Jump to content

hnatyk

Пользователи
  • Content count

    5
  • Joined

  • Last visited

Community Reputation

0

Contact Methods

  • Website URL
    http://
  • ICQ
    0

General Information

  • Стаж
    свыше 25 лет
  • Kоличество семей
    6-10
  1. Аскофероз (перецистомікоз, перицистоз, вапняковий розплід) – захворювання дорослих трутневих і бджолиних личинок. Збудник Ascosphaera Apis (синонім Pericystis apis) – сумчастий гриб з родини аскосферових. Утворює спорові кулі розміром 65-67 мкм, всередині яких формуються овальні склоподібні прозорі спори 2Ч3 мкм. Потрапляючи в кишечник личинок, вони інтенсивно розвиваються, особливо в умовах пониженої температури. Частіше на аскофероз захворюють трутневі личинки, які знаходяться на крайніх рамках гнізда. Хворі і загиблі личинки є джерелом хвороби. На тілі однієї може утворитися до 108 спор. Переносять збудників і дорослі бджоли, заражуючи корм. Ознаки та перебіг хвороби. У відкритих і запечатаних комірках стільників знаходяться муміфіковані личинки, покриті пухнастим нальотом міцелію. На задньому кінці загиблої личинки плісень має форму сірого ковпачка. Загиблі личинки висихають, твердіють і перетворюються у білі грудочки, подібні до вапнякових. Діагноз захворювання встановлюють за клінічними ознаками та лабораторними даними. Для аналізу в ветлабораторію надсилають зразки стільника з розплодои розміром 10Ч15 см, що має характерні ознаки захворювання. Профілактика і засоби боротьби. Пасіку розміщують у сухих місцях, утримують лише сильні сім'ї, слабкі об'єднують, гнізда скорочують, утеплюють, дають достатню кількість доброякісного корму. З уражених сімей видаляють хворий розплід. Для лікування застосовують діабендазол у дозі 0,3-0,5 г на 0,3-0,5 кг цукрової пудри. Лікувальною пудрою обпилюють гніздо бджіл 4-6 разів протягом 3 днів. Діабендазол застосовують з цукровим сиропом ( на сім'ю 600 мл сиропу +0,5 г препарату). Сиропу згодовують щоденно протягом 10 днів. Застосовують також антибіотик ністатин у дозі 500 тис. ОД. Його розчиняють у 10 мл спирту і змішують з 20 г меду та 100 г цукрової пудри. Лікувальну пасту дають сім'ям бджіл 4 рази через кожні 7 днів. Прочитайте уважно правила форуму. Та і сам форум теж. Для чого виставляти вже існуючу інформацію? Адм.
  2. Варроатоз — інвазійна дуже небезпечна хвороба, що заподіює значний збиток бджільництву. Вона поширена в багатьох країнах світу, у тому числі й у нашій країні, спричинюється паразитуванням у бджолиній сім’ї кліща Varroa destructor. Кліща можна побачити неозброєним оком. Він має укорочене, плоске, овальної форми тіло. Самець світлий, мармурового кольору, завдовжки 1 і завширшки 0,9 мм. Самка темніша, коричневого кольору, 1,1 мм у довжину і 1,6 мм у ширину. Паразит має чотири пари ніг, за допомогою яких пересувається, робить стрибки при розселенні та прикріплюється до тіла бджоли. Колючо-сисним ротовим апаратом він висмоктує гемолімфу з тіла личинок, лялечок і дорослих особин. Для проколювання кліщ знаходить м'які ділянки зовнішнього покриву бджоли — міжсегментарні перетинки на черевці, між головою і грудьми, біля основи крил. Влітку він може розміщуватися на будь-яких ділянках тіла, а в холодний час — переважно між першими трьома нижніми півкільцями черевця. Розмножується тільки на розплоді. Статевозрілі самки проникають в комірки з личинками перед запечатуванням, віддаючи перевагу трутневим. Тому в період виведення трутнів ураженість бджолиного розплоду є незначною, а до осені різко зростає. В одній комірці іноді нараховують більш 20 паразитів. Висока зараженість призводить до загибелі розплоду чи народження недорозвинених бджіл (безногих, безкрилих тощо). Цикл розвитку кліща: яйце, протонімфа, дейтонімфа, доросла особина. Після спарювання самка відкладає в осередку 5-6 яєць. Зимують у бджолиній сім’ї тільки жіночі особи паразита. Вони залишаються на бджолах до появи першого розплоду. З кінця зими до осені знову проходить розмноження. Збудник хвороби у всіх стадіях розвитку і частково в дорослій формі знаходиться в комірках із запечатаним розплодом, що ускладнює боротьбу з ним. Варроатоз поширюється при бджолиному злодійстві, злетах, нальотах, відвідуванні квіток, поїлок, підсиленні і розмноженні сімей, пересиланні і перевезенні бджіл і маток, кочівлі пасік. У початковий період розвитку інвазії збудник виявити важко, явних порушень у сім’ї немає. Уявне благополуччя пасіки може стати причиною спізнілого застосування заходів боротьби з кліщем, без яких сім’я гине на 2-3-й рік хвороби. Протягом весняно-літнього періоду паразит розмножується в таких кількостях, що виснажені й покалічені бджоли восени чи взимку відмирають, а розплід наприкінці літа може ще вражатися