Перейти к содержанию
  • записей
    19
  • комментария
    133
  • просмотра
    4 184

Записи в этом блоге

Sanich

Ось і пройшов ще один рік. Що він нам приніс?

Якщо говорити в плані всього бджільництва України, то минулий рік можна однозначно розглядати, як рік активного росту - поставлений новий рекорд експорту солодкого продукту за кордон, ціни оптової закупки значно зросли в порівнянні з минулим роком, що дозволило багатьом пасічникам міцно стати на ноги та з оптимізмом дивитися в майбутнє. Кількість пасічників продовжує рости, а існуючі активно нарощують об'єми. Тому хочеться побажати усім пасічникам в наступаючому році сприятливих умов для роботи на ниві бджільництва - великих площ медодаїв, гарної погоди для багатих медоборів та прийнятної ціни на продукти бджільництва!

Не відставав від бджільництва України і наш улюблений форум - на Точку. Це був найбільш продуктивний рік із часу заснування форуму - ми спостерігали ріст по всім показниках: кількості нових користувачів, кількості користувачів-дописувачів на форумі, кількість нових дописів та загальна кількість відвідувачів. Від імені адміністрації хочеться подякувати всім форумчанам, хто приклав руку до того, щоб форум ставав більш цікавим, дружнім та наповненим корисною інформацією.

Важливо, щоб і надалі форум залишався площадкою для активного спілкування пасічників та обміну досвідом та інформацією. Адміністрація робить все можливе з технічної сторони, щоб забезпечити найкращі умови для дописувачів Точка.  Минулого року ми переїхали на новий хостинг і сервіс став більш стабільним і кількість часу, коли форум був недоступний значно зменшилася з попередніми роками. Був запроваджений пілотний проект виборна "Рада Форуму", що дозволило усім форумчанам опосередковано долучитися до процесу керування політикою форуму, що забезпечило покращення зворотного зв'язку між форумчанами та адміністрацією. Адміністрація зі своєї сторони завжди намагається слідкувати за доброзичливістю спілкування користувачів форуму та підтримки відповідної дружньої атмосфери. Не завжди це вдається, так як із часом виросла роль та кількість грошей в галузі, що накладає свою тінь на українське бджільництво в загальному та на спілкування на Точку, зокрема, але ми намагаємося втримати баланс між здоровим спілкуванням та відвертою комерцією наскільки можливо, не допускаючи перетворення Форуму на суцільний Ринок.

Безперечно, особливою та визначною подією минулого року була очна зустріч форумчан на Львівщині в Бухті Вікінгів. Хочеться ще раз подякувати Михайлу за всі турботи, які він взяв на себе для організації цієї події!

Якщо взяти до уваги все вище написане, я з оптимізмом дивлюся в 2018 рік та сподіваюся, що спільними зусиллями Адміністрації, Ради Форуму та небайдужих форумчан вдасться зробити форум ще більш цікавим, інформативним та ми побачимо багато нових користувачів та цікавих дописів як від новачків так і від старожилів Форуму.  Форум став справжньою домівкою для багатьох користувачів і для мене особисто, хто не уявляє і дня без нашого сайту та можливості спілкування зі своїми друзями, однодумцями та опонентами.

Тож бажаю ТОЧКІВЦЯМ в 2018 році всього найкращого, здоров'я, гарного настрою, нових знайомств та вражень, нових знань та досвіду.  І, сподіваюся, форум стане вам в цьому в нагоді.

Веселих Свят!

З повагою

Happy-New-Year-2018-Images-4.jpg 

Sanich

Джерело: http://ukurier.gov.ua/uk/articles/chi-stane-pasichnik-miljonerom/ 

Чи стане пасічник мільйонером

В Україні, яка тримає першість за експортом меду в Європу, ця справа не надто прибуткова для пересічного пасічника

Споконвіку цією традиційною для українців справою у нас займаються переважно дрібні виробники на аматорському рівні. Нещодавно, спілкуючись із пасічниками на конференції бджолярів Центральної України «Розвиток бджільництва Придніпров’я», яка відбувалася в Дніпропетровському державному аграрно-економічному університеті, почула несподіване: «У нашій державі офіційно галузі бджільництва не існує. Бо в уряді немає відповідних структур, управління — жодної людини, яка відповідала б за бджільництво».

Утім, це не заважає українському пасічнику наповнювати ринок продукцією — як внутрішній, так і зовнішній. Щойно для України відкрилися двері Євросоюзу, неочікувано для деяких чиновників, які шукають за кордоном кредит, неофіційна аматорська галузь забезпечила державі неабиякий валютний прибуток, чим зміцнила вітчизняну грошову одиницю.

«Нещасна» квота

За даними Державної служби статистики, торік Україна експортувала понад 36 тисяч тонн натурального меду на майже 84 мільйони доларів США, з яких понад 26 тисяч тонн (приблизно на 60 мільйонів доларів) — у країни Європи. У 2014 році ці цифри були ще вищими: експорт понад 36,3 тисячі тонн меду збагатив Україну на понад 93 мільйони доларів. З них до Європи українські пасічники експортували більш ніж 26 тисяч тонн, а це понад 66 мільйонів доларів прибутку. На цьому тлі пільгові квоти для поставок українського меду в ЄС становлять усього... 5 тисяч тонн. Решту продукції постачають на загальних підставах, з оплатою митних тарифів.

Натомість, на думку президента Спілки пасічників України Володимира Стретовича, українські бджолярі спроможні експортувати мінімум 50 тисяч тонн меду! Але для цього насамперед слід навести лад у галузі і точно визначитися з потенційними можливостями нашого бджолярства.

«Перш ніж дискутувати і доводити наше право на збільшення цієї нещасної квоти, необхідно зробити перепис пасік, визначитися з обсягами виробництва. Приблизно наш вал з меду становить 120—140 тисяч тонн на рік, але його ніхто не обліковує. Те, що пройшло через митницю на експорт, підрахували. А скільки ми в полі збираємо меду і привозимо його в комору? Цієї цифри не знаємо. Не знаємо і скільки пасічників, яка врожайність тощо. А деякі ще й приховують свої показники, бояться, щоб їх не оподаткували. Наш пасічник необлікований, закритий, не показує кількість сімей, місце розташування пасік і своїх потенційних можливостей», — нарікає Володимир Миколайович.

За останніми офіційними даними (1991 року), в Україні було приблизно 400 тисяч пасічників. Скільки ж їх тепер? Відповідь на це запитання мала б дати офіційна реєстрація бджолярів. Хоча б через оформлення у ветеринарній службі паспорта пасіки. Тоді легко буде знайти, хто і що виробляє в будь-якому куточку України. Це вигідно і державі, і пасічнику, якщо він розраховує на підтримку. Колись кожну бджолину сім’ю дотували по 10 гривень. У деяких країнах також надають кошти на розвиток пасік. Але якщо порушувати це питання в Україні, то держава має знати, кого саме дотувати. Володимир Стретович закликає пасічників не боятися обліку.

«В умовах нинішнього дефіциту бюджету говорити про дотації — марна справа. Хоча б не заважали працювати, а пасічники самі все зроблять. Щойно знайдуться кошти і з’явиться державна програма підтримки бджільництва, пасічники самі прибіжать. Але буде запізно, бо зареєструватися потрібно до того. В кожній справі має бути порядок. А його в українському бджільництві нині немає. Як і системної організації бджолярства — починаючи від виробництва препаратів захисту бджіл, селекції, племінної справи аж до наукових досліджень», — зазначає президент Спілки пасічників України.

5-16-01.jpg

 

Різницю в ціні привласнюють посередники

Чому пасічники побоюються обліковувати своє господарство, можна зрозуміти. Їхні прибутки і так незначні. «Чи ви бачили пасічника-мільйонера?» — резонно зауважив один із бджолярів. «Труд українського пасічника експлуатують, зароблене ним привласнює хтось інший. Натомість у Туреччині пасічники — заможні люди, бо все зароблене потрапляє в їхні руки», — додає інший.

Оптова ціна українського меду, що йде на експорт, у межах 1—1,5 долара за кілограм, у найкращому разі 2 долари. Натомість у США кілограм українського меду коштує 3 долари, литовський бджоляр продає свій продукт Євросоюзу по 2 євро, а в українського пасічника експортери купують мед по одному євро. Тому й не дивно, чому на український ринок ідуть іноземні інвестори, готові експортувати наш мед. Вони привласнюють різницю в ціні, а пасічник від цього не має зиску. Тож ціну на експортну продукцію варто підвищити.

«Асоціація українських експортерів меду зменшує ціну: дешевше купують, дорожче продають. Вони — посередники, не виробники. На мою думку, це одна з причин малої прибутковості бджолярства, — вважає пасічник із понад 40-річним досвідом, автор книжок з бджільництва Микола Горніч. — Теоретично пасічник може експортувати мед самостійно, але вартість аналізів настільки висока, що фінансово це йому не під силу. Представники експортерів формують велику партію меду і з неї вибірково відбирають аналізи на якість. Тоді виходить дешевше».

Війна з антибіотиками

Якість українського меду — це ще одна важлива проблема солодкої галузі. Як розповів Володимир Стретович, у середині січня цього року експортну партію меду, яку збиралося поставити в Чехію ТОВ «Грузинський дім», повернули в Україну через перевищення дози антибіотиків. Вітчизняний мед експортує 51 організація, три з яких потрапили у чорний список саме з цієї причини. В нашій країні сертифіковані лише 16 препаратів, які дозволено використовувати у бджільництві, але на ринку їх набагато більше. Левова частина (майже 80%) надходить із Росії.

«Використання антибіотиків зводить нанівець якість українського меду, — переймається Володимир Миколайович. — Із ста семи тонн перевіреного меду лише вісім — відповідали європейським критеріям якості. А де поділася решта (99 тонн), які не отримали сертифікацію за експортом? Вона на внутрішньому ринку. Отже, ми, громадяни України, споживатимемо мед, заражений антибіотиками. Потім з’являються хвороби невідомого походження, які добивають нашу імунну систему. Тому спілка оголошує війну застосуванню антибіотиків у бджільництві».

Володимир Стретович поширив відповідне звернення до всіх бджолярів України з проханням не використовувати ветеринарні лікарські засоби, що містять антибіотики. Із Мінагрополітики досягнуто домовленостей про підготовку нової редакції Ветеринарних правил утримання пасік, в яких заборонять використовувати антибіотики і сульфаніламідні препарати для лікування бджіл. Пасічники спільно з робочою групою міністерства працюють над удосконаленням Закону «Про бджільництво», адаптуючи його до вимог зони вільної торгівлі з ЄС.

Коли крилата трудівниця буде здоровою

Аналізи якості продукції бджільництва, що потрапляє на експорт, в Україні роблять усього дві сертифіковані за міжнародними стандартами лабораторії — у Києві та Львові. А решта? Випускає на внутрішній ринок продукцію нижчої якості? Фахівці ветеринарної служби Дніпропетровської області стверджують, що їхня лабораторія також робить перевірки за європейськими показниками, але поки ще не має права відповідати за експорт.

Із ветеринарними службами бджолярам непросто. Щоб отримати навесні паспорт пасіки, слід зробити необхідні аналізи, перевірити здоров’я бджолиних сімей після зимівлі. А тарифи на ветеринарні послуги суттєво б’ють по кишені. Добре, що хоч нарешті в березні цього року набули чинності тверді єдині розцінки по всій Україні. Та вони все одно не задовольняють бджолярів. Якщо в середньому дослідження однієї бджолиної сім’ї коштує 50 гривень, то десять уже обійдуться у 500.

Інша проблема — дефіцит фахівців, що спеціалізуються на хворобі бджіл. Останнім часом їх майже не випускали. Натомість звичайні ветеринари здебільшого не знають, як зарадити крилатій трудівниці.

