Jump to content
  • Announcements

    • Sanich

      Українська система селекції   11/18/2019

      Обговорюємо ідею створення української системи селекції за посиланням: http://tochok.info/topic/14420-українська-система-селекції   
Sign in to follow this  
аматор

День Перемоги 9 травня

105 posts in this topic

Тут лежить мій дід,форсували річку у Бауску ,на плотах переправлялися ,а на другому березі були окопані німці,хто на плотах усі були в річці.Мій дід був з останніх,а потім пішла команда артилерії.Якби артилерія була перед переправою то можливо жив би,а так воля божа.у 80-роках слідопити знашли та було перезахоронення.Вчна слава нашим дідам перед клятим ...фашизмом... :hi::ax::ax:Сайт

Edited by povar2702

Share this post


Link to post
Share on other sites

Всім полеглим від нацизму  за нашу свободу вічна шана і память!

Share this post


Link to post
Share on other sites

Зі святом Перемоги!

Всі мої прадіди воювали, три з чотирьох полягли у тій війні і навіть невідомо де поховані, лише приблизно знаємо (Донбас, Білорусія, під Києвом). Четвертий (Андрієм звали також) пройшов всю війну, два полони, поранення, контузії...

Бабця моя була найменшою в сім'ї, а було 11 дітей в сім'ї, вона лише одна пережила війну...

Наші прадіди і діди кров'ю здобули ту перемогу. Велика шана переможцям!

Share this post


Link to post
Share on other sites

Зранку відслужив літію (коротку панахиду) біля обеліску Слави, помянув біля двух сотень імен воїнів які загинули в Велику Вітчизняну Війну, серед них згадав і своїх 4 діди які неповернулись додому. У прадіда з 6 дітей 4 сини і дві дочки після війни зостались тільки дівчата.... Тому комусь можливо і не свято... а комусь свято зі сльозами на очах... Мирного неба всім над головою, і вічна Слава воїнам які захистили нашу землю !

__________________________________

пс. матки тільки що відібрав завтра поїдуть ;):wave:

Edited by Паланочка

Share this post


Link to post
Share on other sites
1 час назад, Wladimir_K сказал:

Такі дні потрібні, Пам'ятати і Незабувати!

Якщо більшість буде пам'ятати, де пішли у вічність наші родичі і чому й за що, можливо і нашому житті і житті наших нащадків буде більше миру і спокою.

Мой отец, которому в 1945 были 11лет, так помнит 9 мая-в селе стояло сплошное "ревище", потому, что не было ни одной семьи где не было бы погибших , а на соседней улице женщина, у которой погибли оба сына,ползала на коленях по земле и плакала...

Share this post


Link to post
Share on other sites

Приховав майже все сьогодні написане - не по темі. Багато провокацій. 

Для мене це день пам"яті та скорботи. 

Вітати тут сьогоденники один одного не мають з чим, так як це не свято. :IMHO: 

Як і робити маски шоу із даного дня, що роблять у сусідній країні. 

Нагадаю, у даній війні двох тоталітарних режимів загинув кожен п"ятий українець. І святкувати тут дійсно нема що - це танці на кістках. Як і робити собі політичні бали з однієї чи іншої сторони - це просто огидно. 

П.С. Це не заклик до обговорення. Намагання обговорити дану тематику будуть каратися, так як відноситься до політичних дискусій. Можете вважати це за офіційну позицію Адміністрації форуму. 

Share this post


Link to post
Share on other sites

Також погоджуюся з тим що не свято це, а поминальний день.... Політика - проститутка.... 

Share this post


Link to post
Share on other sites
47 минут назад, Sanich сказал:

 

Приховав майже все сьогодні написане - не по темі. Багато провокацій. 

Для мене це день пам"яті та скорботи. 

Вітати тут сьогоденники один одного не мають з чим, так як це не свято. :IMHO: 

Як і робити маски шоу із даного дня, що роблять у сусідній країні. 

Нагадаю, у даній війні двох тоталітарних режимів загинув кожен п"ятий українець. І святкувати тут дійсно нема що - це танці на кістках. Як і робити собі політичні бали з однієї чи іншої сторони - це просто огидно. 

П.С. Це не заклик до обговорення. Намагання обговорити дану тематику будуть каратися, так як відноситься до політичних дискусій. Можете вважати це за офіційну позицію Адміністрації форуму. 

 

Твои слова поддерживаю на 100%...Поздравлять надо ветеранов..а не друг друга..Саша к твоим словам могу только поставить эту песню досмотреть до конца.Спел бы сам но времени не хватает. Це був справжній жах....

