнявся досить несподівано для себе. Я зростав в маленькому селі на Львівщині, і була в мого діда там невеличка пасіка, в декілька сімей. Сталося так, що мої батьки не змогли жити разом, і ми з мамою виїхали з дідової хати ще коли мені було десь років п"ять. Але, на диво, в пам"яті залишився запах дідової пасіки: запах рамок та вощини. Йшли роки, та навіть десятиліття. Я вже дуже-дуже довго проживав в Харкові. Іноді, приходячи на ринок, бачив там продавців меду, і коли біля них виявлялися сотові рамки , я підходив і відразу згадував той запах з глибокого дитинства. Не скажу, що мене дуже "торкало", але все ж мимоволі зупинявся на хвильку, і щось в серці ворушилося трохи... А потім мені в руки попалися в руки популярні на той час книги Мегре, серед них, звичайно, й "Анастасія" Я читав їх як красиву фантастику, і якби мене хтось тоді спитав, чи вірю я написаному, я б не задумуючись відповів, що ні, звичайно. Але - дивно, якби мене тоді ж спитали, чи вірю я в колоду Анастасії, я б точно так, не задумуючись, відповів, що вірю беззаперечно. Я передрукував собі креслення та опис колоди, поклав в стіл, і все частіше згадував діда... І в якийсь момент зрозумів, що вже давно в мені є бажання "ходити біля бджіл". Але я не давав цьому бажанню жити, бо вважав, по-перше, що бджолярство - надскладна штука, а по-друге, що я живу в місті, а для бджіл потрібно жити в селі. І просто "колода Анастасії" ніби вказала мені шлях: можна дуже спростити процес бджолярства, практично не втручаючись в житя сім"ї, в той же час "бути при бджолах", вдихати той запах з дитинства... Власне, з колоди я й почав. Були на дачі старі дубові дошки, і однієї зими я зробив з них "колоду", розміром схожу скоріше на пристойну труну . Залишилося заселити колоду бджолами. Вирішив все ж щось почитати про цих комах, бо, хоч Анастасія й обіцяла їх цілковиту автономність, та щось не вірилося. На щастя, тоді вже інтернет активно вліз в наше життя, і я зразу потрапив на цей форум. Тут мене чекало нове відкриття. Почитавши буквально кілька тем, я відразу зрозумів, що бджільництво - хоч і відповідальна, та все ж не така складнюча справа, якою менні ввижалася. І вже навесні я зробив собі два вулики зі старих меблів, повністю копіюючи настанови всім тут відомого бджоляра з "Відєопасєкі". Між іншим, я йому дуже вдячний, бо ті вулики служать мені вже п"ятий рік, а вони ж практично нічого не коштували. Так, вулики зі смітнику" На початку червня поїхав за двома бджолопакетами... Це було незабутньо! Я, людина "під п"ятдесят", хвилювався як молодий юнак перед першим побаченням! Віз тих бджіл, прислухаючись до глухого шуму в салоні авто, і мені не вірилося: " Господи, В МЕНЕ Є БДЖОЛИ"! Один пакет я заселив в свою колоду, а інший - в змайстрований власноруч українець- лежак (згадуючи діда, не варто й сумніватися, який вулик я змайстрував). Сидів ввечері біля колоди, серце калатало, і жила в ньому світла радість. Ось так я прийшов до бджіл.

Нет слов .Читаешь и за душу берет

[Юрий 63]

Ось так я прийшов до бджіл. А ВЫ в душе романтик и видать хороший человек

[Svan]

Ось так я прийшов до бджіл. А ВЫ в душе романтик и видать хороший человек

- Дякую! Хоча це не мені вирішувати. Але я не проти таких висновків!

[Алекс пчеловод]

А ВЫ в душе романтик и видать хороший человек

Не то слово...Знаю Валеру лично.Его рассказы всегда "берут за душу"

[ДобровоЛ]

Власне, з колоди я й почав. Ось так я прийшов до бджіл.

Svan, Цікава оповідь , дякую . Дійсно "Торкнула"!