гнильцями й іншими хворобами. Хворі сім’ї зимують неспокійно, бджоли виповзають з льотків. Діагноз встановлюють при огляді сімей і лабораторних дослідженнях. Дорослих кліщів виявляють на тілі бджіл і трутнів, у підморі і просто на дні вулика та прилітній дошці. Взимку досліджують підмор, який беруть з дна вулика (не менш 200 г), а в активний період — розплід смужками розміром 3х15 см. Боротьба з варроатозом складна і трудомістка. Одним способом чи яким-небудь лікувальним засобом оздоровити пасіку від інвазії не вдається. Потрібно застосовувати цілий комплекс заходів, що перешкоджають розмноженню і розселенню паразита і спрямовані на його знищення. Зоотехнічні методи боротьби з варроатозом: у весняно-літній період систематично (один раз на тиждень) видаляють трутневий запечатаний розплід вирізанням стільників з будівельних рамок чи смужок стільника по черзі в трьох звичайних рамках; відбирають його рано навесні після обльоту рамок з першим розплодом (бажано трутневим у спеціально залишених у гнізді стільниках), де зосереджена основна маса збудників; попереджають злети, нальоти, блукання, бджолине злодійство, що сприяють перезараженню бджолиних сімей; виключають прийом підсилення і вирівнювання сімей, при яких можливе поширення кліщів; навесні й у першій половині літа формують безрозплідні відводки, особливо зі знезаражених бджіл хімічним чи тепловим методом; посилюють репродукцію бджіл у сім’ях щорічною заміною маток, поліпшенням годівлі й за допомогою інших прийомів; знижують ураженість кліщем у другій половині літа перед осіннім нарощуванням бджіл шляхом видалення розплоду в окремі корпуси чи сім’ї-ізолятори в поєднанні з термічною чи хімічною обробкою; переносять навантаження по переробці цукрового корму для зимового періоду на літних бджіл, щоб уникнути зношування і відмирання осіннього покоління. Фізичні методи боротьби спрямовані на знищення кліщів тепловою (термічною) обробкою, виловлюванням за допомогою сіткового підрамника та інших прийомів. При тепловій обробці застосовують гранично високі для бджіл температури (46-48 °С), при яких вони не піддаються негативному впливу, а кліщі гинуть. Тривалість обігрівання при цій температурі 12-15 хв. Метод вимагає сурового дотримання зазначених параметрів. При 50°С і вище бджоли запарюються. Зменшення експозиції, як і зниження температури, не дає бажаного ефекту. Для обробки бджіл виготовляють сітчасті касети (розмір комірок 3х3 мм) циліндричної форми з горизонтальною віссю для повільного обертання під час обігрівання. Це забезпечує рівномірний обігрів бджіл і розміщення їх в один шар без скупчування. Після струшування бджіл із усіх рамок через спеціальну лійку в касету її поміщають на обігрів до зазначених меж. Для обігріву використовують термокамеру, обладнану нагрівальними елементами, термометрами, оглядовим вікном і пристосуванням для регулювання температури. Деталі пристрою термокамери різних конструкцій описані в спеціальній літературі. Метод термічної обробки дозволяє звільнити бджіл від кліщів на 95-100%. Він більш ефективний при застосуванні в безрозплідний період, особливо восени, коли варроа після утворення клубу залишається зимувати у формі самок тільки на дорослих комахах. Термічну обробку на пасіці можна застосовувати до січня, в другу половину зимівлі обробка теплом приводить до появи в бджіл поносу у зв'язку з нагромадженням у товстій кишці екскрементів. Навесні описаний метод потрібно сполучити зі знищенням кліщів у розплоді, а також комплексом інших заходів. Облаштування другого сітчастого дна у вулику (дротового чи штампованого) з отворами шириною близько 3 мм знижує зараженість бджіл кліщем, оскільки усуває їх контакт з паразитами, що обсипалися. Збудження бджіл під час перевезення, огляду, дії електричного поля й в інших випадках супроводжується опаданням кліщів, що провалюються крізь сітку і залишаються під нею. На дні вулика з метою виловлювання кліщів застосовують також аркуші паперу, тонко змащені медичним вазеліном чи олією. Їх вставляють через нижній льоток чи у відкритий вулик збоку. Підкладання аркушів, як правило, поєднують з окурюванням бджіл препаратами, що не виявляють згубної дії на бджіл, але підсилюють осипання кліщів. З хімічних засобів проти варроатоза застосовують фенотіазін, варроатин, тимол, фольбекс, мурашину і щавлеву кислоти, біпін, байварол, апістан, апісан, акпін, варроацид, габон та ін При їх застосуванні необхідно дотримуватися ветеринарно-санітарних правил безпеки, строків і кратності обробок та рекомендацій щодо дозування препарату на бджолину сім’ю. Прочитайте уважно правила форуму. Та і сам форум теж. Для чого виставляти вже існуючу інформацію? Адм.
  3. Американский гнилец

