24.04.2018

Пасічники мають гуртуватися проти експансії імпортерів меду... 

На Черкащині утримують 110 тисяч бджолосімей, з них 105 тисяч — у одноосібників. Бджоли виробляють понад 1,6 тисячі тонн меду. Це 1,4 кілограма на жителя області. Такі цифри навів заступник начальника управління агропромислового розвитку Черкаської облдержадміністрації Іван Точений. Бджолярі під час круглого столу активно обговорювали перспективи галузі на Черкащині за участю голови спілки пасічників України Володимира Стретовича.
Проте зібрання засумнівалось: цифри занижені, обліку в пасічництві насправді немає. Він був ще, коли роздавали за пільговою ціною цукор на бджолосім’ю. Тоді кількість вуликів навіть завищували, а цукор, бува, пускали на самогон. А тепер кожен сам по собі.

Натурпродукт чи солодка водичка?

У 2017-му Україна продала за кордон рекордні 67,8 тисячі тонн меду. Є у тій «діжці» золотистого нектару й частка черкаських бджолярів. І чимала. Торік у Чорнявці Черкаського району відкрився потужний завод україно-австрійської компанії «Біхайв» з переробки меду. Підприємство закуповує його у населення і експортує фасованим до країн Європи і США. Сьогодні на кордоні з об’єднаною Європою наш мед купують по 1,6 євро за кіло. Мінус витрати на гомогенізацію, фасування, доставку, замитнення.
Та «пересічний» пасічник орієнтується переважно на місцевого споживача: тут викачав, тут й продав. Але помічає, що на ринок нині «затесалося» чимало продавців з підозріло дешевим продуктом у масових обсягах. Що ж то за дивина? Виявляється, незахищений ринок України атакує китайський мед. Здорова конкуренція? Далебі! Якщо наші комахи підсушують запас і тільки тоді його запечатують, то китайські бджоли невтомно працюють в умовах теплого й вологого клімату. З висушуванням, бідолашні, не справляються й одразу запечатують нектар. Щоб викачана солодка «водичка» не забродила, у бочки з медом нібито додають «ложку дьогтю»: антибіотик хлорамфенікол. Аби довести мед для експортування в економічно розвинені країни до їхніх строгих стандартів, продукт ретельно фільтрують від антибіотиків та інших домішок, промисловим способом «усушують» до вологості 10 відсотків — й, будь ласка, товар готовий! Ерзац-продукт без смаку й запаху назвали у США «смішним медом».
Черкаські пасічники повідали й про іншу відому технологію. Кмітливі винахідники з Піднебесної купують український соняшниковий мед, інвертують із рисовими та кукурудзяними сиропами, ще й додають закуплений у В’єтнамі пилок. І недарма — світові лабораторії роблять аналіз за вмістом пилку...
Чи можна заборонити ввезення китайського меду? Є інформація, що нині його в Одесі стоїть 200 тонн. Схвильовані бджолярі запитували як захиститися від наполегливих імпортерів, як підняти планку вимог до якості янтарно-солодкого продукту. Утім, за поясненням черкаського експерта з бджільництва Івана Івка, перспектива вимальовується невтішна. На виконання Угоди про асоціацію з ЄС аграрне міністерство готує наказ «Вимоги до меду, що призначений для споживання людиною». Ним вводяться більш лояльні показники. Так, український мед має вологість 18,5—21 відсоток, згідно з ДСТУ 4497:2005. Новий документ узаконить вологість 25 відсотків і назве це «мед для випічки». Що відкриє ворота імпортованим харчовим продуктам сумнівної якості й користі.
Нині наші меди — є прецеденти — продають у світі під виглядом альпійського. У нас бере мед вибаглива до якості Японія. В Індії свого вистачає, але купують і наш, бо дуже смачний, духмяний.
Перспективним в умовах конкуренції Іван Івко назвав розширення асортименту. Це й виробництво пилку, перги, воску, маточного молочка, трутневого гомогенату, інших цілющих бджолопродуктів.