[Ninmf]

В моей семье три пчеловода. А началось все со свадьбы деда и бабушки. Им на свадьбу подарили пчел. Всей семьей мы там работали. Ну а потом и дед подарил пчел и дяде и внуку. Теперь пасека целое лето, каждые выходные. Мне нравится - собирается вся семья. Очень весело!!!

[Sanich]

Svan

←

Відразу видно людину, яка любить бджолу.

[ромео]

А моє знайомство з бджолами почалось в дуже ранньому дитинстві. Мені було років 5. Мій хрещений часто їздив у сусіднє село провідувати батьків. І одного разу взяв мене з собою. А там була пасіка - вуликів з 15(точно не пам'ятаю). Ввечері старші посідали за стіл, а малому за тим столом не дуже цікаво і я пішов робити обхід території. Зайшовши на пасіку, побачив, що у маленьких будиночках сидять цікаві комахи і виглядають з "дірочок". А так як була вже пізня пора і всі вони були вдома, то я позакривав вхід у ті хатинки (там, де було чим закрити). Я ж бачив, що вдома тато з мамою на ніч закривають господарство. Так і собі зробив, бо хотів полегшити роботу дідові (він же за столом, не має коли). Ну, ви, напевне здогадуєтесь, що стало із 7 вуликами влітку з закритими льотками. Так як дід завітав до вуликів через кілька днів, то було вже пізно. Мені, правда, нічого особливо не було. Що візьмеш із 5річної дитини? Але в пам'яті це залишилось на все життя. Хоч нічого більше із раннього віку більше не запам'яталось. Ну а вже робота з бджолами почалась так як і багатьох - залишились вулики від діда, хоч і не рідного, але дістались мені (більше не було кому). Ну не пропадати ж добру. Першого роя ловив сам. Під керівництвом наставника. Як мені хотілось кинути все і тікати куди подалі від цих "пі-пі-пі" бджолів після 5-6 укусів. Але по-перше соромно, а по-друге не було змоги, бо "сенсей" передбачливо забрав драбину (буцім-то дуже саме зараз потрібна). А куди втечеш із підводної лодки?

[Олександр Васильєв]

Під керівництвом наставника. Як мені хотілось кинути все і тікати куди подалі від цих "пі-пі-пі" бджолів після 5-6 укусів. Але по-перше соромно, а по-друге не було змоги, бо "сенсей" передбачливо забрав драбину (буцім-то дуже саме зараз потрібна). А куди втечеш із підводної лодки?

?

Хорошая наука, главное что возымела результат.

[Svan]

Що візьмеш із 5річної дитини? Але в пам'яті це залишилось на все життя.

Всі ми "родом з дитинства". Значно більше, ніж іноді здається.

[1petrovih]