Потерпає бджола і від обробітку рослин пестицидами. Згідно із законодавством суб’єкти господарювання мають попереджати бджолярів, що оброблятимуть посіви. Тоді як пасічник, прибувши на кочівлю з вуликами, має зареєструватися у сільраді. А сільський голова зобов’язаний попередити аграріїв, що на даній території розташована пасіка. На жаль, великі агровиробники часто ігнорують пасічника, нищать природу, завдають неабияких збитків бджолярам, які відшкодувати через суд у більш потужного підприємства майже нереально.

Нині триває робота над змінами до відповідних законів, які передбачатимуть кримінальну відповідальність за потраву бджіл і завдання шкоди довкіллю.

«Аграрій не хоче купувати бельгійський препарат короткого терміну дії, який за 4–5 годин вивітриться, а купує китайський цистернами. І як вжахне ним — усе вбиває, зокрема й бджолу. Держава має поставити заслін таким препаратам, аби вони не потрапляли в Україну і не засмічували нашу землю. Натомість треба стати союзниками з тими, хто виробляє аграрну продукцію. Пасічник не ворог, його бджола опилює сільгоспкультури, що додає 30—40% урожайності», — каже пан Стретович.

Добре зарекомендували себе вітчизняні породи бджіл — українська степова і карпатська. Але племінна справа з вирощування маточного поголів’я і селекції бджіл у занедбаному стані. Приватизація призвела до того, що племінних заводів майже не залишилося. Слід негайно вживати заходів щодо відновлення практики селекції українських бджіл.

Закон про бджільництво забороняє ввезення іноземних маток на територію України для збереження чистоти наших порід. На жаль, багато хто цю норму порушує. Інші породи дозволено ввозити лише для наукових досліджень, для виведення ефективніших і пристосованих для кліматичних умов України бджіл. Щодо цього пасічники домовилися співпрацювати з науковцями, замовляючи їм потрібну тематику досліджень за державної підтримки.

Що ще може допомогти розвиватися українському бджільництву? Пасічники зазначають, що продукти бджільництва у нас погано популяризують і вже давно мріють про державну програму забезпечення дитячих садочків і шкіл медом. Обов’язкове споживання у тижневому раціоні дитини до 10 років 40—50 грамів меду (якісного!) сприяло б здоровому становленню її організму.

«Низький рівень життя наших громадян, які змушені економити на харчуванні, обмежують їх у споживанні меду. Насамперед це стосується дітей і пенсіонерів. Це при тому, що внутрішні ціни невеликі — мед у нас дешевший, ніж сало і м’ясо», — наголошує Микола Горніч.

То чи стане в Україні бджільництво офіційною галуззю? Це залежить від готовності державних інституцій відповідати на виклики сьогодення. 

 

Наталія БІЛОВИЦЬКА - Урядовий кур'єр

Sanich

Джерело: Міністерство Аграрної Політики та Продовольства України 

http://minagro.gov.ua/node/20861 

uley.jpg

Кабінет Міністрів України на засіданні Уряду схвалив постанову «Про затвердження Детальних правил виробництва органічної продукції (сировини) бджільництва». Відповідний проект постанови розроблено Мінагрополітики України.

Прийнятою постановою врегульовуються правові, технологічні, економічні основи виробництва органічної продукції бджільництва фізичними особами. Також встановлюються вимоги щодо утримання, годівлі, лікування бджіл при виробництві органічної продукції бджільництва.

Прийняття постанови обумовлено необхідністю врегулювання вимог до виробників у процесі виробництва органічної продукції відповідно до чинного законодавства. Також забезпеченням передумови ведення органічного бджільництва в Україні й розробки системи отримання екологічно безпечної органічної продукції бджільництва.

Детальніше з правилами органічної продукції бджільництва можна ознайомитись нижче у доданому файлі.

Detalni_Pravyla.doc

Sanich

2e7705e748292757ad7ea59814615ab4.jpg

Государственная ветеринарная и фитосанитарная служба Украины заявляет, что вопрос экспорта меда в страны Европейского Союза урегулирован.

Как сообщает пресс-служба ведомства, согласно Директивы Евросоюза 96/23/ЕЭС, страна, заинтересованная поставлять продукцию в ЕС, должна быть включена в перечень стран, из которых разрешено импортировать живых животных и продукты питания животного происхождения.

Этот перечень Еврокомиссия формирует по результатам оценки системы реформирования контроля и с учетом выполнения планов государственного мониторинга остатков ветеринарных препаратов и загрязнителей в живых животных и необработанных пищевых продуктах животного происхождения.

Во исполнение таких требований ЕС, в Украине, согласно ст. 32 закона "Об основных принципах и требованиях к безопасности и качеству пищевых продуктов", экспортируемые из страны пищевые продукты должны отвечать требованиям национального законодательства о безопасности и отдельным показателям качества пищевых продуктов.

Исключением есть требования, установленные страной-импортером продуктов питания, или требования, которые установлены в двусторонних соглашениях.

Госветфитослужба отмечает, что при экспорте пищевых продуктов лабораторные исследования на показатели безопасности осуществляются в соответствии с установленными страной назначения требований на базе Государственного научно-исследовательского института по лабораторной диагностике и ветеринарно-санитарной экспертизе или Государственного научно-исследовательского контрольного института ветеринарных препаратов и кормовых добавок.

При этом требования, предусмотренные Планом государственного мониторинга остатков ветеринарных препаратов и загрязнителей в живых животных и необработанных пищевых продуктах животного происхождения не учитываются.

Как сообщается, с целью осуществления арбитражных исследований, такие исследования можно будет проводить и в зарубежных лабораториях, аккредитованных в соответствии с ISO/IEC17025:2005. 

Напомним, в 2015 году Украина поставила 36,0 тыс тонн меда на $84,3 млн в 30 стран мира, став лидером по его производству в Европе и третьей в мире. Также Украина открыла 7 новых стран и возобновила экспорт еще в 4 страны. Больше всего украинского меда экспортируется в Германию, США и Польшу.

Источник:  http://biz.liga.net/ekonomika/prodovolstvie/novosti/3285584-ukraina-reshila-problemu-eksporta-meda-v-es.htm 

Sanich

39-летний французский пчеловод по имени Николас, сам себя называющий "Пчелиным тренером", сумел натренировать пчел на производство меда из конопли, передает Econet.

При этом пчелы не испытывают никаких проблем, связанных с каннабиноидами. Получающийся продукт многие называют первым съедобным натуральным продуктом с марихуаной.

Николас рассказывает, что в школе он не достиг успехов из-за своей гиперактивности, и даже не закончил обучение. Затем он обнаружил, что марихуана помогает ему справляться с его психологической проблемой. С тех пор он стал любителем каннабиса, а еще – пчеловодом, слесарем и художником.

Он сумел натренировать своих пчел на разные необычные действия – например, на получение сахара из фруктов, а не цветков. В какой-то момент он задался целью научить их делать мед на основе каннабиноидной смолы.

Пока что новый "каннамед" [cannahoney] еще не проходил серьезных тестов, и неизвестно, сколько в конечном продукте оказывается каннабиноидов. По крайней мере, по утверждению Николаса, это нисколько не вредно для пчел, в связи с отсутствием у них каннабиноидных рецепторов.

Вывод он подтвердил экспериментально, следя за изготавливающими такой веселый мед пчелами в течение двух лет.

Источник: http://www.segodnya.ua/life/people/pchelovod-vo-francii-nauchilsya-delat-med-iz-marihuany-698268.html 

Sanich

«...Ціле літо сотається, невсипущо сюди-туди велика секретниця світу - бджола. Поклав би на ніготь - нема! Ану, заслабнеш темної задушливої ночі! А бджола тобі-ліку Янтарного з вулика до ятристого болю в скрипучих грудях: знімає, мов рукою. А як ота муха чинить мед, не пояснює уже двадцять віків: боїться конкуренції. Таке мізерне, а водить за носа ціле людство!..»
В.Бабляк. Жванчик..

Той еліксир вивчали Аристотель, Піфагор, оспівували в поезії Гомер, Вергілій, широко використовували у своїй практиці світила медицини Гіппократ, Авіценна, про бджільництво писав давній історик Геродот. Наш перший літописець Нестор зазначав, що в X столітті промисел цей процвітав у Київській Русі. «Хутра, віск і мед були найціннішими з того, що взагалі продукували землі Руської держави», писав М.Грушевський.

З давнини і Поділля звалося медоносним краєм за густі ліси-бори, за уквітчані сонячні галявини, за напоєні медом і росами трави, що покривали Подільські Товтри, названі народом Медоборами. Французький дослідник й археолог Блез де Віженер ще в 1573 році писав про Поділля: «...Країна на повнена медом і воском».

З опису м. Брацлава 1552 року: «На мед здесь большое изобилие; самого лучшего белого меда можно достать здесь без труда и издержек на пасеках и в местах, где сами пчелы без всякого досмотра заполняют пустые дупла в деревьях нанесенным медом. На содержание старост взимались доходы: от каждого человека, занимающегося торгом меда, -12 грошей... От воскобойни 10 коп грошей». У місті було 28 чоловік міщан, які володіли величезними пасіками.

Л.Бялковський, описуючи Поділля XVI століття, зазначає, що однією з найголовніших галузей господарства кметя були пасіки, про що свідчать поширені на подільській землі медові данини та бджільні десятини. Як правило, кметь мав багату пасіку. От, наприклад, селянин з Голозубинець оскаржує в 1582 році Таламуса за викрадення з лісу 80 вуликів, З третинники меду, 4 третинники воску. Один із підданих пані Радецької в с. Бронниці мав у 1582 році 300 вуликів, інший - 160. Часом документи виокремлюють пасічний інвентар: сокира, долото, гострий ніж, скобель, рубанок, кліщі, рашпіль і «залізо, яке підрізає бджіл».

Факт із життя Меджибожа: в 1584 році єврей Шмойло Дашкович віз на ярмарок до Бару, крім цінних товарів, 2 бочки меду, камінь воску. Український письменник М.Стельмах у своєму творі «Кров людська - не водиця» (1957) подав таку легенду: переказують старі люди, що біля містечка Меджибожа одного разу бджоли не пустили в лісові села татар: ті, не знаючи доріг, поїхали навмання по роях земляних бджіл і ті дощовою хмарою обрушились на людоловів і їхніх коней.

Пасіки були в лісах усіх без винятку маєтків Вінницького повіту, а прибуток від них становив у XV- першій половині XVIстоліття, одне з головних джерел прибутковості привілейованих землеволодінь. Про заможність міщан-пасічників свідчить опис майна, забраного під час наїзду на містечко Буки 21.08.1602 року у вінницьких міщан, що «сто яли» зі своїми пасіками в околиці цього містечка:

1) у Матяша Шелестенка забрано 500 вуликів з бджолами та медом, меду прісного готового 7 "ручок";

2) у Дениса Шелестенка забрано 200 вуликів з бджолами та медом, меду прісного готового "ручок" 4...;

3) у Федора Шелестенка забрано 100 вуликів з бджолами та медом;

4) у Семена Мосуренка забрано 10 вуликів з бджолами та медом;

5) у Лавріна Білоусенка забрано 50 вуликів з бджолами та медом і меду прісного готового 5 пів бочок.

Із скарги у Вінницький земський суд на старосту М.Брацлава (1775 р.):у жінки і дітей померлого Івана Погребилка забрав, крім усього іншого, 64 пні пасіки і 15 квадрат прісного меду;

у Семена Козія з с. Чукова взяв 30 пнів бджіл; звелів на свій рахунок наймати підводи для транспортування меду у Варшаву; у Михайла Бідюка з с. Грабовець забрав 50 пнів пасіки і 5 гарців прісного меду.