 

Edited by Андрей Баскевич

Share this post


Link to post
Share on other sites

Спасибо дедам за победу одного видел который меня научил заниматься пчелами а другого не довелось пропал без вести .Всех с праздником победы :az:

Share this post


Link to post
Share on other sites

Коли я вчився в школі,вчителька дала мені завдання-написати твір на тему"Свято перемоги" і підказала адрес фронтовика.Я повинен був піти до нього і "взяти інтерв*ю."Коли я прийшов до нього і почав розпитувати про війну,про перемогу,він мені сказав таке(дослівно вже не памятаю)......-Це страхіття,краще про війну тобі не знати !А день перемоги..то для мене не свято.Бо коли свято-треба радіти,а я згадую своїх побратимів,які загинули,і..........плачу!......Отакі то слова я почув від справжнього фронтовика!...........

Тепер їх(фронтовиків остались одиниці!!!!А не тисячі,як показують на парадах!Це лжефронтовики!.......

А в моєї матері (якій тоді було 9 років)загинули всі на війні,крім неї і сестри!!!!

Яке ж то свято?????Це день памяті і скорботи.

Edited by Павло Михайлович

Share this post


Link to post
Share on other sites

Батько пройшов війну з першого до останнього дня. Після поранення під Москвою з інвалідністю повернувся в стрій і попав під Сталінград, до кінця війни був санінструктором на передку, закінчив у Відні. Про капітуляцію, каже, знали вже вечером 8, сповістили 9.  В цей день він цілий день плакав, через нього пройшли тисячі поранених і тисячі смертей на очах. В сім'ї це ніколи не було святом, це був важкий день, загинув також і дід і його два брати. Вдови, каліки, сироти  проклинали ту війну і винних в ній, недарма 20 років ніхто нічого не відмічав.
Правиться панахида  - яке це свято...пам'ятний день.

Слава Героям і вічна пам'ять загиблим.

 

 

Edited by nibond

Share this post


Link to post
Share on other sites
51 хвилину тому, nibond сказав:

Батько пройшов війну з першого до останнього дня. Після поранення під Москвою з інвалідністю повернувся в стрій і попав під Сталінград, до кінця війни був санінструктором на передку, закінчив у Відні. Про капітуляцію, каже, знали вже вечером 8, сповістили 9.  В цей день він цілий день плакав, через нього пройшли тисячі поранених і тисячі смертей на очах. В сім'ї це ніколи не було святом, це був важкий день, загинув також і дід і його два брати. Вдови, каліки, сироти  проклинали ту війну і винних в ній, недарма 20 років ніхто нічого не відмічав.
Правиться панахида  - яке це свято.

Слава Героям і вічна пам'ять загиблим.

 

Свя́то — день або дні, коли урочисто відзначають видатні події, знаменні дати; кілька неробочих днів поспіль з нагоди торжеств...

Практично всі свята пов'язані з явищами календарного циклу, тобто, із циклічною темою вмирання й відновлення природи. Звідси ж, з нероздільного сприйняття народження й смерті, пішли й так звані особисті свята — дні народження, дні заснування, ювілеї тощо. У силу своєї обрядово-ритуальної природи свята по визначенню носять колективний або масовий характер.

Другий, дуже серйозний аспект свят — ідеологічний. Владні структури широко використовують свята як метод формування системи політичних, правових, релігійних і інших поглядів суспільства. Масовий характер свят і принципи їхньої театралізації обумовлюють високий ступінь емоційного включення оточуючих.

 Питання до учасників дискусії: а закінчення найкровопролитнішоої війни усіх часів і народів невже не є  знаменною датою ?

Edited by ДобровоЛ

Share this post


Link to post
Share on other sites

Всех с днем Победы.Деды подарили нам свободу.Вечная память героям.:hi:

Share this post


Link to post
Share on other sites

Як для мене в дані діалоговій темі цікаво почитати кожні поломані житті,а ще краще коли молодші люди будуть як найдовше читати про ці розповіді,які є правдивими.Сьогодні свято ВВВ де кожен висвітлив свої,не свої події щоб молоде покоління передавало своїм нащадкам як нашім дідам дістався поки що цей не зовсім веселий ..мир...Бережімо його словами з повагою до ближніх одне одного....ВІЧНА СЛАВА НАШІМ ВИЗВОЛИТЕЛЯМ ВІД ФАШИЗМУ !:ax::ax:

Share this post


Link to post
Share on other sites

С Днём Победы!