Час дикого бортництва минає

Якщо в Івано-Франківській області до Спілки бджолярів України входять 340 пасічників, у Тернопільській — 287, на Полтавщині — 73, то на Черкащині таких немає. Тобто вони є, але не об’єднані у спілку ні обласну, ні в районні. Виняток — Драбівський район.
— Я знаю, що таке страх перед податками — у дитинстві за Хрущова годував схованих батьками в лісі двох свиней і двох телят, — викликав на довіру бджолярів Володимир Стретович. — Але сьогодні через те, що ви не згуртовані, ви втрачаєте. У цьому році «розпиляли» 4,6 мільярда державної допомоги на агросектор. Дали на курей, на племсправу, на сади, навіть на молюски... А бджолярам не дали. Чому? Їх не видно і не чути.
— Торік на конгресі з бджільництва у Стамбулі я зустрічався з представниками Аравії й Катару, Кувейту та Єгипту, об’єднаних у близькосхідну конфедерацію, — продовжує головний бджоляр. — Вони мені прямо заявили: ми готові вкладати наші гроші в український мед, він дуже смачний, корисний. Але як їх завести в Україну, якщо у нас кожен пасічник сам пан собі? А східні партнери могли б приїхати і зробити кооперативи з переробкою. Щоб наш мед не йшов, як сьогодні, задешево у бочках по 296 кілограмів. Мені радив представник ЄС Енцо Даміані: припиніть бути сировинним придатком! Розливайте мед у баночки, в скляночки, з горіхом, з чорницями-полуницями, клейте етикетку з популярним трендом — географічною назвою, звідки мед. У вас на Черкащині це міг би бути «Канівський мед», або «Мед Шевченкового краю». Але сам-один пасічник цього не зробить. Експортери зацікавлені у партнерстві з вами, бо ЄС вимагає заповнення формуляру, від яких пасічників мед. Тож хто швидше усвідомить про користь легалізації й кооперації, той буде на коні. Час дикого пасічникування минає.
«Нам головне не ті державні гроші, — зважено і реалістично міркували пасічники. — Головне — збут продукції й порозуміння з аграріями».

«Комах до себе не запрошував...»

У 2015 році у Драбівському районі загинуло 2 тисячі бджолосімей. На пшениці саме був хороший взяток пилку, але місцевий орендар застосував китайський інсектицид, а в якості прилипача — цукор. Дешево й просто. А бджоли... Каже, «я ваших бджіл до себе не запрошував».
— Ми все-таки змогли за три доби зібрати аналізи ґрунту, рослин, відвезти самотужки в лабораторію, — пригадує Іван Івко. — Потрібен був підпис агронома. Але він утік, а без його підпису лабораторія не приймала документів. Судову справу ми так і не довершили. Не змогли довести зв’язку між отруєною бджолою і кропленою рослиною. В останні два роки бджоли гинули також у Катеринопільському, Корсунь-Шеченківському, Шполянському районах.
— Аналітична група спілки бджолярів проаналізувала: в незалежній Україні є 73 рішення суду за позовами пасічників, і лише в 13 випадках суди їх задовольнили. Така безкарність породжує злочини. У перспективі треба поміняти психологію судочинства. Зараз суд керується презумпцією невинуватості фермера в тому, що бджоли потруїлися, а треба зробити презумпцію винуватості. Він повинен буде довести, що кропив дозволеним препаратом у дозволені години: з 22-ї до 5-ї ранку, — міркує як професійний правник Володимир Стретович. — Іноземців вражає, коли вони перетинають кордон і бачать, як у нас серед білого дня, розкинувши крила, маневрує на полях обприскувач. Одні мої знайомі з Данії кинулись трактористу навперейми: «Що ти робиш? Бджола ж літає!» — «Він відповів нам незрозумілими словами і пішов кропити далі», — були вражені європейці.
Очільник пасічників України повідомив також, що спілка звернулася до Мінагрополітики за підтримкою, аби в областях сільгоспуправління зібрали за столом переговорів пасічників і орендарів сільгоспугідь. Зустрічі мають завершитися меморандумом про взаєморозуміння.