У 1837 році в Подільській губернії було до 200 тисяч вуликів бджіл, які дали близько 150 тисяч пудів меду і воску. З них 2/3 йшло у продаж і 1/3 залишалась для домашніх потреб.

А в 1887 році в губернії нараховувалось 107806 вуликів з бджолами і зібрано було 23548 пудів меду і 4182 пуди воску. Збували мед і віск на місцевих базарах. Для вивозу за межі губернії мед і віск скуплялися на ярмарках у Балті, Ярмолинцях і Меджибожі. Свічкові заводи існували у Купині, Чорному Острові, Летичеві, Зінькові, Меджибожі, Літині, Вінниці, Немирові, Теплику, Чечельнику тощо (за даними В.Гульдмана).

Наведені вище відомості свідчать, що меду на Поділлі було вдосталь завжди. У своєму розвитку подільське бджільництво пройшло такі самі стадії, як і на інших територіях України.

Ще первісна людина навчилася відбирати в диких земляних комах солодкий продукт і нищила таким чином бджіл. Крім того, ворогами бджіл були тварини і холодні зими. Саме це змусило земляних бджіл переселитися у безпечні місця - в дупла дерев. Бджолині дупла були на висоті 4-6 метрів від землі, мали вузькі льотки і, щоб дістати мед, треба було прорубувати отвір. "Видирання" меду велося, як і раніше, хижацьким способом, бо знищувалися бджоли і бортні дерева, повністю забирався мед. Бортями називали бджолині осідла, тобто ті, що знаходились у бору - сосновому лісі, а людей, що займалися цим промислом, - бортниками.

Безсистемне полювання за дикими бджолами при­звело до того, що їх кількість відчутно зменшилася. А мед і віск набували дедалі більшого значення як продукт харчування і торгівлі. Тому борті стали привласнювати. Той, хто перший відстежив бджіл, робив на дереві позначку (знак, клеймо, тавро) і вже ніхто не смів зачіпати борті. Ці знаки закріплювали за тим чи іншим мешканцем бджолине дерево (борть). Бортництво набуло особливого значення: з'явилися люди, які безпосередньо стали займатися бджіль­ництвом ("бортні люди") на узаконених лісових ділянках. Якщо ж появлялися порушники, то таких піддавали покаранню. Про це чітко сказано у пер шому писемному збірнику законів - "Руська правда", в якому охороні бортей присвячено аж сім пара графів - більше, ніж будь-якому іншому промислу.

Про покарання бджолокрадів йшлося і в Литовсь кому статуті: "Артикул XIII. Параграф 2. Кто ж насильно или умышленно... обрубит или подпалит бортовое дерево, или положенные на оном знаки срубит или выжжет и в том бн был изоблачен, тот имеет хозяину дерева заплатить таким образом: за борт без повреждения пчел 3 рубли грошей; за бортовое дерево, в котором прежде были пчелы, но поврежденное без пчел, две копы грошей; за дерево обделанное на борт, где еще не было пчел, копу грошей; а за дерево, назначенное на борт, сколько бы их небыло испорчено, за каждое по полкопыгрошей».

«Артыкул XIV. Параграф 1. Кто бы у кого забрал пчелы с медом, но не испортил дерева, тот должен заплатить за сие две копы грошей. Параграф 2. Кто же при чьем доме или в пчельнике, или в лесу заберет пчел из улья или из дупла в дереве, для них сделанного, или с ульем возьмет, и был бы в том изобличен по повальному обыску или по частному показанню, тот имеет заплатить три рубля грошей... А кто в чьем лесу нарочно порубит улей и заберет мед, тот за сие платит шесть рублей грошей» і т.д.

Згадані історичні документи підтверджують винятково важливу роль, яку відігравав у давнину мед.

Природні дупла мали невеликі розміри й були незручні для постійного користування. Тому бортники намагалися надати гнізду, коли воно було порожнє, зручної для них форми: за допомогою сокири чи долота поглиблювали чи розширювали гніздо. За допомогою сокири та долота видовбували також штучні борті, а щоб краще сідав рій, їх кропили настоями різних трав, обмащували воском або медом.

Бувало так, що дерево підгнивало чи його звалив вітер, але борть залишилася не зіпсованою. Тоді борть обрубували з усіх боків і витягували на дерево тут же в лісі або переправляли ближче до житла. Тобто бджолине гніздо відокремлювалося в спеціальний пристрій - колоду. Так з'явився перший вулик - відсічена від дерева борть, яка пізніше мала назви: пень, колода, дуплянка, довбанка та ін.

В.Скуратівський, дослідник бджільництва, вважає, що назва "вулик" ("олєк") уперше була зафіксована в писемній пам'ятці давнього права "Руська правда". Перечитавши її параграфи про бджільництво, він сміливо твердить, що слово "олєк" означає порожню борть, оскільки за ту, де соти не вирізані, накладався штраф удвічі більший. Слово "олєк" ("олєк") у процесі мовної модифікації десь на початку XIV століття перетворилося на "улєк", "вулик".

З появою самостійних вуликів "бджільництво почало розвиватися по-новому. На величезних площах велась вирубка лісу під так зване підсічне землеробство. Разом із іншими винищувались і бортні дерева. Тому їх власники стали від'єднувати борті і окремі вулики і влаштовувати їх на вирубаних ділянках - пасіках (пасічних, висічених, а звідси й "пасіка", "пасічництво"). Так започатковувалися лісові, а згодом і домашні пасіки, що набу­ли значного розвитку із середини XIV доXVIII століття. Акти другої чверті XVI століття вказують, що того часу в цілому Вінницькому повіті вже не було "Бортних бджіл", а були виключно "бджоли пасічні".

У період одомашнення бджіл на Україні були відомі 4 основні типи вуликів - борті, колоди, дуплянки (пні) та сапеткові. Сапеткові вулики, що були відомі й на Поділлі, - це плетені з очерету, рогози чи соломи вулики різних форм (круглі, продовгуваті, діжоподібні тощо), які всередині вимазані глиною. Мед тих бджіл, що жили в таких вуликах, використовували лише для лікування, він був найкращим. До речі, нині такі вулики почали виготовляти знову, їх охоче купують голландці. Мед з очеретяних вуликів у Європі коштує набагато дорожче, ніж звичайний.

У XIX - на початку XX століття на Поділлі були поширені 2 типи вуликів: виготовлені з дерев'яних дупляних колод, які в народі називали "пнями" або "кадлубами", та плетені з соломи ("солом'яники"). Подоляни рахували пасіки на "пні". Вулики-колоди зустрічалися у 30-х роках XX століття майже всюди на Поділлі поряд з тогочасними типами вуликів.

Хоча вже з'явилось і широко практикувалось чимало вуликів, а бджільництво залишалось варварським. Щоб добути мед, пасічники змушені були попередньо знищувати бджіл. На початку XIX століття народилося, дякуючи П.І.Прокоповичу, раціональне пасічництво. 1814 року він уперше в світовій практиці виготовив рамковий вулик. Це була справжня революція у бджільництві. Рамковий вулик дав можливість перебудувати технологію догляду за бджолами і полегшив вивчення їхнього життя. Із 32 дуплянок П.Прокопович розвинув пасіку до кількох тисяч бджолиних сімей. На базі власної пасіки поблизу Батурина на Чернігівщині він у 1828 році відкрив приватну школу з бджільництва, яка проіснувала 50 років. З неї вийшло 600 досвідчених пасічників. Займався П.Прокопович і дослідницькою роботою, постійно виступав на сторінках багатьох видань. Але його винахід довгий час штучно стримувався і фальсифікувався, а тільки згодом набув масового впровадження. З великою повагою до Прокоповича ставився Т.Г.Шевченко, який писав: "Там, коло Батурина, живе наш великий пасічник Прокопович".

На Поділлі рамкове бджільництво з'явилося тільки в 1860-1870 роках, а в 1917-му становило лише 23 відсотки від загального числа. Рамкові вулики тут виготовлялися з пресованої соломи, яку зшивали дратвою в мати. З таких мат складали вулики, які зверху оббивали дошками, щоб середину вулика охоронити від мишей. Такі вулики були легкими й добре утримували тепло.

У Літинському та Летичівському повітах Подільської губернії для оселі бджолам використовувались вигадані народом вальковані вулики. В них лише рамки та роздільні дошки були дерев'яними, а дно й стіни - з глини. Робились вони на зразок подільської валькованої хати.

Опис цікавої пасіки подав етнограф К.Шероцький. На Поділлі місцевий пасічник розмальовував вулики сценками з сільського життя XIX століття, портретами історичних осіб, картинами з класичного живопису. Сюди залюбки приходили люди, бо пасіка нагадувала своєрідний музей - мальована пасіка. Але якомусь чиновнику це не сподобалось, і народний майстер змушений був затушувати світські картини.

Мистецтво оздоблювати вулики різноманітними фігурами, формами, малюнками побутує й нині. Живе у Слободі Дашковецькій Вінницького району Михайло Олійнич. Усе життя займається бджільництвом. А, вийшовши на пенсію, захопився створенням музею-пасіки, більшість експонатів якого -діючі вулики. Є в нього дуплянки "Козак" і "Гусар", плетений вулик з рогози. І зовсім незвичайні -замок, храм. Є вулик-хата під солом'яним дахом, з неї ніби виходить, спираючись на палицю, бджоляр і йде до колод. "Хата" вміщає 24 рамки.

Відома й оригінальна пасіка в с. Балин Літинського району на Вінниччині. Всі вулики її розписані окремими сюжетами і мальовничими картинами. Тут були змальовані Адам і Єва в раю, дзвонар, що б'є у дзвони, півень з курчатами, славний Максим Залізняк із предовгими вусами, козацький ватажок Гонта верхи на коні тощо.

Згодом традиційне бджільництво почало занепадати. Головним гальмом стало цукроваріння. У Подільській губернії відомий цукровий завод Сабановських на Ольгопільщині, виникнення якого припадає на 1825-1828 роки. У 1840 році у Подільській губернії було збудовано 8 заводів, а в 1847-му їх було вже 25. Було вироблено цукру: 1856-1857 роки - 184800 пудів, 1860 - 1861 роки - 530664 пуди. У багатьох обрядових і господарських технологіях було вигідніше використовувати цукор, а замість воскових почали виготовляти свічки з лою. Поступово бджільництво перетворилося в аматорське заняття. Пасічники-любителі створювали свої спілки, товариства, час від часу збиралися для обміну досвідом. Перше товариство пасічників було створене в Одесі в 1828 році.

У перші роки радянської влади була прийнята постанова про охорону бджільництва. Індивідуальні пасіки були колективізовані, але за ними не вівся відповідний догляд. Хоча Україна мала досить сприятливі умови для розвитку бджільництва.

У роки Великої Вітчизняної війни бджільництву було завдано великої шкоди. У повоєнні роки пасічництво поволі відроджувалось. У кінці 1970 років у Радянському Союзі було близько 10 мільйонів вуликів, а в Україні - понад 2,8 мільйона, переважно у колгоспно-радгоспних господарствах. Багато пасік знаходилось в індивідуальному секторі.

При Міністерстві землеробства України було організовано управління бджільництва і працювала республіканська контора бджільництва. В областях відновили роботу бджолорозплідники, у кожному районі - племінні господарства.

Але всередині 90-х років XX століття у бджільництві України намітився спад, зумовлений економічною кризою. В 1989 році в Україні створений Інститут бджільництва ім П.Прокоповича, який очолює вчений і дослідник подолянин Л.І.Боднарчук. Інститут має Міжрегіональний бджолорозплїдник (центр - м. Хмельницький), що почав працювати в 1997 році; у Вінницькій Області діє лабораторія бджіл з опорним пунктом "Поділля". При Інституті створено Музей бджільництва України, діє Спілка пасічників. В Україні виходять журнали "Пасіка", Український пасічник", ожн раз на 2 роки друкується тематичний збірник "Бджільництво". Хмель­ницький видає свій журнал 'Пасічник". Україна входить до "Союзу бджолярських організацій Східної і Центральної Європи - Апіславія".

