Перейти к содержанию
  • записей
    13
  • комментария
    132
  • просмотра
    6 073

Інтерв'ю голови СПУ газеті Сільські Вісті


Sanich

1 376 просмотров

Посилання на оригінал статті; http://www.silskivisti.kiev.ua/19335/index.php?n=30137 

Наприкінці минулого року відбувся 8-й з’їзд Спілки пасічників України. На форумі переобрано керівний склад цієї громадської організації, що дає надію на припинення розбрату та непорозумінь, які останнім часом збурювали бджолярське середовище. Отже, за рішенням з’їзду головою спілки (за статутом — президентом) став відомий український політик, професор, народний депутат України чотирьох скликань Володимир СТРЕТОВИЧ. Невдовзі після його обрання кореспондент газети мав розмову з цим правознавцем і політиком, зокрема, й намагався дізнатися, що спонукало відійти від основної діяльності й професійно опікуватись бджільництвом.

— Передусім, Володимире Миколайовичу, прийміть вітання з приводу обрання на високу посаду і дозвольте запитати: невже ви тепер зовсім не займаєтеся й не цікавитеся політикою?

— Навпаки — і займаюсь, і цікавлюсь. Сьогодні моєю політикою є бджільництво: відродження галузі, оновлення і розв’язання проблем, які в ній накопичилися. І це не нова для мене справа. Ще коли був політиком і депутатом, частенько мандрував зі своєю пасікою медоносними місцями України. Багато хто з колег дивувався з такого мого захоплення. Цієї осені підготував до зими 28 сімей і молю Бога, щоб вони добре перебули холодну пору і навесні всі виявилися живими та здоровими.

— Бажаю, щоб таки вас було почуто. І кілька слів про з’їзд: де, коли і скільки?

— Протягом кількох останніх років у розгалуженій авторитетній Спілці пасічників України склалася непроста моральна обстановка. Наслідком такої ситуації стали розколи, створення регіональних організацій, нездорова конкуренція, фаворитизм, що в остаточному підсумку призвело до стагнації її діяльності. На вимогу більшості обласних організацій був скликаний 8-й позачерговий з’їзд Спілки, покликаний дати відповідь на запитання: «Бути чи не бути?». Такий з’їзд відбувся 18 грудня торік у Києві, в його роботі взяли участь 119 делегатів із 24 регіонів країни. На ньому мене й обрали президентом цієї громадської організації. Одноголосно.

— А як і коли ви взагалі захопилися бджільництвом?

— Ця справа у нас сімейна, а всі її секрети я перейняв од свого діда, котрий був пасічником, можливо, не в першому поколінні. Досі згадую ті радість та піднесення, які охоплювали мене, коли в другій половині червня дід переказував нам на хутір (а жили ми тоді на Житомирщині): «Скажіть Вовчику, хай прийде, будемо мед качати». Батьки відпускали, і для мене було справжнім святом підсобляти дідові. Поки ми працювали, він мені все пояснював про бджіл, про їхнє життя, поведінку, про те, як доглядати за цими маленькими створіннями. Цю науку я добре засвоїв з дитинства. Потім була значна перерва, бо поїхав до Києва і не мав можливості займатися бджолами. Повернувся до цього захоплюючого діла вже після досягнення сорока років. Подарували одну сім’ю, розвів пасіку, проштудіював купу літератури — і, як кажуть, пішло-поїхало...

— Зрозуміло. Але повернімося до іншої «сім’ї», справами якої вам тепер треба опікуватися. Що насамперед вважаєте за потрібне зробити у Спілці пасічників України і які бачите перспективи подальшого розвитку як самої організації, так і бджільництва в цілому?

— За той час, коли не діяв центр у Києві, у районах та областях утворилося чимало спілок та громадських організацій пасічників, а десь вони, навпаки, занепали. На сьогодні хороший стан справ маємо у Волинській, Харківській, Дніпропетровській та Одеській областях. А от на Херсонщині спілка ніяк не може зорганізуватися. На Миколаївщині співіснують одразу дві обласні. Така відсутність єдності негативно впливає на вироблення спільної політики, яка була б корисною як для самих пасічників, так і для держави. Розуміємо, нелегко примирити людей із різними поглядами, подолати розбіжність у судженнях, підходах, щоб ніхто не перетягував ковдру на себе. Але я сказав на з’їзді, що моїм завданням і завданням моєї команди (заступників) є вивести пасічників України з ройового стану, щоб вони працювали, а не спрямовували всю енергію на з’ясовування стосунків. Будемо сподіватися, що 2016-й ознаменує собою завершення ройового стану в нашій пасічницькій сім’ї. Мусимо зробити так, щоб Спілка виконувала важливу роль у галузі.

