Розвиток алергії у людини обумовлює наявність у її організмі специфічних імуноглобулінів — їх називають антитілами (АТ). Ці АТ відсутні в немовлят, а також у тих, кого ніколи не жалили бджоли й хто не контактував з ними. Лише в 1—2% людей вони починають утворюватися. Передбачувати заздалегідь, чи може людина займатися бджільництвом і чи розів'ється в неї алергія до бджіл, на даний час не можливо. Під час роботи на пасіці може виникнути інгаляційна алергія, обумовлена потраплянням на слизові оболонки дихальних шляхів пасічного повітря, забрудненого частками тіл бджіл або продуктами їхньої життєдіяльності. При цьому починається сверблячка слизової носа, напади чхання, рясний водянистий нежить, сухий дратівливий кашель, що переходить у напад ядухи з утрудненим свистячим видихом — бронхоспазм або напад бронхіальної астми. Захворювання в міру подальших контактів із бджолами прогресує, оскільки в організмі накопичуються специфічні до бджоли антитіла Контактна алергія проявляється алергійною реакцією на шкірі відкритих ділянок тіла. Спочатку виникає сильна шкірна сверблячка, шкіра червоніє, починається лущення, потім руки покриваються висипом, що пізніше мокне, — розвивається контактний алергійний дерматит. Усе це може супроводжуватися сльозотечею, сверблячкою повік, чханням, нежитю. Ці явища можуть виникати не лише за безпосередної роботи із бджолами, але також при зіткненні із забрудненим одягом, рамками, вощиною, прополісом. Однак багато бджолярів, що страждають на ці форми алергії, спокійно переносять ужалення бджіл. Перш ніж перейти до опису алергійних реакцій на отруту бджіл, варто згадати токсичні реакції. У розвитку токсичних реакцій АТ до бджіл не беруть ніякої участі, оскільки їх просто немає у крові здорових людей. Ця реакція починає розвиватися за повторних ужалень. Вона може виникнути в будь-якої людини й тяжкість її залежить від числа ужалень (дози отрути), однак існує й індивідуальна стійкість. Помічено, що жінки й діти більш чутливі до отрути, ніж чоловіки. Бджолярі, що давно працюють із бджолами, менше чутливі до нього восени (сезонний імунітет). Місцева токсична реакція (набряк, сверблячка, почервоніння) відома всім. Вона триває від одного до 7—8 днів. За загальної токсичної реакції крім набряків безпосередньо в місцях ужалень можуть з'явитися пухирі, іноді рясний сип, що зливається, і дуже свербить, по всьому тілу-кропивниця. При цьому різко підвищується температура, виникають сильний головний біль, нудота, блювота. У тяжких випадках спостерігаються марення, судоми, зміни в крові (кровоточивість, зниження згортання крові, підвищена проникність судин). Доза отрути від одночасних ужалень 500 і більше комах смертельна для людини. Для розвитку загальної алергійної реакції достатньо вжалення однієї бджоли, причому місце, де вона залишила своє жало, немає значення, дія зумовлюється наявністю в крові специфічних до отрути АТ, які накопичуються з кожним наступним ужаленням, і, отже, підсилюється й вага кожної наступної реакції. За ступенем тяжкості алергійні реакції можуть бути різними. РЕАКЦІЯ ПЕРШОГО СТУПЕНЯ — легка, характеризується інтенсивною шкірною сверблячкою, рясним (іноді зливним) пухирчатим висипом по всьому тілу, набряком обличчя, вушних раковин, іноді язика. Дуже небезпечний набряк гортані, це може стати причиною асфіксії. При цьому може спостерігатися легке запаморочення внаслідок зниження кров'яного тиску. РЕАКЦІЯ ДРУГОГО СТУПЕНЯ — середньої важкості, крім кропивниці й набряків, з'являються болі в животі, пронос, блювання, утруднене дихання, зниження артеріального тиску, різка слабкість, короткочасна втрата свідомості. РЕАКЦІЯ ТРЕТЬОГО СТУПЕНЯ — тяжка (анафілактич¬ний шок), розвивається негайно за ужаленням. Вона вирізняється бурхливим плином і важкими клінічними проявами. Слідом за короткочасним пульсуючим головним болем ( 1—2 хв.) у хворого виникає занепокоєння, він непритомніє (до 1—2 годин), іноді все це супроводжується мимовільним сечовипусканням і судомами. Зовнішній вигляд такого хворого характерний: шкірні покриви бліді з синюшним відтінком, холодний липкий піт, пульс майже не промацується, артеріальний тиск 80/40 мм. рт. стовпа. Реакції в місці ужалення, зазвичай, не буває — вона не встигає розвинутися. За анафілактичного шоку життя хворого залежить від своєчасної й правильної терапії. Крім описаних загальних алергійних реакцій на вжалення однієї бджоли, спостерігаються місцеві, які характеризуються щільнішим набряком ("від суглоба до суглоба"), що виникає через 6—12 годин після вжалення, і супроводжуються різкою сверблячкою й загальними явищами у вигляді ознобу, невеликого підняття температури, сухості в роті, головним болем. Такий стан може тривати від одного до трьох тижнів. Усі ці прояви належать до токсико-алергійних реакцій. Зазвичай, вони не передують загальним алергійним реакціям і не прогресують із кожним наступним ужаленням. Лікування хворих з алергією до бджіл ділиться на специфічне й неспецифічне. Специфічна імунотерапія (СІТ) здійснюється лікарями-алергологами й спрямована на вироблення стійкості до білка або отрути бджіл спеціальним