І Існує ще Міжнародна федерація пасічницьких об'єднань або "Апімондія" (апіс - бджола, монд - світ), го ловними завданнями якої є: прияти науковому й економічному розвитку бджільї нцтва, братській взаємо дії пасічників усіх країн (створена у 1949 році). Але Україна довго не була її членом, хоча за кількістю бджолосімей входить у першу четвірку країн світу. Лише у 2004 році спілка пасічників України увійшла в "Апімондію" і вже у вересні 2007 року брала участь у ХХХХ Міжнародному конгресі бджільництва у м. Мельбурн (Австралія). Експонати нашого стенду про бджільництво визнані най кращими. 8 разів викликали Україну для вручення дипломів і медалей, з яких 4 - золоті. У 1997 році в Україні започатковано професійне свято бджолярів - День пасічника, яке відзначається щороку 19 серпня, на Спаса.

Розповідаючи про бджільництво на Поділлі, не можна не згадати імені Павла Кукурузи (народився 1896 року в м. Нова Ушиця Подільської губернії). Дитинство його пройшло на великій пасіці батька, а потім і літні канікули. В 1917 році закінчив середню школу і вступив до Кам янець-Подільського університету. Світова війна не дала змоги втілити йому свої мрії в життя. Під час більшовицької навали П.Кукуруза покинув рідне Поділля й опинився в далекій Варшаві. Але туга за батьківщиною повернула його на Закарпаття. Тут побачив красу Карпатського краю, багату медодайну рослинність і одночасно низький рівень бджільництва думка допомогти бджільництву. У 1923 році він засновує вперше в краї часопис "Підкарпатське пчолярство» і видає його. Часопис давав пасічникам корисні поради, інформував про новини в бджільництві. П Кукурудза зі студентами- агрономами заснували товариство «Рой», а при ньому пасіку, яка згодом виросла до 100 сімей і стала показовою. На пасіці діяли практичні курси бджільництва , які за 1925-1926 роки відвідали 800 слухачів. З 1922 по 1933 роки П.Кукурудза видавав журнал для молоді «Пчолка». Написав книги «Пчолярство в Чехословаччині» (1923), «Короткий підручник пчолярства»(1925), а також видав «Атлас рослин» з назвами на 4-х мовах: українській, латинській, чеській, угорській.

П.Кукуруза керував бібліотекою"Просвіта" в Ужгороді, Редагував календарі та альманахи "Просвіти".У 1949 році переїхав до США, де й помер у 1978 році.

Бджоли завжди були; друзями і помічниками мед та інші продукти необхідні для нашого здоров'я, а й запилювали сади, городи, луки і саме завдяки цьому були більшими врожаї.

Пасіка - це мед, віск, •: маточне молочко, прополи бджолина трута, які благотворно впливають на здоров'я, працездатність, довголіття людей. Лише мед, запечатаний бджолами, по-справжньому якісні ;. Смак цього еліксиру життя залежить від того з яких рослин беруть бджоли нектар. Серед світлих сортів відомий мед з білої акації, малиновий, липовий, соняшниковий, з кульбаби. Серед темних сортів особливо цінний гречаний мед. Є ще мед поліфлорний - з нектару різних медоносів.

Віск є другим за цінністю продуктом, який виробляють бджоли. Людина завжди цінувала його, застосовувала у ремісниці , медицині, мистецтві, літургії.

Виробництво і продаж воску відіграли значну роль в економічному, зокрема., фінансовому житті багатьох міст. А на кінці ХІV століття воскобійництво як вид промислу було широкого розповсюдження. Так, Західна Україна торгувала медом та воском із Західною Європою. Львів, де була громадська воскобійня, став головним осередком торгівлі. Як писав М.Грушевський: "Віск, що йшов з Галичини і Поділля, чи в натуральному вигляді, чи вже стоплений у так звані "капси" (великі штуки), не міг іти далі, не перейшовши через цю міську воскобійню. На знак, що перейшов контроль, він діставав у ній відтиск міської печатки, й вона служила гарантією його чистоти".

Топниця і воскобійниця були невід'ємними атрибутами будь-якого привілейованого міста, а управителі воскових комор ретельно стежили за торгівлею, збираючи вигідне воскове мито. Так, у 1593 році Меджибіж отримав у своє розпорядження воскобійню. За свідченням акцизних управлянь, у 1869 році на кожну з трьох губерній (Київську, Подільську та Волинську) припадало по 1 воскобійні і по 21 свічковому заводу. Ціни на всіх були високими. Мед і віск продавали і на місцевих ринках. Пуд вибіленого воску коштував у 50-60-х роках XIX століття 15-16 карбованців сріблом.

Окрім промислового застосування, віск широко використовувався у побуті (похорон, весілля, хрестини, ворожіння і вощіння ниток; виготовлення дитячих іграшок, писанок; обмазування пня при щепленні дерев; замазування посуду і човнів; у народ ній медицині).

Про багатство і щедрість господаря судили з того, скільки свічок горіло вдома, скільки свічок і якого розміру запалювала людина при відвідуванні церкви. А коли хто мав свічковий заводик, то це був показник великого добробуту.

Бджола вважається царицею комах. Зразковий порядок при створенні сотів, догляд за гніздом, складна ієрархія в сім'ї з суворим розподілом обов'язків викликали здивування і заздрості людини, яка не здатна так чітко організовувати свою працю і побут. Подоляни дуже шанували бджіл, називали їх Божими мушками , знали чимало обрядодійств, вірувань, легенд, пов'язаних із бджолами. П.Медведик зібрав і впорядкував збірку "Євшан-зілля". Легенди та перекази Поділля" (1922 р.). Одна з легенд розповідає, де взялася бджілка.

Колись дуже давно в одній далекій країні жила жінка. Мала вона три дочки. Пройшли роки, підросли її дівчата, повиходили заміж, кожна мала своє господарство. Занедужала стара мати. Послала свою вивірку до старшої дочки, щоб та прийшла. Вивірка застала її за роботою: ткала полотно і не погодилася прийти, бо не мала часу. Розсердилася вивірка і зробила її павуком.

- Ось тобі кара: тчи все життя!

Пішла вивірка до другої дочки. І та була зайнята роботою: мила посуд і не пішла до матері.

- Ти будеш черепахою, - вирішила вивірка. Пішла вона до третьої дочки, яка також була за

роботою. Але як почула, що мати хвора, то швидко все залишила і побігла до рідної домівки. Прожила ця дочка довгі роки щасливо, а в глибокій старості стала золотою бджілкою. Літає вона над медоносними полями, над далекими лісами, скрізь у праці, але завжди повертає до рідного порога - до матки своєї у вулику. „

Кажуть, що бджола просила у Бога дозволу брати для себе споживок з квіток. А- Бог віддав у її розпорядження всі квіти: "Літай по світу і з усіх річок, з усіх берегів збирай офіру Богу, і людям принось, і для себе-припасай".

За народними віруваннями, коли розпинали Ісуса Христа і замовили цигану-ковалю зробити для цього п'ять цвяхів, щоб забити їх у руки, ноги й серце Спасителя, то цигаи, приготувавши замовлення, приніс цвяхи на Голгофу і забив тільки чотири - в руки і в ноги, а п'ятий цвях сховав у свої кучері. Так він зробив для того, щоб Ісус Христос воскрес, у що циган вірив. Розбійники помітили обман цигана і вчинили йому допит, але циган клявся, що забив і п'ятий цвях. У цей час на груди Спасителя сіла бджола. Циган вказав на неї і мовив: Ось той цвях, якого я забив, а ви не вірите мені!". Через те Господь заборонив убивати бджіл, а циганам дозволив брехати, бо циган своєю брехнею захистив Ісуса Христа.

Якщо кому ведуться бджоли, кажуть у народі, то це знак особливої ласки Божої до людини, а бджолиний рій, щозалетить на чуже подвір'я,

віщує щастя господареві.

Пасічницький рік розпочинався на теплого Олекси (30.03) - господарі виносили вулики. Це тепер зимують бджоли на пасіці, а колись були спеціальні приміщення для зимівлі бджіл, схожі на напівземлянку. Такі сховки були дуже потрібні, бо вулики робили з соломи чи рогози. Виносилися чи вносилися восени вулики з використанням різних молитов і заклинань, які існували по всій території України. Відомим було "Сказання про бджіл", що зібрав і уклав ієрей Данило Гирман (колись усі церковні служителі тримали пасіки, бо бджоли -Боже створіння). "Сказання" радить таку молитву перед тим, як бджоли починають перший виліт: «Нумо ви, бджоли, готуйтесь, бо прийшла пора. Йдіть і не лінуйтеся, приносьте густі меди і рівні воски , і часі рої Господу Богу на офіру (пожертву), а мені , господареві, на прожиток!»

Пасічники шанували свято Зосима (30.04), якого вважали захисником бджіл, на пасіці вивішували його ікону , біля якої читали молитви, влаштовували різноманітні обряди.

У кожній подільській сім 'ї, де були в господарстві бджоли, дотримувались звичаю "ловити рої" на Святвечір перед Різдвом. Голова родини першим з''їдав три ложки куті, а четверту підкидав до стелі, і ті зерна, що падали вниз, знову ловив у ложку - скільки спіймає зерен, то стільки спіймає роїв у році. Зауважували ще, коли багато куті прилипне до стелі, то рік буде урожайним на мед.

Давня традиція вимагала, щоб на святвечірньому столі обов'язково був мед, бо за народними уявленнями, він сприяв успішному веденню господарства, приносив багатство і здоров'я родині.

А на Водохреща при окроплені свяченою водою бджільника господар промовляв: "Бджілки, ви мухи Божі, кроплю вас, хрещу вас на рої, на віск, на мед!". А жінка закінчувала: "Щоб в обійсті сідали, мед збирали й добре зимували!" (Ушицький повіт).

Мед був звичайним частуванням і на весіллях. А на поминки, крім колива з медом, у кінці всього подавали глечик з медовою ситою, з якого пили всі, починаючи зі священика, за упокій душі померлого. Обряд цей у всі часи виражав ідею безсмертя і життя вічного ("Подольские епархиальнне ведомости», 1878 р.).

Напередодні Спаса (19 серпня) годилося пригостити медом сусідів, приятелів, вдів, сиріт, немічних людей. А на Спаса несли до церкви святити дари природи: яблука, груші, мед, бджолині стільники. Повернувшись додому, господар зі свічкою обхо­див пасіку і запрошував родину до обіднього столу.

Традиційно на Поділлі, як і всюди в Україні, кожен населений пункт мав своє іменне престольне свято. Воно припадало на день освячення церкви, храму, тому називалося храмовим. Тоді з'їжджалися священики з сусідніх приходів, вчиняли пишну відправу, на яку збиралися люди з інших сіл. Після служби односельці запрошували присутніх на колективний святковий обід біля церкви. На такі свята колись обов'язково розпродували питний мед, гроші від цього йшли на громадські потреби.

Оскільки сучасникам майже нічого не відомо про традиційне медоваріння в Україні-Русі, то варто звернутися до історії. Початки виготовлення питного меду сягають сивої давнини. Історик М.Грушевський писав: "Мед, як солодке пиття, що п'янить чоловіка, сягає ще праіндоєвропейських часів і у слов'ян із розвитком бджільництва уживався широко. ... мед загально улюблений від простого чоловіка до князя...".