9may-194.thumb.jpg.ad24fc415fd8142512d92aa5deb50c4c.jpg

Share this post


Link to post
Share on other sites

Дід Потап. Баба Таня. Дід Гнат. Баба Сандра.  Скалічені війною... Баба Таня померла в 46...Дід Гнат та дід Потап у вісімдесятих... Дід Потап, місця живого на тілі не було...Весь у шрамах, і лице теж... одноногий..  Ніколи не ходили ні на які святкування, не ходили по запрошеннях в школу.  Все, що було пов"язане з тією війною (якісь ордени, медалі), були закриті в скрині, і ніколи звідти не діставались... На подібні дати,  приходили до нас, до діда Потапа декілька тих,  кому пощастило вижити... Пили горілку, згадували війну. Від того, що я там чув,  волосся дибки ставало...І це зовсім не було схоже на те, про що розказували обвішані медалями, та у формі люди, які приходили в школу. Зовсім не було схоже на мемуари, написані полководцями,  які казали "єщё нарожают"...І зовсім не було схоже на ту історію, яку вчили в школі. Для мене, малого пацана, це було страшно і незрозуміло...   Але то була справжня історія...  Історія, як два нелюдські режими намагались покорити світ... Згадайте своїх далеких  предків, які загинули,  чи вижили в тій бійні, чи просто змогли пережити ті часи, не вмерши від голоду, кулі, табірних страхіть, чи важкої роботи... Вони дали нам життя, і дуже б хотіли, щоб ми такого більше не повторювали.   Щоб будували майбутнє своїх нащадків не на  радісній істерії , і п"яними вересками "можєм павтаріть",  готуючи своїх дітей до смерті за чергового ідола, брязкаючи зброєю...  Навряд чи і Ви такого хочете своїм дітям. Тому згадайте тих, хто це затіяв, і по чиїй вині загинуло мільйони людей, і постарайтесь зробити так,  або хоч побажайте, щоб чергове непорозуміння, яке вирішило, що воно цар, не змогло дожити до того дня, коли по його велінню може розпочатись черговий етап знищення нас з Вами. Хай буде так, щоб та маса людей, яка загинула в м"ясорубці Другої світової війни, не була забутою. Не для "можєм павтаріть", а для того, щоб таке ніколи не повторилось.  Надіюсь, ті одиниці старих і хворих, що якимось дивом пройшли пекло  тієї бійні,  вийшовши з неї "переможцями". не сидять голодні і холодні, доживаючи свій вік "переможця" жебраком.

  • Like 8
  • Thanks 3
  • Haha 1

Share this post


Link to post
Share on other sites

Всех с Днём Победы 

Всих з Днем Перемоги 

Варим кулеш -кашу полевую солдатскую 

003.JPG

Share this post


Link to post
Share on other sites
7 минут назад, Мико сказал:

Всех с Днём Победы 

Всих з Днем Перемоги 

Варим кулеш -кашу полевую солдатскую 

003.JPG

Кулеш с тушенкой солдатской,как положено?Хотя....где её сейчас найти...

Share this post


Link to post
Share on other sites

С "праздником",да будет проклят тот режим который гнал бод дулом нквд форсировать реку Молочная:

Месяц изнурительных бросков Южного фронта Толбухина пока не принесли желанного прорыва на Мелитопольском направлении, а потери штурмующих превысили все возможные пределы. На центральном участке линии "Вотан" шириной примерно 25-30 километров  толбухинцы ежедневно теряли примерно по 15 тысяч человек.

Речка Молочная за месяц превратилась в многокилометровую братскую могилу штурмующей пехоты.

Вот что пишет Владимир Смердов, командир Бердянского военно-поискового отряда "Полигон":

"... в списках безвозвратных потерь, понесённых в районе Чапаевки (тогда - Вейнау), Виноградного (тогда - Альт-Нассау) и Старобогдановки, напротив тысяч фамилий значится: "Убит. Место захоронения - река Молочная". Старожилы рассказывали, что при форсировании реки Молочной, глубина которой до двух метров, тела погибших громоздились на полтора метра выше уровня воды. Две недели вода текла красная от крови: по этим телам пускали технику, танки, тянули пушки, бежала пехота..."Мой дед учавствовал в штурме линии Вотан в составе так называемых Украинских чернорубашечников к которым с его слов относились как к скотам(годы жизни деда 1897-1990)Линия «Вотан» начиналась в районе Васильевка-Токмак-Молочанск, на так называемых «молочанских высотах». Далее опускалась к югу на протяжении 150 километров, включая Молочный лиман, упираясь в Азовское море.