методом введення особливо приготовленого алергену з тіла й отрути бджіл. СІТ ефективна у випадках інгаляційної алергії, дає змогу навіть повернутися до роботи на пасіці. Однак у тяжких і запущених випадках контактної алергії доведеться залишити пасіку й звернутися до неспецифічного лікування. За алергії на вжалення ефективність специфічної імунотерапії досягається в 94— 96% випадків. Але оскільки мова йде про реакції, небезпечні для життя, і, з огляду на властивість алергії до наростання тяжкості наступних реакцій, бджолярам, що страждають на цю форму, ми рекомендуємо перестати займатися бджільництвом, а СІТ провести як профілактику на випадок епізодичного вжалення поза пасікою. Неспецифічне лікування здійснюється терапевтами, лор-лікарями, дерматологами з використанням лікарських і фізіотерапевтичних засобів. За інгаляційної форми алергії перед початком роботи із бджолами варто прийняти будь-який антигістамінний препарат, краще пролонгованої (подовженої) дії — кларетин, кестин або зиртек. Хворі на бронхіальну астму, крім того, повинні скористатися препаратом інтал в інгаляції (1 капсула) або інтал плюс (2 вдихи), повторити після закінчення роботи. Додатково можна прийняти еуфілін або теопек (після роботи). Після проведеної СІТ це не знадобиться. При контактній алергії (у легких випадках) необхідні захисні заходи: робота в рукавичках і сітці, прийом до і після роботи із бджолами непролонгованого антигістамінного препарату (фенкарол і т.п.). Це може запобігти небажаним реакціям. Після роботи необхідно вимити обличчя й руки, потім обполоснути їх відваром череди, місця, що чешуться, змастити будь яким гормональним крем змішавши його (1:1) з будь яким індиферентним. При алергійних реакціях вжалення насамперед важливо вжити заходів, що перешкоджають надходженню отрути в тканини і її поширення. Виявивши жало, обережно видалити й разом з отрутним мішечком, підчепивши нігтем (кінцем ножичка, шпилькою) знизу догори. Якщо дозволяє локалізація накласти джгут. Місце вжалення промити водою й покласти холод. Відразу прийняти пігулку антигистамінного й гормонального препарату (супрастин, тавегіл, преднізолон). Подальша терапія залежно від виникаючих симптомів: з появою кропивниці й набряків (легка реакція) треба приймати антигістамінні препарати по одній пігулці тричі на день, а також хлористий кальцій по одній столовій ложці три рази. Якщо набряки збільшуються можна прийняти ще одну пігулку гормонального препарату або зробити ін'єкцію 1,0мл дексазону внутрішньоїм'язово. При падінні артеріального тиску (запаморочення, слабкість, напівнепритомний стан) прийняти 20—25 крапель кордіаміну або зробити його ін'єкцію (1,0 мл). З появою затрудненого дихання зі свистячим видихом прийняти таблетку вуфіліну й зробити ін'єкцію внутрим'язово тавегілу (2мл) і дексазону (1,0 мл) — реакція середньої тяжкості. Купірування важких алергійних реакцій III ступеня анафілактичного шоку проводиться лікарями. Якщо немає можливості викликати невідкладну допомогу і немає поблизу медичного працівника у виняткових випадках допомогу здійснюють близькі люди заздалегідь проінструктовані лікарем. Не поспішайте проводити протишокову терапію кожній людині, що знепритомніла на пасіці, якщо не впевнені, що маєте справу з реакцією вжалення. Втрата свідомості може відбутися внаслідок теплового або сонячного удару, а у людей похилого віку бути наслідком гострої серцевої недостатності або інсульту. Зазвичай хворі з важкою реакцією на вжалення знають, що робити в таких випадках, мають при собі необхідні ліки і встигають (за 2—3 хвилини до непритомності) повідомити про вжалення людям, які перебувають поблизу. У випадку анафілактичного шоку хворому необхідно надати таку допомогу: зробити ін'єкцію підшкірно (в руку), 2,0 мл кордіаміну, внутрішм'язово (у сідницю) ввести 2,0 мл тавегілу (або супрастину), також внутрім'язово ввести 1,0 мл дексазону (дексаметазону) або 2,0 мл преднізолону. Ліки набирати в кожен шприц окремо. Не змішувати все в один шприц! Увага: якщо є ампули з адреналіном, то ввести підшкірно (у руку) 0, 1 — 0,2 мл (п'яту частину ампули) 0,1%-ного розчину адреналіну. Людям після 60 років і сердечникам адреналін протипоказаний! Хворого тепло вкрити, обкласти грілками. Іноді в нього відсутні кропивниця й реакція в місці вжалення: просто вони не встигли з'явитися до того, як розвився судинний колапс. За місцевих токсично-алергійних реакцій рекомендується протягом тижня приймати антигістамінні препарати по одній пігулці тричі на день (пролонгований препарат один раз). Обов'язково приймати гормональні препарати за схемою: два дні по одній пігулці тричі на день; два дні по одній пігулці двічі на день; два дні по одній пігулці вранці. Або робити ін'єкції дексазону (дексаметазону) 1,0 мл внутрім'язово три дні. Крім того, треба приймати розчин хлористого кальцію (хлорид кальцію 10%-ний) по одній столовій ложці тричі на день. Місце набряку змащувати будь-яким гормональним кремом, прикладати грілку з холодною водою. Кожний бджоляр повинен мати на пасіці аптечку й за потреби уміти надати допомогу. А.В.АРТОМАСОВА, лікар-алерголог