Широко вживалися медові напої у Київській Русі, існувала навіть така професія - медовар. У Києві 1018 року було 8 торжищ, де постійно продавали знамениту руську "медовуху". Історик М.Костомаров відзначав, що всі мандрівники, які побували на Русі, "одноголосно визнавали достоїнство нашого меду і розславили його в далеких країнах".

І за часів польсько-литовського панування було поширене медоваріння. Серед професійних об'єднань (кравецьких, ткацьких, гончарних, шевських, пивоварних і т.п.) зустрічалися і медоварницькі, які не тільки виготовляли й реалізовували меди-напої, а й берегли традиції і професійні секрети медоваріння.

У першій половині 1863 року в Російській імперії працювало 150 медоварних заводів, переважна більшість яких знаходилась в Україні. А в 1893 році їх було вже 199, 166 з яких - на Україні.


То що ж таке питний мед? Ось один із старовинних рецептів приготування такого меду (за етнографічними даними В.Скуратівського): до однієї мірки чистого меду додавали 8 рівних їй частин свіжої джерельної води. Розведену рідину, що звалася ситою, підігрівали, помішуючи, на помірному вогні доти, поки не з'явиться піна. Шумовиння знімали дерев'яною ложкою. Якщо напій використовували для швидкого вжитку, то варіння на цьому закінчували; коли ж медовий напій призначався для довшого зберігання, його варили до загустіння, остуджували до теплого, переливали в дерев'яні бочки, додаючи дріжджів. Коли процес бродіння закінчувався, посудину наглухо закорковували і переносили для зберігання в льох.

Щоб напій був вишуканий, його обов'язковими компонентами мали бути різноманітні настої з лікарських рослин чи ягід. Кожен медовар тримав у таємниці свою рецептуру, передаючи її в спадщини.

Питний мед не належав до міцних напоїв. Проте "упивалися на мед" пізніше, коли деякі медовари стали фальшувати цей благородний напій, додаючи багато дріжджів чи спирт. Такий напій називали мед-пиво, мед вино.

Кому з нас не доводилося чути і вживати надзвичайно точні й поетичні прислів'я, приказки, порівняння, фразеологізми зі словом "мед"?! Якщо хочуть підтвердити добрі намагання, то кажуть, що "Медом води не зіпсуєш" чи "З медом і долото проковтнеш"; коли ж говорять про щось неприємне і тяжке, то кажуть, що "Не з медом було"; коли про щось дуже приємне, то "Як медом по губах". "Вашими устами та мед пити" - було б дуже добре, якби сталось так, як ви говорите. "Передати куті меду" - переборщити, вийти за межі допустимого. А перший місяць шлюбного життя називають "медовим місяцем"; улесливі слова - "медові речі".

Бджола є на багатьох гербах міст, викарбувана на монетах, медалях, красується на листівках, поштових марках і цінних паперах усіх континентів. Вона є емблемою на всіх конгресах, симпозіумах, зібраннях на її честь. Бджолина сім'я - це ідеальне суспільство, - казав один старий пасічник.

Якби ти, людино, була як бджола, то край наш прекрасним медоносом став би, а Україна - могутньою державою з прекрасним і багатим життям її народу.

Галина Медведчук.

Провідний науковий співробітник Державного історико-культурного заповідника "Межибіж".

Джерело: http://garbuz.org.ua/statti/remesla/bdzholyarstvo-na-podilli.html 

Sanich

Украина временно приостановила выдачу сертификата на экспорт меда в страны-члены ЕС, говорится в сообщении Государственной ветеринарной и фитосанитарной службы Украины.

Запрет связан с выявлением противомикробных веществ в пчелином меде украинского происхождения, который экспортировался в Чехию.

"В настоящее время специалистами государственной ветеринарной службы проводится расследование и принимаются соответствующие меры с целью установления причин получения чешской стороной положительных результатов лабораторных исследований украинского меда", - говорится в сообщении.

До решения этой проблемы распоряжениями Главного государственного инспектора ветеринарной медицины Украины временно запрещена выдача ветеринарных документов на мед пчелиный для экспорта в государства-члены Европейского Союза.

В ведомстве отмечают, что украинская сторона очень заинтересована в развитии сотрудничества со странами ЕС, а потому сделает все возможное для того, чтобы решить этот вопрос в сжатые сроки.

Sanich

Посилання на оригінал статті; http://www.silskivisti.kiev.ua/19335/index.php?n=30137 

Наприкінці минулого року відбувся 8-й з’їзд Спілки пасічників України. На форумі переобрано керівний склад цієї громадської організації, що дає надію на припинення розбрату та непорозумінь, які останнім часом збурювали бджолярське середовище. Отже, за рішенням з’їзду головою спілки (за статутом — президентом) став відомий український політик, професор, народний депутат України чотирьох скликань Володимир СТРЕТОВИЧ. Невдовзі після його обрання кореспондент газети мав розмову з цим правознавцем і політиком, зокрема, й намагався дізнатися, що спонукало відійти від основної діяльності й професійно опікуватись бджільництвом.

— Передусім, Володимире Миколайовичу, прийміть вітання з приводу обрання на високу посаду і дозвольте запитати: невже ви тепер зовсім не займаєтеся й не цікавитеся політикою?

— Навпаки — і займаюсь, і цікавлюсь. Сьогодні моєю політикою є бджільництво: відродження галузі, оновлення і розв’язання проблем, які в ній накопичилися. І це не нова для мене справа. Ще коли був політиком і депутатом, частенько мандрував зі своєю пасікою медоносними місцями України. Багато хто з колег дивувався з такого мого захоплення. Цієї осені підготував до зими 28 сімей і молю Бога, щоб вони добре перебули холодну пору і навесні всі виявилися живими та здоровими.

— Бажаю, щоб таки вас було почуто. І кілька слів про з’їзд: де, коли і скільки?

— Протягом кількох останніх років у розгалуженій авторитетній Спілці пасічників України склалася непроста моральна обстановка. Наслідком такої ситуації стали розколи, створення регіональних організацій, нездорова конкуренція, фаворитизм, що в остаточному підсумку призвело до стагнації її діяльності. На вимогу більшості обласних організацій був скликаний 8-й позачерговий з’їзд Спілки, покликаний дати відповідь на запитання: «Бути чи не бути?». Такий з’їзд відбувся 18 грудня торік у Києві, в його роботі взяли участь 119 делегатів із 24 регіонів країни. На ньому мене й обрали президентом цієї громадської організації. Одноголосно.

— А як і коли ви взагалі захопилися бджільництвом?

— Ця справа у нас сімейна, а всі її секрети я перейняв од свого діда, котрий був пасічником, можливо, не в першому поколінні. Досі згадую ті радість та піднесення, які охоплювали мене, коли в другій половині червня дід переказував нам на хутір (а жили ми тоді на Житомирщині): «Скажіть Вовчику, хай прийде, будемо мед качати». Батьки відпускали, і для мене було справжнім святом підсобляти дідові. Поки ми працювали, він мені все пояснював про бджіл, про їхнє життя, поведінку, про те, як доглядати за цими маленькими створіннями. Цю науку я добре засвоїв з дитинства. Потім була значна перерва, бо поїхав до Києва і не мав можливості займатися бджолами. Повернувся до цього захоплюючого діла вже після досягнення сорока років. Подарували одну сім’ю, розвів пасіку, проштудіював купу літератури — і, як кажуть, пішло-поїхало...

— Зрозуміло. Але повернімося до іншої «сім’ї», справами якої вам тепер треба опікуватися. Що насамперед вважаєте за потрібне зробити у Спілці пасічників України і які бачите перспективи подальшого розвитку як самої організації, так і бджільництва в цілому?

— За той час, коли не діяв центр у Києві, у районах та областях утворилося чимало спілок та громадських організацій пасічників, а десь вони, навпаки, занепали. На сьогодні хороший стан справ маємо у Волинській, Харківській, Дніпропетровській та Одеській областях. А от на Херсонщині спілка ніяк не може зорганізуватися. На Миколаївщині співіснують одразу дві обласні. Така відсутність єдності негативно впливає на вироблення спільної політики, яка була б корисною як для самих пасічників, так і для держави. Розуміємо, нелегко примирити людей із різними поглядами, подолати розбіжність у судженнях, підходах, щоб ніхто не перетягував ковдру на себе. Але я сказав на з’їзді, що моїм завданням і завданням моєї команди (заступників) є вивести пасічників України з ройового стану, щоб вони працювали, а не спрямовували всю енергію на з’ясовування стосунків. Будемо сподіватися, що 2016-й ознаменує собою завершення ройового стану в нашій пасічницькій сім’ї. Мусимо зробити так, щоб Спілка виконувала важливу роль у галузі.

— Хай там як, а бджільництво існує...

— І не тільки існує, а й досягло значних результатів завдяки невтомній праці пасічників. 2014 року в країні було вироблено 75 тисяч тонн товарного меду, з якого 37 тисяч тонн пішло на експорт, і Україна стала лідером на європейському ринку. Наш мед затребуваний, бо він високоякісний. Наше входження в СОТ не дозволяє нам закрити двері для меду з інших країн, але повести державну політику так, щоб стимулювати нашого виробника, — це завдання, зокрема, й нашої Спілки. В усьому світі, особливо в Європі, держава делегує окремі функції самоврядним організаціям. Так у перспективі має бути і в нас. Через рік, два, три, коли станемо на ноги, треба внести відповідні зміни в законодавство, щоб держава передала нашій Спілці повноваження стосовно організації бджільництва. Бо хто краще від самих пасічників та тих, хто переробляє мед, упаковує його, експортує, знає проблеми галузі? Отже, з часом змагатимемося за те, щоб на державному рівні займатися племінною справою у бджільництві, заходами захисту бджіл, збільшення медоносних площ, контролю за якістю продукції і презентації українського меду в зарубіжних та вітчизняних ЗМІ. З усім цим ми, на моє переконання, можемо успішно справлятися, вже сьогодні маємо не тільки плани, а й певні напрацювання.

— А що може дати Спілка звичайному селянинові чи фермеру? Чи є в неї можливості допомогти йому в сучасних складних реаліях?

— Серед головних завдань нашого об’єднання вбачаю таку організацію роботи, щоб вона була зручна для кожного пасічника, незважаючи на його основну професію — чи то професор університету, чи то лікар, водій, селянин тощо. Така «середня» людина, як я її уявляю, має від 4-5 до 20-40 вуликів; дбаючи про бджіл, рано встає та пізно лягає; качає мед і абсолютно не турбується про те, що далі робитиме з ним, тому що знає — через Спілку знайде свого споживача і, крім зміцнення здоров’я та морального задоволення, ще й поповнить власний бюджет. Для надання практичної допомоги в критичних ситуаціях та консультацій різного характеру — від ветеринарних правил до юридичних нюансів — створимо сектор правової допомоги. Спочатку залучатимемо до цієї роботи на добровільних засадах студентів-аграріїв та юристів, а надалі перейдемо на професійну основу. А для селянина пасіка може стати не тільки його хобі та матеріальною підтримкою, а й справжньою годувальницею, тією славнозвісною вудочкою, з допомогою якої він зможе забезпечувати себе і свою сім’ю. По-перше, на селі для цього є всі умови. По-друге, «початковий капітал» потрібен зовсім незначний, а надалі — тільки працюй, не лінуйся й отримуй прибуток. І, по-третє, — кожен селянин-пасічник може розраховувати на підтримку і сприяння нашої Спілки. Зараз саме плануємо задіяти ресурс пасічників у сільських районах. Тут ми не обійдемося без кооперації, яка себе добре зарекомендувала ще в минулому столітті, у довоєнний та повоєнний часи, потім забули про неї, а нині знов так багато говорять... Тому сприятимемо створенню кооперативів, районних та міжрайонних об’єднань, аби бджолярі могли гуртуватися, спільно дбати про своє, збувати продукцію, отримувати вощину, інвентар, ветпрепарати тощо.