    Американський гнилець Американський або злоякісний, гнилець – інфекційне захворювання запечатаного розплоду, супроводжується гниттям бджолиних личинок перед перетворенням їх у лялечки. Хвороба виникає навесні і найбільшого розвитку досягає влітку. Перебіг її буває тяжкий. Без своєчасного втручання бджолині сім'Ї гинуть. Збудник хвороби Bacillus Larvae – спороутворюючий мікроб, який має форму палички, дуже стійкий проти фізичного і хімічного впливу. Спори зберігаються десятки років у трупах бджіл, перзі, воску. При кип’ятінні води вони гинуть через 11-13 хв, у киплячому меду – через 40 хвилин.Сонячні промені убивають сухі спори через 28-41 год. У воску, нагрітому до 100єC, спори зберігаються кілька діб, при нагріванні його до 120єC гинуть через 30 хв. 20%-ний розчин формаліну вбиває їх за 30 хв, 5%-ний розчин формаліну – за 6, а 10%-ний розчин їдкого натру – за 2 хв. Джерелом інфекції є хвора сім'я. Збудників переносять бджоли з кормом. Від ураженої до здорової сім'ї американський гнилець передається через бджолині крадіжки, восковою міллю, жуком вотчинного шкіроїда, кліщами, гризунами, при підставленні стільників, руками пасічника або непродизенфікованим інвентарем. Хвороба може поширюватися при обмінні матками, через пакети бджіл, кочівлю пасік тощо. Ознаки і перебіг хвороби. Перші ознаки спостерігають через 3-7 днів після зараження бджолиної. На окремих стільниках з'являються уражені личинки, кількість яких з часом збільшується. Поряд із здоровими в комірках зустрічаються хворі, тому розплід хворої сім'ї набуває строкатого вигляду, у кришечках комірок з ураженим розплодом з'являються отвори. Хвора личинка втрачає пружність, блиск, сегментацію, витягується вздовж комірки і гине. Гнильна маса тягуча, має темно-коричневе забарвлення, характерний запах розтопленого столярного клею, може витягуватися в довгі нитки. При висиханні личинок утворюються кірочки темно-бурого кольору, що міцно прилипають до стінок та дна комірок. Профілактика. Вживають заходів щодо запобігання занесенню збудника. На пасіці утримують тільки сильні сім'ї, забезпечують їх достатньою кількістю доброякісного корму, гнізда своєчасно скорочують, утеплюють, розширюють, проводять профілактичну дезинфекцію вуликів та іншого пасічницького інвентаря. На пасіці підтримують чистоту, запобігають бджолиним крадіжкам. При оглядах збирають та знищують підмор бджіл. Інвентар з інших пасік використовують тільки після дезинфекції. Стежать за санітарним станом підприємств, які постачають вощину. Заходи боротьби. При виявленні захворювання переглядають усі сім'ї пасіки, виявляють хворих, від яких відбирають полоски стільника із ураженим розплодом і відправляють для аналізу у ветеринарну лабораторію. Після підтвердження діагнозу ветеринарна служба накладає на пасіку карантин. Хворі (якщо їх не більше 1-2) сім'ї закурюють сірчистим газом, ефіром чи формаліном, стільники спалюють. При значному поширенні захворювання на пасіці здійснюють ряд заходів: наприкінці дня хворі сім'ї переганяють у чисті продезинфіковані вулики з навощеними рамками. Місце, де знаходилась хвора сім'я, очищають від сміття й обробляють паяльною лампою. Бджіл струшують на папір, який розміщують перед льотком вулика. Після цього його спалюють, а вулик і стільники переносять у недоступне для бджіл місце. Через тиждень маток у хворих сім'ях замінюють. Лікування. Визначають кількість хворих сімей і готують цукровий сироп (1:1). Охолоджують його до 30єC і додають ( з розрахунку на 1 л сиропу) один із лікувальних препаратів:норсульфазол натрію – 1 г, тетрациклін -400 тис, ОД; біоміцин – 500 тис. ОД, неоміцин, мономі цин, канаміцин, еритроміцин – по 400 тис. ОД; сульфантрол – 2 г, стрептоміцин – 500 тис, ОД. У кінці дня кожній хворій сім'ї дають по 100-150 мл лікувального сиропу на вуличку бджіл. Через кожні 5- 7 днів даванку повторюють до повного ви здоровлення сімей. Умовно не хворим