— Хай там як, а бджільництво існує...

— І не тільки існує, а й досягло значних результатів завдяки невтомній праці пасічників. 2014 року в країні було вироблено 75 тисяч тонн товарного меду, з якого 37 тисяч тонн пішло на експорт, і Україна стала лідером на європейському ринку. Наш мед затребуваний, бо він високоякісний. Наше входження в СОТ не дозволяє нам закрити двері для меду з інших країн, але повести державну політику так, щоб стимулювати нашого виробника, — це завдання, зокрема, й нашої Спілки. В усьому світі, особливо в Європі, держава делегує окремі функції самоврядним організаціям. Так у перспективі має бути і в нас. Через рік, два, три, коли станемо на ноги, треба внести відповідні зміни в законодавство, щоб держава передала нашій Спілці повноваження стосовно організації бджільництва. Бо хто краще від самих пасічників та тих, хто переробляє мед, упаковує його, експортує, знає проблеми галузі? Отже, з часом змагатимемося за те, щоб на державному рівні займатися племінною справою у бджільництві, заходами захисту бджіл, збільшення медоносних площ, контролю за якістю продукції і презентації українського меду в зарубіжних та вітчизняних ЗМІ. З усім цим ми, на моє переконання, можемо успішно справлятися, вже сьогодні маємо не тільки плани, а й певні напрацювання.

— А що може дати Спілка звичайному селянинові чи фермеру? Чи є в неї можливості допомогти йому в сучасних складних реаліях?

— Серед головних завдань нашого об’єднання вбачаю таку організацію роботи, щоб вона була зручна для кожного пасічника, незважаючи на його основну професію — чи то професор університету, чи то лікар, водій, селянин тощо. Така «середня» людина, як я її уявляю, має від 4-5 до 20-40 вуликів; дбаючи про бджіл, рано встає та пізно лягає; качає мед і абсолютно не турбується про те, що далі робитиме з ним, тому що знає — через Спілку знайде свого споживача і, крім зміцнення здоров’я та морального задоволення, ще й поповнить власний бюджет. Для надання практичної допомоги в критичних ситуаціях та консультацій різного характеру — від ветеринарних правил до юридичних нюансів — створимо сектор правової допомоги. Спочатку залучатимемо до цієї роботи на добровільних засадах студентів-аграріїв та юристів, а надалі перейдемо на професійну основу. А для селянина пасіка може стати не тільки його хобі та матеріальною підтримкою, а й справжньою годувальницею, тією славнозвісною вудочкою, з допомогою якої він зможе забезпечувати себе і свою сім’ю. По-перше, на селі для цього є всі умови. По-друге, «початковий капітал» потрібен зовсім незначний, а надалі — тільки працюй, не лінуйся й отримуй прибуток. І, по-третє, — кожен селянин-пасічник може розраховувати на підтримку і сприяння нашої Спілки. Зараз саме плануємо задіяти ресурс пасічників у сільських районах. Тут ми не обійдемося без кооперації, яка себе добре зарекомендувала ще в минулому столітті, у довоєнний та повоєнний часи, потім забули про неї, а нині знов так багато говорять... Тому сприятимемо створенню кооперативів, районних та міжрайонних об’єднань, аби бджолярі могли гуртуватися, спільно дбати про своє, збувати продукцію, отримувати вощину, інвентар, ветпрепарати тощо.

— Ще про таке хотів запитати. Один мій знайомий якось критично висловився з приводу цілющих властивостей меду та продуктів бджільництва. Мовляв, вони занадто перебільшені, все це більше пропаганда...