— Ще про таке хотів запитати. Один мій знайомий якось критично висловився з приводу цілющих властивостей меду та продуктів бджільництва. Мовляв, вони занадто перебільшені, все це більше пропаганда...

— Та ви що?! Про-па-ган-да, кажете (обурений вираз обличчя мого співрозмовника поступово змінюється на іронічний. — М. Г.). Про цілющі властивості меду та його похідних люди знають із давніх-давен, сотні років, точніше, тисячі — ще з часів Стародавнього Єгипту. Гаразд, облишмо давнину, я вам розповім про нашого сучасника. Один із активних пасічників-новаторів — Валерій Петрович Домбровський — подав ідею експерименту. В Боярці, що на Київщині, в одному з дитсадків для зміцнення здоров’я малюків до їх харчування було включено продукти бджільництва. В результаті за кілька років захворюваність серед дошкільнят знизилась утричі, а щодо ГРВІ, за свідченням завідувачки дитсадка, — майже вдесятеро! А ви кажете «пропаганда». Хоча й справді чудова пропаганда. Саме тому ми підхопили цю ідею і плануємо розробити власну програму «Мед України — дітям України». Вона передбачатиме забезпечення всіх діточок віком від трьох до десяти років медом та іншими цілющими продуктами бджільництва, які посилюють імунітет...

Отже, попереду у Спілки пасічників України величезна ділянка роботи, яка має принести користь як бджолярам, так і всій державі.

Sanich

Уважаемые коллеги,

Решил не слать в этом году рассылку - так как сам знаю, что почтовый ящик забит поздравлениями от разных сайтов и обычно никто их не читает. :ah:

Хочу поздравить Вас с наступающим праздником Нового Года. 

Это был очень непростой год для всех нас, в основном из-за ситуации в Украине, откуда большинство наших активных пользователей. Для некоторых пользователей из-за личных проблем, проблем со здоровьем. Некоторые наши форумчане, к сожалению, не дождались этого праздника. Помним и о них. 

Несмотря на это было много и хорошего в этом году. Мы, наконец-то, обновили форум до последней версии, чего не делали на протяжении девяти лет со времени запуска форума, обходясь косметическими и поверхностными изменениями. Подготовительные работы для этого события продолжались на протяжении полтора года и я очень рад , что наконец-то мы сделали шаг или много шагов вперед за раз и теперь пользуемся платформой, которая использует последние технологические новинки в среде Интернет сайтов. 

Но главным достижением, уходящего года, я считаю оздоровление атмосферы общения на форуме. Во многом этому поспособствовала новая платформа, которая сделал возможность более гибко подходить к вопросам поддержки порядка на страницах форума, не прибегая сходу к наказаниям в виде бана, но ограничиваясь предупреждением тех, кто перешел красную линию, часто даже без штрафных баллов, а лишь в целях сбить накал в теме. Способствовало этому и то, что в это непростое время, мы ввели временный запрет на слишком противоречивые темы - как политика и религия. В результате, мне кажется и поправьте, если я не прав, на форуме общение стало более интересным и дружественным. К сожалению, не все приняли новые правила игры и мы видели несколько уходов с форума с громким хлопаньем дверью, о чем мне очень жаль, и, надеюсь, что некоторые из них все же вернуться, поняв, что иногда важно не кто правее, а взаимоуважение. 

Хочу всем нам и нашим родным пожелать в Новом Году здоровья, счастья, хорошего настроения и не унывать, даже если в период цветения акация стоит температура +40 или две недели льют дожди. :) Нашим пчелкам - хорошо перезимовать, желательно без потерь и принести много меда и других полезных продуктов в следующем году.

Будьмо! :az: 

happy_new_year_2016.thumb.jpg.8536a0fc0a

Sanich

Статья не новая, но мне на глаза попалась лишь недавно. Я посчитал, что другие пчеловоды, кто не читал этой статьи, должен прочесть. Довольно интересно. Некоторые вещи для меня стали откровением. 

Ссылка на источник: http://www.pchelovod.com.ua/articles/pr/article164.htm 

На страницах различных пчеловодческих форумов  в последнее время появилось достаточно много различного сорта объявлений о продаже  пчелиных маток европейской селекции. Вот одно из них:"Здравствуйте уважаемые форумчане!
Начинаем набор заказов на 2013 год,на маток карника,островного спаривания………………………С материнскими семьями определимся весной,матки класса А уже заказаны на весну.Также возможен заказ от матки тройзек 1075 с кёрунгом Av 17-27-18-2010 с показателями по ХПП:
- Медопродуктивность 129 %
- Незлобливость 128 %
- Усидчивость на рамках 127 %
- Неройливость 124 %
- Устойчивость к варроатозу 133 %
- Общая оценка по отношению к средним семьям 138 %
Спаривание дочек от этой матки возможно на островах: Langeoog , Norderney.
На острове: Wangerooge 2013 будут дочки от её родной сестры.

С матками будут посылаться паспорта, с печатью и подписью смотрителя островного случного пункта.

Также берём заказы на маток искусственного осеменения, с проверкой на червление.
Осеменение производят известные (и не только в Германии) специалисты. В паспорте на матку будет их подпись и печать.Цена-100 евро……"

 
Попробуем разобраться, что стоит за этими магическими цифрами.
Начнем с паспорта матки. Что это такое и для чего он вообще нужен. Возьмем рекомендуемую матку 17-27-18-2010. Что значат эти цифры? На страницах некоторых форумов уже встречались попытки описания этих цифр, но мы сделаем это еще раз.Первая–это регион, в котором была выведена матка. Все пчеловодческое пространство Европы поделено на регионы. И каждый регион, как правило страна, имеет свой номер. Например, Бельгия имеет номер 57, Словения 25 и т.д.
 

Италия

20

Герцеговина

43

Франция

53

Словения

25

Хонгария

45

Нидерланды

55

Хорватия

30

Болгария

47

Бельгия

57

Сербия

35

Румыния

49

Дания

60

Монтенегро

37

Швейцария

50

Германия

1-19

Интернациональное объединение разводчиков линии скленар

95

Австрийскоеобъединение карниководов

99

 

 

 

Германия имеет порядковые номера от 1 до 19 в связи с делением по номерам на региональные объединения пчеловодов земель, где находятся пчеловодческие хозяйства.

 

Более полно ознакомиться с кодами немецких и мировых (европейских) объединений можно выполнив следующие пошаговые действия:

  • открываем сайт beebreed.eu
  • откроем отдел в колонке карника под названием генетическая эволюция Genetic Evaluation(на немецком или английском или французском языках). Для удобства большинства пользователей выберем английский язык;
  • далее открываем меню breeding values
  • в открывшемся подменю ищем строчку (десятое подменю) numbers of the associations — там находится вся информация по ассоциациям.
Таким образом, взглянув на первую цифру нашей матки, мы легко можем сказать, что она родом из Германии. Цифра 17 означает, что матка из объединения Weser-Ems. Знание страны или региона происхождения матки – очень важная информация, так как она позволяет знать условия для которых была выведена и отселектирована данная линия маток.


Например понятно, что матки отселектированные для медосборов в горных условиях и преимущественно лесного медосбора, и холодных зим ( Австрия, север Германии, Польша) будут отличаться от маток с относительно теплым равнинным климатом и иными условиями медосборов ( юг Германии, южная Франция, Испания).

Почему на это стоит обращать внимание – думаю пояснять не нужно. Немецкие матководы селектируют пчелу применительно к своим условиям и своим медоносам. И российскому пчеловоду нужно выбирать ту матку, условия селекции которой были бы близки к его региону, климату и медоносам. Так что при выборе матки выясните, откуда она родом. Сравните климат, годовые температуры. Поинтересуйтесь у поставщика какие медоносы и техника пчеловождения используется в данной местности и т.д. Все это позволит вам избежать ошибок уже на начальном этапе выбора матки и не получить разочарование от столь дорогой покупки.

Цифра 27 в идентификаторе матки – это не что иное, как источник вывода маток. Как правило – это номер или признанного матковода (кто это такой – отдельный разговор) или аккредитованного заведения занимающегося выводом маток (матководческая пасека, разведенческие пасеки, институты и т.д.).

В данном случае это номер матковода – JohannSaathoff. Имя матковода также стоит знать. Так как именно к нему лучше обращаться за разъяснениями (а не к посредникам–продавцам) при всех вопросах возникших в работе с маткой. Если матка действительно имеет паспорт и занесена в систему БЛЮП (пояснение позже), то сделать это – вопрос пару секунд.

Номер 18 – это порядковый номер матки в Матководческой Регистрационной Книге. То есть каждый признанный матковод обязан вести документацию согласно установленного образца и каждая матка имеет свой индивидуальный номер в этой документации. Любую матку можно найти и получить всю необходимую информацию.

И наконец, 2010 – это год вывода матки.

Как видим ничего сложного. Исходя из Регистратора матки можно легко узнать, кто её вывел, с какого региона, когда и где.

То есть 17-27-18-2010 это РЕГИСТРАТОР матки. Но для чего он нужен вообще?

 

Давайте ознакомимся с европейской селекций пчел вообще и, в частности, с неё современным этапом.

До 1993 года особых отличий в методах селекции пчел в Европе и у нас (бывшем Союзе) в принципе не было. Разрозненные группы матководов старались вывести свою идеальную пчелу, и каждый руководствовался своими, зачастую далекими от истины критериями. Конечно, успехи были. Именно в это время были выведены такие знаменитые линии как Пешец, Тройзек, Скленар и т.д, а так же  пробованы самые разнообразные варианты гибридов и привозных пород пчел (Лигустика, Букфаст …). Но селекция происходила разрозненно и улучшения достигались крайне медленно.

 

BLUP (БЛЮ) система. Что это такое?

В 1993 году профессором Бенефельдом ( БЕРЛИН) была предложена новая концепция в селекции пчел. А именно — была предложена адаптированная к пчеловодству BLUP(далее по тексту БЛЮП) система. Сама БЛЮП система — это компьютерная программа предназначенная для статистической оценки систем с множеством случайных факторов, могущих влиять на результат. В селекции данная система, в виде BLUPAnimalMODEL, существовала давно и с успехом применялась в животноводстве и растениеводстве. В пчеловодстве применение этой системы было затруднено из-за всем известных моментов.
Во-первых, это различие в наборе хромосом маток и трутней (гаплоидность трутней).

Во-вторых, тот факт, что матка спаривается не с одним партнером (как в классическом животноводстве), а с несколькими (10–12 трутнями и больше) и каждый из которых несет свой набор хромосом, что накладывает отпечаток на генетические и морфологические свойства оцениваемой семьи.

В-третьих, качества пчелиной семьи определяются не только маткой, но и (прежде всего) рабочими пчелами, от свойств которых зависят все показатели.

Наконец огромную роль на развитие пчелиной семьи оказывали и другие моменты, которые вовсе не определялись генотипом матки и трутня.

Это — условия окружающей среды и субъективный фактор самого пчеловода.

Действительно. Даже самая лучшая матка в условиях скудных медоносов и неустойчивого климата даст слабое развитие семьи и малые медосборы. Напротив, даже матка середнячок при более благоприятных условиях оставит далеко позади матку рекордсменку, помещенную в не столь благоприятном месте.

И думаю даже не нужно объяснять, какую огромную роль играет умение и навыки пчеловода. Его способы пчеловождения и матководства.

Было подсчитано, что влияние факторов внешней среды на качество проявления признаков у пчел просто огромное — от 75 до 90 процентов!!!!

Была выведена формула:

качество семьи (признака) = генотип (10–25процентов) + фенотип (90–75 процентов).