сім'ям сироп згодовують 1-2 рази з метою профілактики. Наливають його в годівниці або гніздові стільники. Гнізда утеплюють, льотки скорочують. Стежать, щоб на пасіці не ьуло крадіжок. Дезинфекція. При зараженні бджіл американським гнильцем дезинфікують увесь пасічницький інвентар. Рамки, вулики очищають від бруду, воску й обробляють паяльною лампою до легкого побуріння. Вулики також дезинфікують сумішшю розчинів 10%-ного перекису водню та 3%-ної мурашиної чи оцтової кислоти, зрошуючи триразово з годинним інтервалом (по 1 л на 1 мІ). Халати, лицеві сітки кип’ятять 30-40 хв у 3%-ному розчині кальцинованої соди, лугу або 15 хв у 2%-ному розчині каустифікованої содо-поташної суміші. Можна також занурювати їх у 10%-ний розчин формаліну або 4%-ний розчин пароформу на 4 год. Після обробки спецодягу прополіскують у воді й висушують. Мед відкачують і реалізують на харчові цілі. Порожні стільники перетоплюють на віск, мерву спалюють. Віск використовують згідно з інструкцією по боротьбі із захворюваннями бджіл. Медогонку та дрібний інвентар миють гарячою водою і дезинфікують 2-3-%-ним розчином лугу, після чого споліскують 2-3 рази водою. Воду зливають у спеціальну яму. Вулики, гніздові та магазинні, стільники без меду, магазинні надставки та інший пасічницький інвентар очищають від бруду й дезинфікують сумішшю газів ОКЕБМ (одна частина окису етилену і 2,5 частини бромистого метилену). Для обробки весь інвентар складають під етиленову плівку ПК-4. На 1 мі об’єму вводять 3 кг ОКЕБМ. При такій концентрації дезинфекцію проводять при температурі не нижче 15єC протягом 10 діб. Після цього інвентар і стільники провітрюють протягом 10-15 діб. Прочитайте уважно правила форуму. Та і сам форум теж. Для чого виставляти вже існуючу інформацію? Адм.
  4. Воскова міль. Її є два види: велика й мала. Самка вели­кої молі відкладає яйця на стільники, а також в сміття, що може бути на дні вулика, та на воскову сировину. Через 8—10 діб ви­плоджуються личинки, їх розпиток триває близько двох місяців при температурі ЗО—34° С. Потім личинки прядуть кокон, в якому за 10—18 днів перетворюються в лялечок, з яких виходять дорос­лі комахи. Одна самка великої молі може відкласти за час свого життя (протягом місяця) до 2000—3000 яєць. Покоління лише од­нієї самки здатне зіпсувати чи знищити 1—2 кг воскової сирови­ни, а то й більше. Щоб не допустити розмноження воскової молі, треба взимку зберігати стільники в неопалюваному приміщенні. При температу­рі +10° С і нижче міль не розвивається, а при -10° С гине в усіх стадіях. Щоб міль не псувала стільників, влітку рекомендують періо­дично обкурювати їх, спалюючи по 50—55 г сірки на 1 м3 схо­вища, в якому розміщено стільникові рамки. Таке обкурювання повторюють тричі, через кожні 10—15 днів. Тримають стільники в спеціальних шафах без щілин, куди не змогли б проникнути ме­телики молі. Але й за такими сховищами треба регулярно нагля­дати. У практиці часто застосовують ефективніший спосіб зберігання стільників від пошкодження восковою міллю. Для цього в кінці квітня чи на початку травня (на півдні раніше) при настанні потепління всі придатні стільники забирають з сховищ на пасіку і тримають за вставними дошками сильних сімей, де вони надійно охороняються бджолами від молі. Треба тільки дбати про те, щоб пі І вставною дошкою, а то й поверх неї був прохід для бджіл від сім'ї до запасних стільників. Такий захід полегшує й роботу пасічника по розширенню гнізд. Непридатні для розширення гнізд стільники треба завчасно вибраковувати і перетоплювати на віск. Мала воскова міль за способом життя подібна до великої, але її личинки руйнують комірки стільників переважно під запечата­ним розплодом. Заходи боротьби такі ж, як і з великою міллю. Прочитайте уважно правила форуму. Та і сам форум теж. Для чого виставляти вже існуючу інформацію? Адм.
  5. Интересные сайты

    Блог-сайт для початківців www.bdzhola.blogspot.com
×