— Та ви що?! Про-па-ган-да, кажете (обурений вираз обличчя мого співрозмовника поступово змінюється на іронічний. — М. Г.). Про цілющі властивості меду та його похідних люди знають із давніх-давен, сотні років, точніше, тисячі — ще з часів Стародавнього Єгипту. Гаразд, облишмо давнину, я вам розповім про нашого сучасника. Один із активних пасічників-новаторів — Валерій Петрович Домбровський — подав ідею експерименту. В Боярці, що на Київщині, в одному з дитсадків для зміцнення здоров’я малюків до їх харчування було включено продукти бджільництва. В результаті за кілька років захворюваність серед дошкільнят знизилась утричі, а щодо ГРВІ, за свідченням завідувачки дитсадка, — майже вдесятеро! А ви кажете «пропаганда». Хоча й справді чудова пропаганда. Саме тому ми підхопили цю ідею і плануємо розробити власну програму «Мед України — дітям України». Вона передбачатиме забезпечення всіх діточок віком від трьох до десяти років медом та іншими цілющими продуктами бджільництва, які посилюють імунітет...

Отже, попереду у Спілки пасічників України величезна ділянка роботи, яка має принести користь як бджолярам, так і всій державі.

  • Подобається 6

9 Комментариев


Рекомендуемые комментарии

6 часов назад, aleksanderche сказал:

Думаю человек не с улицы,

Из "системы". Со всеми вытекающими плюсами и минусами. Будем смотреть. 

Ссылка на комментарий

Згадаєм одну з наших тем перед з"їздом СПУ. Йшлося про людину, що так впливала на всіх і не була ще знаною нами. А ось і відповідь...:dntknw::hi::IMHO:. Я довго співпрацював з "Сільськими вістями" і добре знаю, скільки таке інтерв"ю може вартувати. Це зарплата "(за статутом — президентом) став відомий український політик, професор" не за один рік. Ось і виходьте з цього, щоб узнати, хто у нас прийшов до влади... А професор він то не бджільництва ж це точно...:vinny::baby:   а, може, й  конярства...:umora:

В ?17?.?01?.?2016в18:45, vladimir1980ist сказал:

Почему не верите , политики они ведь всегда говорят правду  , а он ведь бывший политик или депутат .

Но классика она сильнее нас с Вами .

Про правду - ви всерйоз ?..:blink::crazy:

Ссылка на комментарий

А Володимир Миколайович шанований вже має кредит довіри, а  в статті нічого такого і не обіцяв, щоб йому вірити. Хіба що 

Цитата

З усім цим ми, на моє переконання, можемо успішно справлятися, вже сьогодні маємо не тільки плани, а й певні напрацювання.

До влади приходять в результаті змови. Відповідні структури чи сили включають певні технології і приводять до влади свого ставленика, яким він буде зобов'язаний.

Мене завжди переймає питання висунення кандидатів їх обговорення затвердження, якого не було. А статут не   вимагає. От-так.... але ж  - аби на добро.

Обявили з'їзд, з'їхались там же  висунули 1 (єдиного) кандидата (як кота в мішку) і проголосували одноголосно... 

Радше, що не в приміщенні цирку. Думаю, що Стретович В.М. виправдвє довір'я громади, але процедура сходження на престол має бути гідною  його імені.

З.І. Все мені не так, все як-то не по демократичному.

Ссылка на комментарий

За словами Стретовича: "Цієї осені підготував до зими 28 сімей і молю Бога, щоб вони добре перебули холодну пору і навесні всі виявилися живими та здоровими."

На весняній ревізії 2016р. дізнаємося як він уміє господарювати...... Якщо ще якись зїзд до весни не відбудеться.

Ссылка на комментарий

Уже одно слово депутат говорит само за себя. Будет работать на своё обогащение через нас, пасечников. Так что не верь в его благие намерения. Все эти съезды выборы для нас ничего хорошего непринисут.

 

Ссылка на комментарий
Гость
Добавить комментарий...

×   Вставлено с форматированием.   Вставить как обычный текст

  Разрешено использовать не более 75 эмодзи.

×   Ваша ссылка была автоматически встроена.   Отображать как обычную ссылку

×   Ваш предыдущий контент был восстановлен.   Очистить редактор

×   Вы не можете вставлять изображения напрямую. Загружайте или вставляйте изображения по ссылке.

×
×
  • Создать...