Молодь треба вчити

— У бджільництві розрив поколінь, — зауважив Володимир Стретович. — Прийшла молодь без досвіду в пошуках заробітків. Їх треба вчити. Але в Україні більше нема жодного вишу, який готує пасічників. Є кілька груп в училищах та університетах, які на пальцях руки можна полічити. Що й казати: у провідному аграрному виші України кафедру бджільництва імені Нестерводського в процесі оптимізації об’єднали як «коня і трєпєтную лань»: тепер це кафедра конярства і бджільництва. У нас залишилося номінально три професори в галузі бджільництва на всю Україну і нема фахівця в міністерстві, який би вів галузь, — питання науки й селекції, контрабанди хімпрепаратів і неякісної продукції.
От зараз пішла мода на бджіл породи бакфаст. Їх завозять нелегально, продають дорого. У пасічника руки чухаються купити. Хоч є вимоги закону про дотримання районування бджіл, але відповідальність не передбачена. Але як чужа бджола перезимує? Які будуть наслідки схрещення? Що б робила в такій ситуації Японія чи Німеччина? Провели б усі необхідні дослідження. А у нас науки немає. Інститут бджільництва закритий, всіх розпустили, бо не опалюється приміщення. У Чехії такий інститут приватизували. Я був там. Колектив працює над чистотою районованої породи бджіл, виробляє препарати для захисту бджіл і... жене та продає медовіну. Та ще по суботах вчать дітей, а по неділях проводять семінари пасічників. Ми уклали договір з Національним еколого-натуралістичним центром, який має свої філіали скрізь в Україні, і взимку відправили наших пасічників, щоб проводили змагання в форматі Клубу веселих та винахідливих, будили в дітях інтерес до ремесла. Оновлюємо наш сайт — він буде інтерактивний, надаватимемо консультації членам спілки.
Від Мінагрополітики залежить ініціатива, щоб Держмитслужба посилила контроль за проникненням заборонених препаратів, які мають високу токсичність, з інших країн.
— Мені експортер, який заготовляв мед в одній з південних областей України, поскаржився: не можу знайти 20 тонн чистого від антибіотиків меду на експорт. Перебрав 108 тонн — і з них тільки 9 тонн чистого. Ви ось почнете купувати препарати для боротьби з захворюваннями, — звернувся очільник бджолярів до пасічників. — Не купуйте препаратів російського виробництва, бо вони потрапляють в Україну нелегально. Виробники пишуть, що там у складі олійки і все корисне, а потім антибіотик у медові зашкалює.
До речі, перевірити мед на вміст шкідливих речовин не так-то просто: скажімо, обласна ветлабораторія таких досліджень не проводить.
Подібних хронічних проблем у бджолярів — море. За круглим столом навіть прозвучала пропозиція: може, швиденько написати петиції Президенту? Та насправді «лупати цю скалу» доведеться кожному й терпляче.
— Торік із 1700 членів спілки жоден не постраждав від потрави бджіл на посівах, — зазначив Володимир Стретович. — Ми скеровували місцеві осередки бджолярів, як їм працювати у правовому полі з орендарями полів. Щоб не доходило до збитків для пасічника чи до арматурини в полі на шляху «Джон Діра» або до червоного півня. Наші фахівці розробили спеціальну програму, в яку на інтернет-сторінці спілки можуть заходити орендарі. Вони скидатимуть заявку на обробіток посівів — коли, яким препаратом, а пасічникам, зареєстрованим на сторінці та підписаним на сповіщення, приходитиме повідомлення.
Для ефективнішого бджолярства спілка працює над створенням карти з зазначенням розташування пасічників, карти медодаїв. «Інакше це як наступати в темряві без приладів нічного бачення», прозвучало за круглим столом.
Отже, узагальнив наміри черкаських пасічників організатор заходу, голова асоціації фермерів Драбівського району Валерій Перепелиця, протягом місяця провести в районах установчі збори. Якщо буде хоча б дві районні спілки — вони можуть створити обласну. Запровадити кооперацію пасічників для заготівлі, переробки, фасування та реалізації меду. Тим часом Іван Івко вже працює над проектом обласної програми розвитку бджільництва. Тож черкаські пасічники-одноосібники таки згуртуються у спілку. Бо гуртом, як мовиться, й батька легше бити...

Лариса СОКОЛОВСЬКА, Лідія ЛІСОВА.

Черкаська область.

http://www.golos.com.ua/article/302278