Цю тему на форумі вважаю для себе однією з найцікавіших. Заходив сюди давно, і все думав: " Якось і я про себе напишу!". - Дозрів... Бджолами я зайнявся досить несподівано для себе. Я зростав в маленькому селі на Львівщині, і була в мого діда там невеличка пасіка, в декілька сімей. Сталося так, що мої батьки не змогли жити разом, і ми з мамою виїхали з дідової хати ще коли мені було десь років п"ять. Але, на диво, в пам"яті залишився запах дідової пасіки: запах рамок та вощини. Йшли роки, та навіть десятиліття. Я вже дуже-дуже довго проживав в Харкові. Іноді, приходячи на ринок, бачив там продавців меду, і коли біля них виявлялися сотові рамки , я підходив і відразу згадував той запах з глибокого дитинства. Не скажу, що мене дуже "торкало", але все ж мимоволі зупинявся на хвильку, і щось в серці ворушилося трохи... А потім мені в руки попалися в руки популярні на той час книги Мегре, серед них, звичайно, й "Анастасія" Я читав їх як красиву фантастику, і якби мене хтось тоді спитав, чи вірю я написаному, я б не задумуючись відповів, що ні, звичайно. Але - дивно, якби мене тоді ж спитали, чи вірю я в колоду Анастасії, я б точно так, не задумуючись, відповів, що вірю беззаперечно. Я передрукував собі креслення та опис колоди, поклав в стіл, і все частіше згадував діда... І в якийсь момент зрозумів, що вже давно в мені є бажання "ходити біля бджіл". Але я не давав цьому бажанню жити, бо вважав, по-перше, що бджолярство - надскладна штука, а по-друге, що я живу в місті, а для бджіл потрібно жити в селі. І просто "колода Анастасії" ніби вказала мені шлях: можна дуже спростити процес бджолярства, практично не втручаючись в житя сім"ї, в той же час "бути при бджолах", вдихати той запах з дитинства... Власне, з колоди я й почав. Були на дачі старі дубові дошки, і однієї зими я зробив з них "колоду", розміром схожу скоріше на пристойну труну . Залишилося заселити колоду бджолами. Вирішив все ж щось почитати про цих комах, бо, хоч Анастасія й обіцяла їх цілковиту автономність, та щось не вірилося. На щастя, тоді вже інтернет активно вліз в наше життя, і я зразу потрапив на цей форум. Тут мене чекало нове відкриття. Почитавши буквально кілька тем, я відразу зрозумів, що бджільництво - хоч і відповідальна, та все ж не така складнюча справа, якою менні ввижалася. І вже навесні я зробив собі два вулики зі старих меблів, повністю копіюючи настанови всім тут відомого бджоляра з "Відєопасєкі". Між іншим, я йому дуже вдячний, бо ті вулики служать мені вже п"ятий рік, а вони ж практично нічого не коштували. Так, вулики зі смітнику" На початку червня поїхав за двома бджолопакетами... Це було незабутньо! Я, людина "під п"ятдесят", хвилювався як молодий юнак перед першим побаченням! Віз тих бджіл, прислухаючись до глухого шуму в салоні авто, і мені не вірилося: " Господи, В МЕНЕ Є БДЖОЛИ"! Один пакет я заселив в свою колоду, а інший - в змайстрований власноруч українець- лежак (згадуючи діда, не варто й сумніватися, який вулик я змайстрував). Сидів ввечері біля колоди, серце калатало, і жила в ньому світла радість. Ось так я прийшов до бджіл.

[Винодел]

Как много непознаного для меня на форуме.И такая ветка есть.

Самостоятельно начал 1983 как закончил 8класов в конце мая и приехал в деревню жить и доучиваться в 9-10кл.От деда(порой думаю ,что он мне был ближе отца,в некоторые моменты) умершего осенью предыдущего года.досталось 6 семей.Пчелы дождались моей опеки получив от предыдущего опекуна весеннюю рев. и очистку дна.С лета началось самостоятельное пчеловождение.пару раз обращался за устными консультациями к старику пчеловоду а то все по школьной привычке,к книгам.Успешно началось,по 50кг. на семью,года три такие медосборы были.Меда были с: ак. (майский),экспарцетовый(засевались небольшие площадя по селу),с подсолнуха но что удивительно больших площадей поблизости не было,с огородов селян они его носили?сколько там тех растений было,а мед был и явно подсолнечниковый.Неожиданно пришла мысль-с весны поставлю там (где в 83-ем стояла моя пасека) те же 6 семей и никуда возить не буду,сколько принесут?Стационарных семей в радиусе 2-х км.там стало  "совсем почти нет".

[ur8ik]

Интересная тема, берет за душу.

[miro]

 

 21 червня 1983 році ….все ніби вчора це було, мама попросила з’їздити на велосипеді в магазин. Проїхавши метрів триста я зупинився біля подвір’я діда Йосифа пасічника і садівника, гул бджіл привернув мою увагу, помалу шум, стихія бджіл, почали вщухати, як тільки вони сіли на грушку. Про те, що вийшов рій я сповістив діда,він почав знімати рій, в свою чергу я запитав чи не продав би він, цей рій мені, дід розпитав чи є в мене вулик, я ж сказав,що є і батько хотів вже з ним говорити про рій.