 

Edited by доктор
  • Like 5
  • Thanks 2
  • Haha 1

Share this post


Link to post
Share on other sites

Единственным документальным отечественным источником об этой трагедии можно считать самую правдивую книгу о войне 1941-1945гг. - "Дневник" ("Щоденник") - депутата Верховного Совета УССР, великого кинорежиссера и кинодраматурга, основоположника современной кинематографии, Александра Петровича Довженко(11.X.1894 - 25.XI.1956). С великой болью в сердце описывает наш соотечественник 1941-1942гг., канун 1943 года, содержание партполитработы в советских войсках, 1943 год, упоминает Бердянск, Мелитополь, пишет про трагедию черносвитков

Гражданское население в районах, оккупированных фашисткой армией в 1941- 1942 гг. было объявлено виновными перед Родиной и Сталиным. Главной виной было то, что выжили в годы оккупации. Поражения Красной армии в первые два года войны партполитработники объясняли не столько вероломством Гитлера (и никогда - обнародованными позднее ошибками Сталина), как предательством продажных "хохлов". Виной украинцев было то, ... что работали в эти годы, растили хлеб, детей, остались живы..

  • Like 1
  • Thanks 2
  • Haha 1

Share this post


Link to post
Share on other sites

Ещё раз даю слово Владимиру Смердову, командиру Бердянского военно-поискового отряда "Полигон":

- Как рассказывают ветераны, в 1943 году в атаку шли с двумя-тремя винтовками на 10 человек. Остальные шли в атаку с гранатами, с сапёрными лопатками - и мы их так и находим, с этими лопатками в руках. А в Токмакском районе мы очень часто находили и такое вооружение у наших бойцов: деревянные палки с прикрученными к ним проволокой стальными заточенными штырями. Они с копьями шли на пулемёты и танки!

Рокоссовский предложил доложить Ставке Верховного главнокомандования ситуацию и попросить помочь с вооружением и формой для призванных воинскими частями и полевыми военкоматами. И тут якобы Жуков не выдержал и заявил:

- Зачем мы, друзья, здесь головы морочим. Нах... обмундировывать и вооружать этих хохлов? Все они предатели! Чем больше в Днепре потопим, тем меньше придется в Сибирь после войны ссылать...

В ответ Рокоссовский возразил, что "это - геноцид", и дал указание сообщить о подобных планах в Генштаб. Однако Ватутин не поддержал эту инициативу, заявив, что "не хочет портить отношения с Жуковым..."

  • Like 3
  • Thanks 1
  • Haha 2

Share this post


Link to post
Share on other sites

Всех , кто празднует День Победы с праздником 

Пусть всегда будет мирное небо над головой ,

у всех жителей земли 

Share this post


Link to post
Share on other sites
В 09.05.2018 в 22:37, доктор сказал:

С "праздником",да будет проклят тот режим который гнал бод дулом нквд форсировать реку Молочная:

Месяц изнурительных бросков Южного фронта Толбухина пока не принесли желанного прорыва на Мелитопольском направлении, а потери штурмующих превысили все возможные пределы. На центральном участке линии "Вотан" шириной примерно 25-30 километров  толбухинцы ежедневно теряли примерно по 15 тысяч человек.

Речка Молочная за месяц превратилась в многокилометровую братскую могилу штурмующей пехоты.

Вот что пишет Владимир Смердов, командир Бердянского военно-поискового отряда "Полигон":

"... в списках безвозвратных потерь, понесённых в районе Чапаевки (тогда - Вейнау), Виноградного (тогда - Альт-Нассау) и Старобогдановки, напротив тысяч фамилий значится: "Убит. Место захоронения - река Молочная". Старожилы рассказывали, что при форсировании реки Молочной, глубина которой до двух метров, тела погибших громоздились на полтора метра выше уровня воды. Две недели вода текла красная от крови: по этим телам пускали технику, танки, тянули пушки, бежала пехота..."Мой дед учавствовал в штурме линии Вотан в составе так называемых Украинских чернорубашечников к которым с его слов относились как к скотам(годы жизни деда 1897-1990)Линия «Вотан» начиналась в районе Васильевка-Токмак-Молочанск, на так называемых «молочанских высотах». Далее опускалась к югу на протяжении 150 километров, включая Молочный лиман, упираясь в Азовское море.

 

Надо было просто сдаться ?не пишите ерунды.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Create an account or sign in to comment

You need to be a member in order to leave a comment

Create an account

Sign up for a new account in our community. It's easy!

Register a new account

Sign in

Already have an account? Sign in here.

Sign In Now
Sign in to follow this  

×