Причем под фенотипом в данной формуле имеется ввиду влияние окружающей среды, медоносы, пчеловод.

 

Как в таких условиях вести правильный учет и селекцию? Выход был найден путем нескольких регламентов.

Во-первых, выделение из всех признаков и качеств пчелиной семьи лишь нескольких ключевых — медосборность, ройливость, злобность, усидчивость на рамке во время осмотра и позже прибавилась варроа устойчивость.

Во-вторых,были предложены стандартизированные методики определения каждого из этих признаков. То есть каждый матковод, независимо от места и опыта (и других дополнений), в назначенное время и строго определенным способом должен был провести несложные, но очень важные тесты. (Как делать эти тесты и методики можно легко найти на немецких и иных матководческих сайтах.)

В-третьих, было предложено оценивать не всех и любых маток, а только маток-сестер выведенных от одной матки одновременно и оплодотворенных одной группой трутней, и одним способом (например островное спаривание). Причем маток в исследуемой группе должно быть не меньше восьми. (На практике тестируются, как правило, 12 маток-сестер.)

Тестируемые матки должны быть разбиты на две группы и каждая помещена на отдельном точке. Причем желательно у разных пчеловодов.

Срок тестирования (начало и конец тестирования — оговариваются для единообразия всеми селекционерами), как правило, год.

 

Результаты всех тестирований заносятся в учетную карточку на каждую матку в отдельности, строго по договоренности как это делать. К примеру, нельзя написать, что пчелы добрые и ласковые. Любой признак оценивается по шкале от 1 до 4.

Например, при оценке злобности (агрессивности):

1 — злобные очень. Нельзя работать без дымаря и перчаток. 4 — незлобные. Можно работать без дымаря и перчаток и т.д. В последних рекомендациях для точности оц

Sanich
Передрук. Оригінал взято з: http://www.eurointegration.com.ua/articles/2015/11/30/7041425/ 
 
 
 
 
66807e3-625.jpg
 

Україна поступово стає провідним експортером меду до Євросоюзу. За останні десять років обсяг експорту українського меду збільшився у сім разів, в основному за рахунок поставок в європейські країни.

І це не межа – адже ЄС вважається найбільшим у світі споживачем меду. Щорічно там з'їдають 150 тис. тонн солодкого продукту – 27% всього світового споживання.

За підсумками минулого року обсяг експорту українського меду склав 36,3 тис. тонн. Завдяки відкриттю ринку і появі квот українські виробники змогли наростити свій експорт до ЄС на 67,6% – більш ніж у півтора рази. В одну лише Німеччини минулого року було експортовано 11,5 тис. тонн меду. Трохи менше – 7,8 тис. тонн – було продано в Польщу.

Усе це дало змогу уряду говорити про мед як про найперспективнішу статтю українського експорту. Тим більше, що квота нинішнього року на безмитний експорт меду в ЄС була вичерпана буквально за кілька днів.

Високі темпи зростання експорту очікувалися і в нинішньому році.

Проте, всупереч очікуванням, цьогорічні обсяги експорту мають трохи "просісти". За даними Міністерства аграрної політики, за підсумками 10 місяців було експортовано 25 тис. тонн меду – трохи менше, ніж в аналогічний період минулого року (27,2 тис. тонн).

Що зумовило такий спад?

Тим більше – в ситуації, коли мед експортує все більше й більше компаній!

"Європейська правда" вирішила розібратися в цьому, поспілкувавшись з керівниками українських компаній-експортерів.

 

2014 рік

10 місяців 2015 року

Австрія

81

102

Бельгія

81

284

Білорусь

199

0

Болгарія

409

379

Греція

21

21

Іспанія

1563

502

Італія

799

20

Канада

609

220

Литва

608

1089

Німеччина

11472

8069

Польща

6976

3837

Румунія

131

103

Словаччина

1823

541

США

7807

6448

Туреччина

1397

1416

Угорщина

0

643

Франція

1783

367

Чехія

374

804

Основні покупці українського меду, дані Мінагро

Провідні українські експортери меду вже багато років працюють на ринку ЄС. Один з них – компанія "Бартник" з міста Ізяслав Хмельницької області. За словами її комерційного директора Вадима Паньковского, компанія має вже 20-річний досвід продажів у країнах ЄС, насамперед – у Німеччині.

При цьому в компанії запевняють: особливих проблем з продажами в ЄС немає, покупці самі шукають саме український мед.

"Як правило, знайти покупців проблем немає – вони приїжджають, беруть проби для аналізів і після цього підписують контракт", – каже Паньковський.

"Інтерес до українського меду в Європі дуже великий. Основними виробниками меду в Західній Європі є Іспанія, Франція і Німеччина, але їхні обсяги виробництва недостатні для Європи, а собівартість виробленого меду виходить високою", – погоджується директор компанії "Товариство Жень" з Київської області Анатолій Харковенко.

"По суті, в ЄС конкуренцію українському меду елітних сортів може скласти лише Угорщина. Хоча і в угорського меду собівартість значно вища українського", – уточнює він.

Цікавий момент – хоча в східноєвропейських країнах сильне власне виробництво, вони також активно купують мед з України.

Українські виробники впевнені, що це неспроста. "Можна говорити, що значна частина меду, який продається в Західній Європі як болгарський або румунський, насправді має українське походження", – упевнений Паньковський.

222e72a----3.jpg
 

Водночас при виході на європейські ринки українські компанії стикаються з активною торговельною політикою китайських і південноамериканських компаній.

"З китайцями дуже складно конкурувати, оскільки у них величезні обсяги виробництва, що впливає на ціну, а головне – вони дуже гнучкі й завжди готові внести корективи у своє виробництво за бажанням покупців", – говорить Паньковський.

При цьому виробники визнають – Україна цілком могла б наростити обсяги експорту меду в ЄС, навіть без збільшення квот.

Просте порівняння – Україна займає четверте місце в світі за виробництвом меду (поступаючись Китаю, Аргентині та Туреччини), але лише шосте – за обсягами експорту в ЄС.

"Я неодноразово спілкувався зі своїми німецькими партнерами, і вони визнають, що основна проблема – це побоювання, що українські виробники не зможуть вчасно виконати замовлення. Перш за все – з політичних причин. Якби цих проблем не було, ми змогли б потіснити багатьох інших експортерів, у тому числі латиноамериканців", – визнає Паньковський.

Ще одна проблема – нинішнє зростання українського експорту меду в ЄС значною мірою може "з'їсти" зниження цін. "Зараз на європейському ринку дуже активна Аргентина. Традиційно вона продавала свій мед в США, але зараз там виникли проблеми. Як наслідок – у них накопичився величезний обсяг з минулого року, який вони готові продавати в ЄС з великими знижками", – відзначають у "Бартнику".

Загостренням конкуренції виробники пояснюють і нинішній спад – як за обсягами експорту, так і за цінами реалізації.

Однак найбільшою загрозою вони вважають... внутрішню конкуренцію.

"Ще кілька років тому мед з України в ЄС продавали 10 компаній. Зараз – більше 50. Просто в уряді сказали, що це найвигідніший бізнес", – каже Паньковський.

Головна проблема – в тому, що збільшення попиту на український мед сприяє виходу на цей ринок нових компаній-експортерів, не знайомих з його особливостями.

"У деяких експортерів навіть немає свого виробництва. Вони шукають партнера в ЄС, отримують передоплату, а потім починають скуповувати мед у виробників. Звісно, в такій ситуації ці компанії не можуть забезпечити необхідну якість, – говорить Анатолій Харковенко. –

Наші німецькі партнери відзначають, що за останній рік у них вдесятеро зросла кількість пропозицій з України. ‘У вас що, в десять разів зросло виробництво?' – питають вони".

У такій ситуації українські експортери самі працюють на зниження ціни, що б'є по добросовісних експортерах.

Самі виробники вважають, що виходом із такої ситуації може стати посилення контролю за якістю меду. Серед іншого, це дозволить закрити ринок перед низькоякісним китайським продуктом, який з 2016 року дуже легко зможе поставлятися на ринок України через країни ЄС за нульовою митною ставкою.

Одним з перспективних напрямків сьогодні є вихід на ринки ЄС з продуктами, які мають значно вищу додану вартість. "Якщо досі ми постачали мед в ЄС в 200-літрових бочках, як сировину, то тепер ми готуємося продавати його розфасованим у власну тару від 15 г до 1,5 кг під українським брендом", – розповідають у "Товаристві Жень".

3b8aa2c----2.jpg
 

Ще один вихід – отримання сертифікатів екологічної продукції. Як вже писала ЄвроПравда, хоча такі сертифікати непросто отримати, вони відкривають перед експортерами ринок з меншою конкуренцією і більшою вартістю продукції.

У "Бартнику", де планують найближчим часом отримати такий сертифікат, уточнюють – перехід на екологічні норми виробництва, наприклад – повернення до дерев'яних вуликів, практично не вимагає додаткових витрат, але збільшує вартість продукції на 10-15%.

За останні кілька років український експорт меду до ЄС зробив величезний кількісний ривок. Тепер залишилося лише довести якість продукції і захиститися від недобросовісних експортерів.

 

Стаття підготовлена "Європейською правдою" в рамках інформаційної кампанії "Сильніші разом!"

Sanich

Спасибо пользователю sergey за предоставленный линк! 

Оригинал взято с http://www.interfax.by/article/1170534 

Портал www.interfax.by в рамках совместного с мобильным оператором МТС проекта "Беларусь: Мистическая. Таинственная. Самобытная" знакомит с бортниками Белорусского Полесья и архаичным промыслом, который тут существует испокон веков.

1170534-031440-7x168436.jpgАгрогородок Глушковичи Лельчицкого района Гомельской области расположен на границе с Украиной. Многие жители приграничных украинских деревень работают тут на местном щебеночном заводе, некоторые семьи в Глушковичах имеют родственников на украинской территории, грибы да ягоды собирают в одном лесу. Граница не помеха для контактов соседей в разных сферах жизни, тем более, что долгие годы она была условной. Есть и еще одно общее у полешуков по обе стороны границы – древний лесной промысел бортничества.

1170534-031440-7x168437.jpgКогда-то в давние-давние времена жители лесных поселений в Беларуси добывали мед диких лесных пчел в дуплах деревьев. Дупла с пчелами (их называют свепето) находят в лесу и современные пчеловоды. Но таких деревьев немного. К тому же, при таком сборе меда уничтожалась семья пчел. Тогда стали мастерить искусственные дупла в колодах и, укрепляя их на деревьях, разводить и досматривать рои, забирая в них осенью только часть собранного за лето меда. Даже сейчас некоторые старые опытные мастера своего дела мастерят и укрепляют на деревьях колоды только вертикально (они называются стояками) – считают, что в этом случае хозяин колоды не обижает пчел и оставляет им на зимовку достаточное количество меда. Из лежаков (так называют колоды, укрепленные горизонтально) достают больше меда, но можно ошибиться и оставить пчелам меньше меда, чем им нужно на зиму, обрекая их этим на верную гибель. Кстати, о пчеле говорят «умерла», и никогда не скажут «сдохла». У нее, как и у человека, есть семья. Она трудится, добывая себе пропитание. И часто трудолюбивого человека сравнивают с этим уникальным насекомым.

1170534-031440-7x168438.jpgХотя я не впервые на Полесье и не впервые знакомлюсь с бортниками, недавняя поездка в Лельчицкий район меня глубоко впечатлила. Впечатлила, потому что видела все своими глазами, наблюдала, как бортник взбирается на деревья, утепляет улья на зиму и досматривает пчел, достает из колодных ульев мед. И все это делается с соблюдением определенных обычаев и правил поведения в лесу – таковы неписаные законы дедов и прадедов. Например, прежде, чем влезть на дерево, оставляют внизу хлеб на ритуальном полотенце. А если встретит кого-нибудь в лесу, непременно угостит медом с этим хлебом. Все это мы наблюдали, приехав в гости к семье Дубровцов из агрогородка Глушковичи.