 На цей час я вже читав книжку «Якщо ви маєте бджіл»  автор Шабаршов   і Родіонов, яку мені подарував був батько, взагалі книги які купляв мені батько зробили в моєму житті багато речей, так вже в третьому класі я знав  елементи радіофізики, батько був радіолюбитель і також купляв книжки з яких я черпав знання (мій стаж в електрозв’язку 25 років).

За рій дід взяв 25 рублів, він разом зі мною посилив їх у вулик (не знаю чому, але я на той момент не боявся, що може вжалити бджола), поставивши три рамки суші і чотири рамки з вощиною, пізніше приїхав батько на обід і побачив як літають бджоли, спершу він подумав, що рій сам залетів, але по бесіді нас з мамою батько зрозумів, що без нас тут не обійшлось,прийшлось все розказати як було, але саме головне цей день, був день народження мого батька і ми з мамою зробили йому такий подарок.

Батько помер мій в 1985 році в 48 років від інфаркту, дальше біля бджіл ходив я,з 1987року по 1991 рік служба в ВМФ,Північний флот, а там Югославія,Сірія і…. .            Коли повернувся, сам не знаю чому (обставини ніяк не вказували на можливість тримати бджіл), але я приклав в цьому зусилля придбав бджоло-пакети, з сусідом Андрієм зробили ще пару вуликів, і почалося ніби все заново. Багато різного було приходилось пасіку передавати іншим людям, коли працював у Києві, а коли повернувся знову починав розвивати пасіку не зважаючи на різного роду труднощі.

Бджоли для мене це та частка в житті, де я можу віддихнути, насолодитись своєю працею, поринути в спогади кращих днів життя,пригостити родину друзів медом,прививати дітям любов до природи, тішитись гармонією яка оточує нас, мабуть початок ще попереду, зараз пізнання і праця у всьому,тому завжди радий однодумцям, людям які пізнають світ-природу бджоли.

А вулик батька до сих-пір  на пасіці.   

[Петрович 49]

14 часа назад, miro сказал:

На цей час я вже читав книжку «Якщо ви маєте бджіл»  автор Шабаршов   і Родіонов,

Я теж починав з цієї книжки. Зрозуміла, практична і навіть лірична.

[vovchik v]

Так . Не даремно говорять що бджільництво - це покликання , а не професія . 

В мене було все більш банально . Саме думав куди реалізувати надлишок єнергії  . Робив піноблоки - стукнув 2008 рік . Неповезло . Почав робити деревяну вагонку , післи першої партії зрозумів , що якщо ліс цупити не будеш , то вона буде " золота " . Відпало . Якось під час розмови з мамою , вона запропонувала мені поставити кілька вуликів , суто для домашніх потреб . А я ,тільки - но й чув що є така комаха , яка зветься - бджола , та яка вона на зовнішній вид. Зацікавився . Почалися пошуки інформації ( інтернету  в мене тоді не було ) , оскільки перед тим як кудись сувати голову стараюсь по-максимуму взнати куди . Вчився по книжці Г. Приймак " Бджоловедення . Настільна книга бджоляра " . Київ 2008 р. Чесно кажучи для початківців - самоучок ( як я ) важка книга . В мене після неї тиждень голова боліла , так " переварював " інформацію . Зате коли " переварив " наступило таке враження що я бджіл знаю 100 років. Передивився купу різного відео : "Відеопасіка " пана Осташова , Кривчикова , фільм " Сны пчёл " , радянські збірки і т. д. Наступив день коли зрозумів : потрібно купувати бджіл ( я " дозрів " ) . Не тут -то було , ніхто не хотів продавати бджіл в розпалі сезона та ще й з вуликом . Купив я перший вулик 29 серпня 2009 року ., а другий 10 вересня 2009 року . Таким чином я став пасічником , наука даром не пройшла і через зиму провів обидві сім,ї . Ось так я став пасічникувати , згадуючи добрим словом свою маму , якої вже з нами немає . А пасіка потихеньку розростається .Правду говорять - що дійсно рідні люди ніколи , ні при яких умовах нічого поганого не порадять і не зроблять.