1170534-031440-7x168439.jpgГлава семьи Григорий Иванович Дубровец недавно покинул этот мир, оставив сыну Василию навыки и секреты бортничества, к которому приучал сына с детства, а жене – ремесло по изготовлению свечек. Теперь уже Ева Степановна варит воск и «качает» свечки. И какой же у них чудесный медовый запах! Перед тем, как приступить к работе, читает «Отче наш» и зажигает сделанную ранее свечку. Свечки нужны для службы в церкви. Их заказывают ей односельчане на крещение, свадьбу, похороны. Только для покойника она изготавливает свечки из воска того колодного улья, где погибли пчелы. Живым – от живых пчел, а мертвым – от умерших. Назапашивает прополис, собирает мерву – это все болящим людям для лечения. Мерва – это тот мусор, который остается на мешковине после того, как сварят воск и процедят воскодавины. Мертвых пчел (отмор) не выбрасывают, а заливают спиртом и используют раствор для натирания при простуде, болях в суставах, позвоночнике, пояснице. Всем этим добром, связанным с пчеловодством, сейчас обеспечивает ее сын Василий. Благо, живет он рядом.

1170534-031440-7x168440.jpgКогда Ева Степановна топит воск, кликнет внука Вадима – он всегда готов помочь, да и поучиться, как и сколько надо варить, как процеживать и куда девать мерву, как с помощью клещей отжать воскодавины. После процеживания на поверхность всплывает чистый желтенький воск. А воскодавины сольют в бидон – недели две там все побродит (тут говорят, что этот раствор «грае») – вот и медовуха готова.

1170534-031440-7x168441.jpgМедовуха – традиционный слабый хмельной напиток. Готовят его к празднику или семейному торжеству. В пироги и пампушки мед добавляют вместо сахара, подают к блинам, кашам и другим блюдам. Этот полезный продукт на столе в семье пчеляра каждый день.

Когда мы приехали, Ева Степановна провожала в последний путь соседку Анастасию Зубрей, а назавтра ее поминали в церкви все односельчане. Родственники умершей принесли коливо – кашу с изюмом, приправленную медом. Такой тут обычай: поминать умерших в церкви молитвой и этой кашей, где множество круп символизируют вечность жизни, а мед – ее возобновление в новых поколениях людей, мудрость и сладость земной жизни. И чтобы умершему было сладко на том свете. Мед – один из самых сакральных древних продуктов не только у белорусов, но и у других народов мира, он используется в традиционных обрядах, в меню семейных торжеств и праздников народного календаря.

1170534-031440-7x168442.jpgС детства и по сей день Василий ловко лазит по деревьям. Это пригодилось ему в армии, где служил десантником. Как и отец, он мастер на все руки, настоящий полешук. Работает на заводе машинистом экскаватора. А что касается бортничества, то сам делает новые колодные ульи, досматривает в лесу большое количество своих питомцев-тружеников, которые обеспечивают семью медом. В семье двое сыновей – Иван и Вадим, а самая младшая – дочка Лиза. Вместе с Василием, его женой Натальей и дочкой Лизой мы отправились в лес «глядеть пчел».

1170534-031440-7x168443.jpgНаталья собрала все необходимое в лазьбень (лубяной короб на ремне для сбора меда в сотах во время медосбора, а также переноса необходимых для этого инструментов): дымарь, нож-медорез, спички и лучину для розжига, воду в бутылке – брызгать на пчел, чтобы не кусались, мокрое полотенце – вытирать руки, инструменты для ремонта борти и крыши (ее еще называют «шапка»). Василий взвалил на плечо тяжелое лезиво (тут его называют «жень» – 25-30-метровая плеть, свитая косичкой, на которой укреплено сидение, а к ней – лежая, сплетенная вкруговую, с дубовым крюком на одном конце и петлями на другом). Соединив их вместе, Василий ловко забрасывает жень на толстый сук выше борти, а сам взбирается на дерево и укрепляет сябя в сиденье. Если первые сучья высоко, добирается до них с помощью островы – суковатого ствола дуба. С помощью жени, перекинутой через крюк, бортник перемещается на нужное расстояние и висит около борти, а также поднимает с земли необходимые предметы и, окончив работу, опускает их вниз. Жена – непременная помощница Василия в лесу. Лиза заворожено наблюдает за работой отца. Борти Василий помещает на дубы и сосны. Целое лето пчелки трудятся, собирая в лесу пыльцу, перерабатывая ее в мед. Они не любят резких запахов, поэтому бортники не курят и не пьют, чистоплотны.

1170534-031440-7x168444.jpgДосмотрев пчел осенью, в октябре, бортники всю зиму готовятся к новому сезону – мастерят колодные ульи, везут их в лес и поднимают с помощью специального колеса. Сейчас пользуются бензопилами для облегчения работы, а раньше использовали только топор с широким лезвием, пешню для долбления колоды внутри, долото, склобку (местное название скобли или струга – острой круглой полоски железа с ручкой, которая служит для зачистки колодного улья внутри). Весенняя подготовка пустого улья для приема пчел называется «тварыць вулле»: внутри их натирают багном (местное название болотного растения с резким запахом), чтобы насекомые не лезли в улей, на дно кладут тот же багон, белый мох, горсть крушины и горсть молодой лозы. Во всяком случае, так делает старейший глушковичский бортник Иван Емельянович Бурлевич по прозвищу Корч.

1170534-031440-7x168445.jpgОн стал учителем не только для собственных сыновей, но и других молодых пчеловодов в Глушковичах. Для изготовления борти нужна сосна или дуб возрастом 150-200 лет. Хорошо, что руководство местного лесничества поддерживает мастеров и обеспечивает необходимым материалом. За это бортники благодарят директора лесхоза Вячеслава Беруся.

1170534-031440-7x168446.jpg1170534-031440-7x168447.jpgБорничество возникло у славян еще в первом столетии нашей эры, это один из самых древних промыслов. И то, что оно существует в нашей стране до сих пор в живой традиции и на большой территории в разных деревнях  Лельчицкого  района, где им занимаются не только пожилые, но и молодые люди – явление уникальное. Этнически этот регион Восточного Полесья выделяют как Убортское Полесье –  территория по берегам реки Уборть – притока Припяти. Кстати, ботничество и Уборть – слова однокоренные, в которых основа бор  означает «хвойный лес». Таким образом, мы можем гордиться тем, что архаичное лесное пчеловодство в этом уголке Полесья живет и процветает.

1170534-031440-7x168448.jpg1170534-031440-7x168449.jpgЕще пару фото:

1170540-031535-7x168490.jpg

1170540-031539-7x168494.jpg

1170540-031539-7x168496.jpg1170540-031559-7x168513.jpg

Читать полностью:http://www.interfax.by/article/1170534
 
Sanich

Текст не мой. :) Взято с: http://takprosto.cc/kak-med-deystvyet-na-chelovecheskiy-organizm/ 

Мёд можно смело назвать одним из самых полезных продуктов, существующих в природе. В его состав входит огромнейшее количество минералов, витаминов, микроэлементов, ферментов, биологически активных веществ, которые так необходимы нашему организму.

С древности было известно о целебных свойствах мёда, его широко использовали в медицине. Врачи и сегодня рекомендуют регулярно употреблять этот продукт. А сегодня «Так Просто!» поведает тебе, как мёд влияет на наш организм.
борода из пчел

СВОЙСТВА МЁДА

 

  1. Антибактериальные свойства
    Мёд является единственным продуктом питания, который не портится, а свои полезные свойства может сохранять столетиями. А всё потому, что в его состав входит такое вещество, как ингибин. Оно обладает антибиотическими свойствами и именно благодаря ему мёд не плесневеет и не портится даже в открытых емкостях.

     

    Кроме того, в мёде также содержится белок дефенсин-1. Это вещество способно уничтожать бактерии. Не зря в древности мёдом лечили раны, порезы и ожоги. Да и сегодня мёд остается одним из лучших природных антибиотиков.

  2. Топливо для мозга
    Мёд положительно влияет на работоспособность мозга. Регулярно принимая этот продукт, можно улучшить реакцию и память, а детям мёд поможет поднять успеваемость. Чтобы быстрее восстановить функции мозга, принимай по чайной ложке мёда перед сном.

     

    Врачи утверждают, что фруктоза, которая содержится в мёде, накапливается в печени в качестве своеобразного «топливного запаса», который постепенно подпитывает мозг.

  3. Заменитель сахара
    Диетологи называют мёд лучшим сахарозаменителем. Дело в том, что фруктозы в нём настолько много, что он намного слаще сахара. Но если в чайной ложке сахара содержится примерно 15 калорий, то в таком же количестве мёда — 22 калории.

     

    Это не означает, что употребление мёда скажется на твоей фигуре, так как нужно обязательно учитывать гликемический индекс. Чем выше этот показатель, тем больше шансов набрать лишние килограммы. У мёда он равен 55 против 61 у сахара.

  4. Массаж
    Мёд широко применяется в современном мире в косметических целях. Врачи рекомендуют медовый массаж, так как он оздоровляет и омолаживает организм. Такой массаж способен вытянуть их организма все токсины и шлаки, которые в нём накопились.

     

    Не стоит злоупотреблять таким видом массажа, если у тебя есть хронические заболевания. Людям, страдающим от сердечно-сосудистых заболеваний не следует делать медовый массаж для ног. Массаж противопоказан полностью людям, у которых есть аллергические реакции, повышенная температура или злокачественные опухоли.

  5. Спортивное питание
    В 100 г мёда содержится 80 г углеводов, что делает его замечательным энергетиком. Людям, которые сидят на спортивном питании, рекомендуют включить мёд в рацион.

     

    Канадскими учеными было доказано, что две столовые ложки мёда за 30 минут до начала соревнований действуют как допинг, а исключение этого продукта из рациона спортсменов влечет за собой заметное снижение уровня активности и результатов.

  6. В стоматологии
    Оказывается, мёд имеет и антикариесный эффект. Это доказали специалисты из американской Академии общей стоматологии. В ходе эксперимента они давали испытуемым по полграмма мёда и просили распределить его по всей ротовой полости, подержать 4 минуты, затем прополоскать ротовую полость. После таких манипуляций количество бактерий, вызывающих кариес, уменьшалось примерно на 70 %.
  7. Природный пребиотик
    Бифидобактерии очень важны для нормального функционирования желудочно-кишечного тракта. Для увеличения их количества в рацион необходимо включать пребиотики. К ним относятся входящие в состав мёд олигосахариды.
  8. Мёд и корица
    Мёд в сочетании с корицей является чуть ли не лекарством от всех болезней. Эта смесь очищает вены и артерии, положительно влияет на работу сердца, лечит артрит и другие болезни суставов. Но недавно ученые из Японии и Австралии шокировали всех. Они опубликовали заявление, что употребление смеси натурального мёда и порошка корицы в течение месяца помогло некоторым больным излечиться от рака желудка.
  9. Токсичность мёда
    Несмотря на все полезные свойства этого продукта, с ним надо быть осторожным, ведь мёд бывает и токсичным. Например, токсичен мёд, собранный с олеандра, рододендрона, горного лавра, кальмии. Симптомы отравления таким видом мёда могут быть разнообразны: тошнота, слабость, обильное потоотделение и даже потеря сознания.

 

Свойства мёда и то, как он влияет на человеческий организм, заставляют восхищаться этим продуктом. Поделись со своими друзьями этой полезной информацией и обязательно включи в свой рацион этот дар природы!

×